Справа №  2-а-341/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2009 року.

    Чугуївський міський суд Харківської області у складі :

    головуючого судді – Рєзникової С.С.

    при секретарі: Андрєєвої В.В.

    за участі: позивача ОСОБА_1

    представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про визнання незаконними дій та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  (надалі-позивач) 07.04.2009 року звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області (надалі-відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі пов’язані із застосуванням ст. 50 та ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської аварії» та виплатою пенсії в розмірі встановлених редакцією Закону № 107 VI від 28.12.2007 року та зобов’язати відповідача призначити йому пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій, додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної , а також підвищувати розмір пенсії та додаткової пенсії з підвищенням розміру мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідності з п.3 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796 йому як інваліду, якому експертною комісією встановлений причинний зв’язок захворювання із Чорнобильською катастрофою, призначена пенсія не може бути нижче по ІІІ групі – 6 мінімальних пенсій за віком.

Крім того, у відповідності зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи», йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС повинна призначатися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі по ІІІ групі – 50% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності з  п.4 «Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії в наслідок втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого Постановою КМУ № 523 від 30.05.1997 року (яка є чинною на цей час) у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, у відношенні яких установлений зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути меншим по ІІІ групі – 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно п.2 Постанови КМУ № 523 від 30.05.1997 року Міністерству соціального захисту населення було доручено привести розміри всіх пенсій по інвалідності, що наступила у результаті каліцтва або захворювання у відповідності із Порядком, починаючи з 01.02.1997 року, і забезпечити перерахунок цих пенсій протягом двох місяців від дня прийняття даної постанови. Також він вказував, що одержує додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі меншому ніж 50% мінімальної пенсії за віком, у відповідності із ст..50 Закону.

16.10.2008 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії в розмірі установленому ч.3 ст.54 Закону, а так само з вимогою виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідності зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи». У задоволені його вимог відповідачем листом від 27.10.2008 року № 12457-02/23 було відмовлено.

Позивач вважає, посилання відповідача на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» із змінами внесеними в редакції Закону № 107 VI від 28.12.2007 року хибними та такими, що не відповідають діючому законодавству.

Так, зміни внесені підпунктом 12,15 пунктом 28 Закону № 107 VI від 28.12.2007 року до ст. 50 та ч.3 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» визнано такими, що не відповідають Конституції України  є неконституційними, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. Отже відповідач при розрахунку йому пенсії та додаткової пенсії не мав права застосовувати Закон який визнано неконституційним.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01.01.2008 року складає 470,00 грн., з 01.04.2008 року – 481,00 грн., з 01.07.2008 року – 498,00 грн. Позивач вважає дії відповідача такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 50, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи», порушують його конституційні права на гарантовані державою матеріальну підтримку. Відповідач керуючись нормами законів, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, невірно нарахував та встановив позивачу розмір сум, гарантованих державою. Своїми діями відповідач грубо порушив його права, тому він звернувся з вищезазначеним позовом до суду.

Позивач у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав та уточнив позовні вимоги, в яких просив суд зобов’язати відповідача призначити йому пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної за період 2007-2008 роки, а також зобов’язати відповідача підвищувати розмір пенсії та додаткової пенсії з підвищенням розміру мінімальної пенсії за віком.

Представник відповідача у судовому засідання проти доводів позивача заперечувала та просила відмовити у їх задоволені, посилаючись на те, що   відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи»  - конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищується КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Постановою КМУ від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» з 01.01.2002 року встановлено, що виходячи із розміру 19,91 грн. провадиться розрахунок:

а) пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи»;

б) додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи», під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім пенсій працівникам, передбаченим у частині третій статті 53 зазначеного Закону) та Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», а також пенсій, передбачених ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи».

Постановою від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2006 року передбачено збільшення розмірів пенсії по інвалідності – у 2,5 рази та встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи у розмірі – 500 грн.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи», а саме: у статті 50 – особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі – 15% прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно правовими актами;

частини 3 і 4 статті 54 замінено текстом: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році по ІІІ групі інвалідності – 140% прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися  іншими нормативно-правовими актами».

Тобто починаючи з 01.01.2008 року розміри пенсій та додаткових пенсій встановлюються з урахуванням вищевказаного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема громадян, які отримують пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи». Частиною 4 зазначеної постанови з 22.05.2008 року передбачено:

- щомісячна додаткова пенсія інвалідам ІІІ групи у розмірі 15% від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність;

- мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи у розмірі – 675 грн.

Постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» для осіб, що отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи – учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році – 675 грн. А також зазначила, що на підставі вищевказаної Постанови КМУ, Постанова КМУ від 03.01.2002 року № 1 «про підвищення розмірів пенсії та інших  соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» з 01.09.2008 року втратила чинність, а статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого законодавством не передбачено.

Отже, немає законних підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної.

За наявності клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч.3 ст.122 КАС України.

Суд, вислухавши сторони, з’ясувавши зміст позовних вимог та заперечення на позов, вивчивши та дослідивши наявні докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1, перебуває на обліку у відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області  з 24.10.1991 року і отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи захворювання, яке отримане при виконанні обов’язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має 50% втрати професійної працездатності, що підтверджується посвідченням громадянина який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи Серія А  № 020945  (а.с. 4-5).

Враховуючи зазначений статус позивача, останній з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року одержував пенсію по інвалідності на підставі ст..54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю на підставі статті 50 цього Закону. З 01.01.2008 року позивач, за його вибором, одержує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст..50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту  Закон № 796).

Статтею 49 Закону № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2,3,4, встановлюються у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення даних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІІ групи – у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання, пенсій у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою КМУ від 30.05.1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону  № 796.

Доводи відповідача про те, що ними позивачу правомірно, протягом зазначеного періоду , нараховувалась і виплачувалась пенсія відповідно до ст..ст.50, 54 Закону № 796 та Постанов КМУ № 1 «Про підвищення розміру пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року,  № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року та № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року, на думку суду, сформульовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних норм чинного законодавства, спростовується наданими доказами та матеріалами справи, а тому можуть бути застосовані судом при прийнятті рішення. Вказаний висновок суду зроблено на підставі наступного.

Дійсно, станом на 01.01.2007 року діяли норми закріплені Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розміру пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Згідно п.2 вказаної постанови пенсії, надбавки, підвищення та додаткові пенсії з 01.01.2002 року обчислювалися, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст..ст.50, 54 Закону № 796, зокрема змінено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в бік зменшення, визначивши її у відсотках прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року, фактично прийняті Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року (взамін Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 року).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст..65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст..67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року УПФУ в Чугуївському районі Харківської області повинно було нарахувати та сплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ст..50 Закону № 796 в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..50 Закону № 796, нараховувати та здійснювати виплату позивачу додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи нарахування і виплату пенсії, передбаченої ст..50 Закону № 796 в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо нарахування і виплати додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст..64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку суду, при визначені розміру: державної пенсії позивача, в період з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року, підлягають застосуванню ч.4 ст.54 Закону № 796; додаткової пенсії позивача, за період з 01.01.2007 року по даний час, підлягають застосуванню ч.1 ст.50 Закону № 796, за виключенням періоду часу з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, а не постанов  КМУ № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 651 від 16.07.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують  конституційні права позивача.

Згідно ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів не повноти, неясності, суперечливості та відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині не врегулювання на законодавчому рівні розміру державної пенсії особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволені позову.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які не стали працездатними, тобто станом на момент прийняття рішення становить 544 грн. 00 коп. Вказаний висновок суду, зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІУ, іншого нормативного акта, який  би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача, що відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як розмір мінімальної пенсії за віком, під час обчислення зазначеного виду пенсії позивачу немає підстав, є необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. ст. 50, 54 Закону № 796.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону № 796, яка,  беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується і розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Беручи до уваги викладене вище, на думку суду, вимоги позивача про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі пов’язані із застосуванням ст..50 та ст..56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської аварії» та виплатою пенсії в розмірі встановлених редакцією Закону № 107 VI від 28.12.2007 року – є обгрунованими, а тому підлягають  задоволенню.

Одночасно підлягають задоволенню вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії державної пенсії за 2007 рік, з 01.01.2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року, і додаткової пенсії за 2007 рік, з 01.01.2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року по даний час, у відповідності до вимог с.с.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМУ № 523 від 30.05.1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’зку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення, щодо призначення, нарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем  проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню, виплаті пенсії та додаткової  пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Отже, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для   часткового задоволення вимог позивача.  

    На  підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 9 -12, 17, 69-72, 94,  158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі – задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Чугуївському районі Харківської області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Чугуївському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 50, п.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі  6 мінімальних пенсій за віком, визначених ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 2007 рік з 01.01.2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року.

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3-ої групи інвалідності, відповідно до ст. ст. 50, п.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 2007 рік з 01.01.2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області нараховувати та виплачувати на користь ОСОБА_1, починаючи з 01 січня 2009 року пенсію  у розмірі  6 мінімальних пенсій за віком, визначених ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3-ої групи інвалідності у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано заяви про  апеляційне оскарження постанови.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подання в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів  апеляційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справи.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: