ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/4514/14-ц Номер провадження 22-ц/814/993/23Головуючий у 1-й інстанції Пілюгіна О.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

У Х В А Л А

23 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дорош А.І., Чумак О.В.

розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2014року, постановлене суддею Пілюгіною О.М.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Південної міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

       29.05.2014 ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6325111000:00:010:0059 площею 0,0929 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

       В обґрунтування вимог позову зазначає, що вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та області на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 24.04.2002, укладеного з її чоловіком ОСОБА_3 . Указаний будинок розташований на земельній ділянці площею 929 кв.м., яка рішенням виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району від 12.12.2000 №521 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки» передана у власність ОСОБА_3 . Право власності на зазначену земельну ділянку не було посвідчено державним актом, проте технічна документація на неї зареєстрована 11.07.2012 в електронному реєстрі Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера 6325111000:00:010:0059.

       У зв`язку з відсутністю державного акту на право приватної власності на земельну ділянку між сторонами не укладався договір щодо відчуження цієї земельної ділянки.

       Вважає, що, оскільки вона є власником житлового будинку, розташованого на вказаній земельній ділянці, то право власності на земельну ділянкутакож перейшло до неї, однак унаслідок наведених обставин належним чином оформити своє право не може.

       Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.06.2014 позов ОСОБА_2 - задоволено.

       Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6325111000:00:010:0059, площею 0,0929 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

       Рішення районного суду вмотивоване тим, що позивачка згідно з положеннями ч.1 ст.120 ЗК України, у редакції від 21.10.2001, набула право власності на спірну земельну ділянку, оскільки на підставі договору дарування є власницею житлового будинку, який розташований на вказаній земельній ділянці, площею 0,0929 га. Спірна земельна ділянка є невід`ємною частиною будинку, на якій він розташований, умови договору дарування житлового будинку повністю виконані сторонами, відповідач позов визнав у повному обсязі.

       13.07.2018 ОСОБА_1 , яка участі при розгляді справи не приймала, однак вважає, що оскаржуваним рішенням порушено її права та інтереси, подала до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

       Зазначає, що висновок районного суду про набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району Харківської області №521 від 12.12.2000 не відповідає нормам Декрету КМУ №15-92 від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок, чинному на час виникнення правовідносин.

       Вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів приватизації земельної ділянки на час її передачі ОСОБА_3 та її реєстрації в Книзі земель селищної (або) міської ради та в державному земельному кадастрі, як вимагалося діючим на той час земельним законодавством.

       Посилаючись на норму ст.126 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якої право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, вважає, що рішення органу виконавчої влади про передачу у власність земельної ділянки є лише передумовою виникнення права власності, тоді як районний суд не перевірив наявність у відповідача державного акту на право власності, чи виділялася йому земельна ділянка в натурі, чи складався акт про встановлення меж земельної ділянки та технічна документація, а також не встановлено, чи наявне рішення про надання позивачці дозволу на розробку технічної документації для передачі їй земельної ділянки у власність та її реєстрації у 2013 році.

       Вказує, що рішенням виконкому Південноміської ради №170 від 26.04.1983 їй виділено із земельної ділянки АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 600 кв.м. для будівництва, яка була відведена їй на місцевості та рішенням №167 від 13.04.1993 їй дозволено приватизацію забудованої земельної ділянки і додатково земельної ділянки площею 450 кв.м., які отримали єдину адресу: АДРЕСА_1 .

       Станом на час постановлення рішення виконавчого комітету Південноміської ради Харківського району Харківської області №521 від 12.12.2000 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0929 га, до державного земельного кадастру внесені координати, які перетинаються з координатами порушують її право на цю ділянку. У зв`язку з цим нею подано адміністративний позов до Міськрайонного управління Держкомзему у м.Люботин і Харківському районі Харківської області щодо визнання незаконними дій щодо внесенні відомостей до електронного реєстру і скасування реєстрації земельної ділянки АДРЕСА_1 .

       Зазначає, що позивач ОСОБА_2 не залучила її, ОСОБА_1 , у якості сторони по справі, тоді як оскаржуване рішення порушує її права.

       Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25.07.2018 визнано поважною причину пропуску строку особою, яка участі при розгляді справи не приймала, ОСОБА_1 , на оскарження рішення суду першої інстанції та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.06.2014; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка участі при розгляді справи не приймала, ОСОБА_1 , на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.06.2014.

       Постановою Харківського апеляційного суду від 20.05.2021 апеляційну скаргу особи, яка участі при розгляді справи не приймала, ОСОБА_1 , залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

       Судове рішення апеляційного суду вмотивовано тим, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 24.04.2002 набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , а тому відповідно до положень ст.120 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, набула право власності на земельну ділянку, на якій розташований цей будинок і який належав відповідачу на праві користування.

        ОСОБА_1 є суміжним землекористувачем по АДРЕСА_1 , вважала, що земельна ділянка накладається на її земельну ділянку. Проте згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса від 28.10.2020 відсутнє накладення вказаних земельних ділянок, тобто рішенням суду першої інстанції права ОСОБА_1 не порушено.

       Постановою Верховного Суду від 10.11.2021 скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 20.05.2021; справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

       При постановленні такого рішення суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_3 , який є відповідачем у справі, помер після ухвалення районним судом судового рішення, у порушення вимог процесуального законодавства не врахував, що слід вирішити питання щодо процесуального правонаступництва відповідача, не встановив чи допускають правовідносини, з яких виник спір, правонаступництво, та не зупинив провадження у справі до залучення правонаступника відповідача, а розглянув спір по суті.

       Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.12.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду із повідомленням сторін.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.09.2022 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням сторін.

       18.01.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів, за змістом якого просить: залучити до участі у слуханні справи ОСОБА_4 , експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл. професора М.С. Бокаріуса для надання пояснень по Висновку експерта №17400 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.10.2020; долучити до матеріалів справи відповідь інженера-землевпорядника ОСОБА_5 від 14.04.2021.

       24.01.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшли відомості про те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ./а.с.148 т.4/

       Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.01.2023 зупинено провадження до залучення у справі правонаступників відповідача ОСОБА_3 ; витребувано у Першої Харківської міської ДНК відомості щодо спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 /а.с.150-151 т.4/

       Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) відсутні заведені спадкові справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 /а.с.153,154 т.4/

       Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15.09.2023 поновлено апеляційне провадження; залучено до участі у справі у якості відповідача - Південну міську раду Харківського району Харківської області./а.с.159-160 т.1/

       Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами, що у 1983 році земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходилась у користуванні ОСОБА_6 - власника будинку за цією ж адресою.

       Рішенням виконавчого комітету Південної міської ради Харківської області від 26.04.1983 №170 ОСОБА_1 виділено у користування земельну ділянку для індивідуального будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .

        ОСОБА_1 після смерті матері - ОСОБА_6 успадкувала житловий будинок по АДРЕСА_1 , а 25.05.1994 подарувала його брату матері - ОСОБА_3 .

       У 1993 році на підставі рішення Південної міської ради Харківської області ОСОБА_1 отримала дозвіл на приватизацію забудованої земельної ділянки та додатково земельної ділянки, площею 450 кв.м.

       Відповідно до книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, записи в яких здійснювались до 01.01.2013 по АДРЕСА_1 зареєстрований державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, загальною площею 0,1000 га; з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,0050 га; дата реєстрації - 27.11.1997.

       На підставі рішення виконавчого комітету Південної міської ради Харківської області від 12.12.2000 №521 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки» земельна ділянка, площею 929 кв.м, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , передана у власність ОСОБА_3 /а.с.7 т.1/.

       На підставі договору дарування від 24.04.2002 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 зареєстровано у комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 30.09.2003.

       Рішенням Південної міської ради Харківського району Харківської області від 04.07.2008 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

       У жовтні 2013 року ОСОБА_1 зверталась до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» щодо роз`яснення факту наявності розбіжностей параметрів суміжних земельних ділянок у технічній документації.

       06.12.2012 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» надало відповідь, згідно з якою унаслідок проведеного представником підприємства обстеження земельної ділянки за вказаною адресою встановлено факт наявності перетину земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 по фактичному користуванню, який утворився у зв`язку з невідповідністю конфігурації та розмірів земельної ділянки № НОМЕР_2 , переданої у власність ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 27.11.1987, з конфігурацією та розмірами земельної ділянки, яка була вилучена згідно з рішенням виконавчого комітету Південної міської ради Харківської області від 26.04.1983 №170 із земельної ділянки № НОМЕР_3 , яку було надано у безстрокове користування ОСОБА_1 під будівництво житлового будинку. Фактично забудову земельних ділянок було здійснено з відхиленням від наданого проекту, але технічна споруда- каналізаційна яма літ. «к» збудована у межах відведеної земельної ділянки, яку не включено до плану державного акту. Частину земельної ділянки АДРЕСА_1 з розміщеною на ній каналізаційною ямою включено до схематичного плану земельної ділянки №40 у 2001 році, виготовленого на замовлення ОСОБА_3 , унаслідок якого утворено перетин вказаних земельних ділянок.

       18.09.2014 ОСОБА_2 на підставі договору дарування подарувала ОСОБА_7 земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0929 га, кадастровий номер 6325111000:00:010:0059.

       Згідно з інформацією Національної кадастрової системи на земельну ділянку кадастровий номер 6325111000:00:010:0059, ця земельна ділянка була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6325111000:00:010:0068 та 6325111000:00:010:0069, право власності на які було зареєстровано за ОСОБА_7 .

       Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 02.11.2018 перетин між земельними ділянками з кадастровими номерами 6325111000:00:010:0068 та 6325111000:00:010:0069, які утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6325111000:00:010:0059, та земельною ділянкою АДРЕСА_1 відсутній.

        ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.08.2020 серія НОМЕР_1 ./а.с.113 т.3/.

       У висновку судової земельно-технічної експертизи Харківського НДІСЕ ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса від 28.10.2020 №17400 зазначено, що встановити, чи відповідає на місцевості межа і площа земельної ділянки АДРЕСА_1 , визначені рішенням виконавчого комітету Південної міської ради Харківської області від 12.12.2000 №521, не уявляється можливим. Фактичні розміри і площа земельної ділянки АДРЕСА_1 не відповідають розмірам та площі, що зазначені в технічному паспорті і технічній документації із землеустрою.

       Встановити, чи відповідає на місцевості межа та площа земельної ділянки АДРЕСА_1 , визначені державним актом на право приватної власності на землю від 27.11.1987 серії ХР №25-20-964995, зареєстрованому в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №1130, не уявляється можливим. Фактичні розміри та площа земельної ділянки АДРЕСА_1 не відповідають інформації щодо розмірів та площі земельної ділянки, які зазначеніу державному акті.

       Накладення земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 між собою відсутнє./а.с.121-134 т.3/

       При постановленні рішення, районний суд виходив із того, що позивачка набула право власності на спірну земельну ділянку, яка є невід`ємною частиною будинку на якій він розташований, умови договору дарування житлового будинку виконані сторонами, а відповідач позов визнав у повному обсязі, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

       Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Такі засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, що відповідно до статті 6 Конвенції повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (ч.3 ст.18 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №466/5766/13-ц, від 29.06.2021у справі №201/751/14-ц, від 12.01.2022 у справі №761/41876/18.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Якщо у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, апеляційний суд встановить, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

У цій справі предметом спору є визнання за позивачкою ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6325111000:00:010:0059 площею 0,0929 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та області.

ОСОБА_1 не є учасником спірних правовідносин та оскаржила рішення суду першої інстанції в порядку ч.1 ст.352 ЦПК України. У доводах апеляційної скарги вказує, що станом на час постановлення рішення виконавчого комітету Південноміської ради Харківського району Харківської області №521 від 12.12.2000 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0929га, до державного земельного кадастру внесені координати, які перетинаються з координатами порушують її право на цю ділянку. У зв`язку з цим нею подано адміністративний позов до Міськрайонного управління Держкомзему у м.Люботин і Харківському районі Харківської області щодо визнання незаконними дій щодо внесенні відомостей до електронного реєстру і скасування реєстрації земельної ділянки АДРЕСА_1 . Зазначає, що позивач ОСОБА_2 не залучила її, ОСОБА_1 , у якості сторони по справі, тоді як оскаржуване рішення порушує її права.

Разом із цим апеляційним судом на підставі висновку судової земельно-технічної експертизи Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 28.10.2020 №17400 установлено, що накладення земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 між собою відсутнє.

Висновки експертизи є одним з засобів доказування (п.2 ч.2 ст.76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. За змістом наведеної норми суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

       При перевірці й оцінці експертного висновку апеляційним судом з`ясовано повноту відповіді на поставлені питання та його відповідність іншим фактичним даним, що також узгодженість із іншими матеріали справи, а тому не вбачає підстав для його відхилення.

       Надана апеляційному суду відповідь інженера-землевпорядника ОСОБА_5 колегією суддів до уваги не приймається, оскільки така копія не засвідчена належним чином (ч.2 ст.95 ЦПК України), також скаржником не наданого самого запиту із поставленими питаннями, а лише окремі відомості щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі.

       Доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 в суд із позовом про визнання незаконними дій щодо внесенні відомостей до електронного реєстру і скасування реєстрації земельної ділянки АДРЕСА_1 , скаржником не надано і такі відомості відсутні на сайті «Судова влада України» https://court.gov.ua/fair/.

       Інших доказів на підтвердження, що оскаржуваним рішенням порушено майнові права ОСОБА_1 , останньою не надано, а доводи її апеляційної скарги обґрунтовані безпідставністю вимог, а тому за відсутності її порушеного права оцінці не підлягають.

       Таким чином установивши, що при ухваленні оскаржуваного рішення районним судом не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , яка звернулася із апеляційною скаргою на це судове рішення, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Подібні висновки викладені Верховним Судом у справах №754/4108/18 від 15.09.2021, №522/14240/15-ц від 08.12.2021, №199/7377/16 від 12.12.2021.

       Отже апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2014 року слід закрити.

       Керуючись ст.ст.367, 362, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Південної міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 23.11.2023.

Головуючий суддя                                                                Л.І. Пилипчук

Судді                                                                                А.І. Дорош

                                                                               О.В. Чумак