Справа № 362/2322/16-к

Провадження № 1-кп/362/168/16

ВИРОК

Іменем України

25.05.2016 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – А.А. Бабіша

при секретарі – Т.М.Кострубіцькій

за участі прокурора – О.В. Запорожець

потерпілого – ОСОБА_1

обвинуваченої – ОСОБА_2

захисника обвинуваченої ОСОБА_2 – ОСОБА_3

законного представника неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4 – ОСОБА_5

представника служби у справах дітей та сім’ї Васильківської міської ради – ОСОБА_6

представника Васильківської районної державної адміністрації Київської області – ОСОБА_7

представника Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області – ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12016110140000986 від 19.04.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, учениці 9-Б класу Калинівської ОСОБА_9 ступенів №1 Васильківського району Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. 50 (колишня Щорса), раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.  185 КК України, а саме: у таємному викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного із проникненням у житло,-

В С Т А Н О В И В :

У березні місяці 2016 року, точної дати не встановлено, ОСОБА_2, перебуваючи у будинку, що розташований за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Діброва, вул. Щастя, 39 Г, який належить ОСОБА_1, де у останньої виник умисел на вчинення крадіжки із вище вказаного домоволодіння. Перебуваючи у вищевказаному будинку, пересвідчившись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла ключі від вхідних дверей будинку та ключі від хвіртки подвір’я з метою подальшого безперешкодного проникнення до житла та таємного викрадення чужого майна.

17.03.2016 року близько 12-00 години, ОСОБА_2, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна та реалізуючи свій злочинний намір, за допомогою заздалегідь підготовлених ключів відчинила хвіртку, після чого пройшла на подвір’я домоволодіння №39 Г по вулиці Щастя в с. Діброва, де іншим ключем відчинила вхідні двері будинку, таким чином проникла до його середини, звідки скоїла крадіжку грошових коштів у сумі 1700 гривень.

З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 зникла, викраденим розпорядилась на власний розсуд, чим ОСОБА_1 завдала матеріальної шкоди на загальну суму 1700 гривень.

Крім цього, 27.03.2016 року, близько 10-00 години, ОСОБА_2 маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна та реалізуючи свій злочинний намір, повторно, відчинила хвіртку домоволодіння №39 Г по вулиці Щастя в с. Діброва, після чого пройшла на подвір’я, де за допомогою заздалегідь підготовленого ключа відчинила вхідні двері будинку, звідки скоїла крадіжку грошових коштів у сумі 4000 гривень.

З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 зникла, викраденим розпорядилась на власний розсуд, чим ОСОБА_1 завдала матеріальної шкоди на загальну суму 4000 гривень.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнала повністю і показала, що в березні 2016 року, точного часу та дати вона не пам’ятає, перебуваючи в гостях у будинку ОСОБА_1 по вул. Щастя, 39Г в с. Діброва, Васильківського району, Київської області, у своєї подружки, вона непомітно викрала в цьому будинку ключі від цього будинку та від хвіртки подвір’я. 17.03.2016 року близько 12-00 години, за допомогою викрадених раніше ключів, вона відчинила хвіртку цього подвір’я, де іншим ключем відчинила вхідні двері будинку ОСОБА_1, звідки вчинила крадіжку грошей в сумі 1700 гривень, які знаходилися в гаманці та лежали на тумбочці в кімнаті ОСОБА_10 її подружки. Цю крадіжку вона вчинила із-за того, щоб помститися ОСОБА_10 за те, що вона не бажає з нею дружити і якщо виявлять пропажу грошей, то всі подумають на подружку ОСОБА_10 – ОСОБА_11. Спочатку після вчинення цієї крадіжки так і подумали, що крадіжку вчинила ОСОБА_11, але ОСОБА_10 в це не вірила, про ці розмови вона знала, бо бувала після того в будинку ОСОБА_10. Викрадені грошові кошти в сумі 1700 гривень витратила на свої потреби. Після 17.03.2016 року ОСОБА_10 вже менше спілкувалася з нею. Після цього 27.03.2016 року вона, ОСОБА_2, з викраденими ключами знову прийшла до будинку ОСОБА_10, відчинила хвіртку без ключів, оскільки вона не була зачинена на ключ, іншими ключами відчинила вхідні двері, проникла всередину будинку, де піднялася на другий поверх і на тумбочці в одній із кімнат вона побачила гаманець, в якому були гроші, скільки саме вона не перераховувала, забрала з нього 3000 гривень, а решту залишила. Гроші, які викрала, то перерахувала зразу на місці. Вона знову подумала, що про крадіжку цих коштів подумають на ОСОБА_11. Вказані кошти теж потратила на свої потреби, але в подальшому її мама повернула потерпілому ОСОБА_10 всі викрадені нею кошти. У вчиненому щиро розкаялася.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 17.03.2016 року біля 19-00 години він зі своєю дружиною приїхав додому в с. Діброва, Васильківського району, Київської області. Вдома були його донька ОСОБА_10 та її подруга ОСОБА_11. Перед цим вони, батьки, дали своїй дочці гроші на День народження, які вона зберігала в своїй кімнаті. Після цього її донька виявила в своєму гаманці пропажу грошей. Спочатку вони подумали, що ці кошти в сумі 1700 гривень викрала подруга їх дочки ОСОБА_11. 27.03.2016 року він з дружиною, сином та донькою ОСОБА_10 збиралися в поїздку в м. Київ і в у своїй спальні в барсетці залишив гроші всього 4000 гривень. Цього ж вечора вони повернулися пізно додому біля 24-00 годин і він виявив в барсетці відсутність 4000 гривень. Після того він пішов на перший поверх перевірити чи знаходяться на певному місці їх запасні ключі від будинку та хвіртки, але там де він їх залишив, він їх не виявив. Наступного дня він поїхав в м. Київ, щоб купити новий замок та поміняти один з них на вхідних дверях їх будинку. Приблизно 04.04.2016 року зранку йому зателефонував його сусід ОСОБА_12 і повідомив, що бачив, як до дверей його – ОСОБА_1 будинку підходила ОСОБА_2 і намагалась відчинити двері його будинку. В цей же вечір він пішов до ОСОБА_2 додому, але вдома нікого не застав. Після цього він поспілкувався з мамою ОСОБА_2, але вона йому нічого не повідомила стосовно викрадення грошей з його будинку. Після цього він змушений був звернутись до працівників поліції, які в подальшому встановили, що крадіжку грошей вчинила все таки ОСОБА_2 Матеріальна шкода йому відшкодована, претензій до неї він немає. З приводу міри покарання просив суд суворо не карати обвинувачену.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що влітку 2012 року вона почала дружити з ОСОБА_2, ходили в гості один до одного. Вона в процесі розмови їй говорила, чому вона більше спілкується з ОСОБА_11, а не з нею. У її кімнаті пропало близько 2000 гривень і крадіжку грошей було виявлено, спочатку подумали, що крадіжку вчинила ОСОБА_11, але вона в це не вірила. 27.03.2016 року її батьки виявили пропажу 4000 гривень зі спальні батьків. 04.04.2016 року їй зателефонував її батько ОСОБА_1 і сказав, що ОСОБА_2 намагалася відчинити в їхньому будинку замок вхідних дверей, але в неї не вийшло, бо один із замків на вхідних дверях батько після виявлення крадіжки грошей поміняв на інший. Була розмова її батьків з приводу крадіжки грошей з її мамою ОСОБА_2, але вони цього не визнавали.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що у квітні 2016 року у п’ятницю, точної дати та часу він не пам’ятає, він побачив, що біля вхідних дверей будинку ОСОБА_1 якась невідома особа, яка була одягнена в куртку з капюшоном намагається відчинити двері в будинку, спочатку він цю особу не впізнав, а коли вона повернулася, то він побачив, що це ОСОБА_2. Він їй сказав, що ти робиш, але вона нічого не відповівши, втекла із подвір’я будинку. Перед цим дружина ОСОБА_1 йому розповідала, що з їх будинку пропали гроші. Він бачив особисто, як ОСОБА_2 вставляла ключ в замок вхідних дверей будинку ОСОБА_1, але двері не відчинилися.

Законний представник неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_13 – ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що вона ніколи не могла подумати, що таке могло статися. Про викрадення грошей її донька ОСОБА_2 їй нічого не говорила і вона не бачила, щоб вона придбала якісь речі, які вона до цього не бачила в неї. Дочка їй говорила, що гроші у ОСОБА_1 викрала ОСОБА_11. Пізніше стало відомо, що в дійсності гроші у ОСОБА_1 викрала її донька ОСОБА_2. Вона не думала, що її донька на таке здатна. Викрадені кошти вона повністю відшкодувала ОСОБА_1

Судом досліджено документи, які долучені до даного кримінального провадження, а саме:

-ОСОБА_6 з ЄРДР №12016110140000986 від 19.04.2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

-ОСОБА_6 з ЄРДР №12016110140001123 від 04.05 2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

-Протокол огляду місця події від 19.04.2016 року, об’єктом якого є будинок ОСОБА_1 в с. Діброва, вул. Щастя, 39Г, Васильківського району, Київської області, з якого було вчинено крадіжку грошових коштів та ілюстративною таблицею до нього;

-Протокол проведення слідчого експерименту від 04.05.2016 року з участю підозрюваної ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, прокурора Васильквіського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_14, законного представника ОСОБА_5, соціального педагога Калинівської ЗОШ №1 ОСОБА_15, під час якого підозрювана ОСОБА_2 розповіла та показала яким чином двічі з будинку ОСОБА_1 вчиняла крадіжки грошових коштів та ілюстративною таблицею до нього;

-Відповідно до свідоцтва про народження серії І-БК №035475, виданого Дібрівською сільською радою Васильківського району Київської області 06.08.2001 року, актовий запис №5, ОСОБА_2 народилася 24.06.2001 року;

-Відповідно до вимоги Васильківського ГІБ МВС України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше не судима;

-Відповідно до характеристики за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно;

-Відповідно до характеристики за місцем навчання ОСОБА_2 характеризується посередньо;

-Відповідно до довідки лікарів психіатра та нарколога, ОСОБА_2 на обліку у останніх не перебуває;

-Відповідно до листа служби у справах дітей та сім’ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області №269 від 04.05.2016 року, неповнолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебуває та не перебувала в службі у справах дітей та сім’ї на обліку, як дітей, що опинилися в складних життєвих обставинах;

-Відповідно до листа Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Васильківської районної державної адміністрації Київської області №113 від 04.05.2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку сімей, що опинились в складних життєвих обставинах, в Центрі не перебуває;

-Відповідно до акту оцінки потреб дитини та її сім’ї (початкова оцінка) №в/986 від 04.05.2016 року сім’я в якій проживає неповнолітня ОСОБА_2 є добропорядною, сторонньої допомоги не потребує потреби дитини задовольняються;

-Відповідно до листа Васильківського відділу поліції Київської області №в/309 від 04.05.2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку поліції з ювенальної превенції Васильківського ВП ГУНП в Київській області не перебувала та не перебуває.

Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_2 у таємному викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана із проникненням у житло, а її дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Визнаючи винною обвинувачену ОСОБА_2 і обираючи їй міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, що відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до тяжких злочинів, також повною мірою вивчена особа обвинуваченої: відповідно до вимоги ГІБ МВС України ОСОБА_2 раніше не судима, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується за місцем проживання позитивно за місцем навчання посередньо.

Судом, відповідно до ст. 66 КК України, беруться до уваги обставини, пом'якшуючі відповідальність обвинуваченої ОСОБА_2 щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення злочину неповнолітньою.

Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченої ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Підстав для застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи позитивну характеристику за місцем проживання та посередню характеристику на ОСОБА_2 за місцем її навчання, те, що вона неповнолітня, щире каяття, думку потерпілого, який стосовно міри покарання обвинуваченій ОСОБА_2 просив суд суворо її не карати, відшкодування заподіяної шкоди, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, але із застосуванням ст.ст. 75-76, 104 КК України, оскільки виправлення обвинуваченої ще можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи вік неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_2, який на час ухвалення вироку становить 15 років, суд не може застосувати більш м’які види покарання, передбачені ст. 98 КК України у виді штрафу, оскільки остання немає самостійного доходу власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, а також покарання у виді громадських чи виправних робіт, оскільки вони можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався та в судовому засіданні прокурором не було заявлено такого клопотання, а тому суд при постановленні вироку не застосовує до ОСОБА_2 запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною за ч. 3 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Іспитовий строк ОСОБА_2 відраховувати з дня постановлення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій, потерпілому та прокурору.

Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя А.А. Бабіш