ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2016 р.Справа № 916/4321/15

За позовом: ОСОБА_1 акціонерне товариство «АЛЬБА УКРАЇНА»;

До відповідача: ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»

про стягнення

Головуючий - Оборотова О.Ю.

Судді - Волков Р.В.

ОСОБА_3

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: ОСОБА_4 – довіреність від 22.04.2016р. ОСОБА_5 – довіреність від 22.04.2016р.

Від 3-ї особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: 23.10.2015р. ОСОБА_1 акціонерне товариство «АЛЬБА УКРАЇНА» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 602094,51 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2015р. суддя Гуляк Г.І. порушила провадження по справі № 916/4321/15.

06.11.2015р. ОСОБА_1 акціонерне товариство «АЛЬБА УКРАЇНА» звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову відповідно до якої просило накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову (602094,51 гривень) та судовий збір.

Судове засідання по справі № 916/4321/15 призначене на 30 листопада 2015 р. о 11:20, не відбулося у зв'язку перебуванням судді суддя Гуляк Г.І. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2015р. розгляд справи призначено на 21 грудня 2015 р. о 10:20.

21.12.2015р. до господарського суду Одеської області від ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

21.12.2015р до господарського суду Одеської області від ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 21.12.2015р. від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п’ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2016р. продовжено строк розгляду справи на п’ятнадцять днів до 08.01.2016р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.01.2016р., приймаючи до уваги перебування судді Гуляк Г.І. на лікарняному з 11.01.2016р., призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/4321/15, за результами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Оборотовій О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2016р. суддею Оборотовою О.Ю. прийнято справу № 916/4321/15 до свого провадження; розгляд справи призначено на 27.01.2016р. о 14:20.

27.01.2016р. до господарського суду Одеської області від ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява про призначення судової почеркознавчої експертизи.

17.02.2016р. до господарського суду Одеської області від Приватного акціонерного товариства «АЛЬБА УКРАЇНА» надійшли письмові заперечення на заяву про призначення судової почеркознавчої експертизи від 27.01.2016р

           17.02.2016р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про витребування у ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю податкові декларації з податку на додану вартість з усіма додатками та всі коригуючи декларації з додатками (в т.ч. Додаток Д5 «Розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів») за період березень - червень 2014 року та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, за період березень - червень 2014 року

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2016р. клопотання ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в порядку ст. 38 Господарського кодексу України – задоволено.

23.02.2016р до господарського суду Одеської області від ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява про доручення документів до матеріалів справи.

23.02.2016р у судовому засіданні до господарського суду Одеської області від ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю надійшли письмові пояснення по справі.

29.02.2016р. до господарського суду Одеської області від Приватного акціонерного товариства «АЛЬБА УКРАЇНА» надійшли письмові заперечення на заяву про долучення до матеріалів справи від 22.02.2016р.

У судовому засіданні 29.02.2016р. від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п’ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.02.2016р. продовжено строк розгляду справи на п’ятнадцять днів до 26.03.2016р.

16.03.2016р. до господарського суду Одеської області від Приватного акціонерного товариства «АЛЬБА УКРАЇНА» надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2016 залучено до участі у справі № 916/4321/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерне товариство «Банк «Київська Русь».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2016 призначено справу №916/4321/15 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 23.03.2016 року № 415 «Щодо автоматичного визначення складу колегії суддів» справу № 916/4321/15 було призначено до автоматичного розподілу для визначення складу колегії суду.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № 916/4321/15 був визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Оборотова О.Ю., суддя Волков Р.В., суддя Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2016 прийнято справу №916/4321/15 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Оборотова О.Ю., суддя Волков Р.В., суддя Цісельський О.В.; колегіальний розгляд справи призначено на 11.04.2016р. о 15:00.

24.03.2016р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п’ятнадцять днів.

11.04.2016р. ОСОБА_1 акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору звернулось з позовною заявою до фірми «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 5607708,94 грн. та з заявою відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2016р. у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про відстрочення сплати судового збору – відмовлено; позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - повернуто без розгляду.

04.05.2016р. ОСОБА_1 акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» звернулось до господарського суду Одеської області з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Відповідно до акту від 04.05.2016р., судове засідання у справі № 916/4321/15, яке призначене на 16.05. 2016 р. о 11:00. неможливо провести у режимі відеоконференції у зв’язку з технічною неможливістю.

16.05.2016р. ОСОБА_1 акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» надало до господарського суду Одеської області письмові пояснення відповідно до яких просить задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «АЛЬБА УКРАЇНА» в повному обсязі.

У судовому засіданні 16.05.2016р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

11.01.2011р. ОСОБА_1 акціонерне товариство «АЛЬБА УКРАЇНА» (Позивач, Постачальник), в особі Голови Правління ОСОБА_6, діючого на підставі Статуту, було укладено Договір № 35/11п з протоколом розбіжностей від 01.01.2011р. з ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Відповідач, ОСОБА_7), в особі Директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити ОСОБА_7 у власність медикаменти та товари медичного призначення, гігієнічні та косметичні препарати (надалі — Товар), у кількості, асортименті і по цінам, узгодженим сторонами і вказаним у накладних на кожну партію Товару, а ОСОБА_7 зобов'язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Ціна Договору визначається як сума вартості поставленого Покупцем Товару. (п.п.1.1., 1.2. Договору № 35/11п від 11.01.2011р.)

Строк та умови поставки товару визначений в 2 розділі Договору № 35/11п від 11.01.2011р. та передбачає, що Товар, який є предметом цього Договору, передається ОСОБА_7 партіями на його замовлення. Строк поставки Товару — на протязі трьох днів з моменту отримання замовлення ОСОБА_7 на окрему партію Товару. Приймання-передача Товару оформлюється Сторонами шляхом підписання видаткових накладних. У випадку виявлення під час приймання недостач, невідповідності замовленому асортиментному переліку Товару явних пошкоджень Товару/упаковки ОСОБА_7 складає ОСОБА_7 недовкладення або ОСОБА_7 биття Товару, що є безумовною підставою для настання наслідків, визначених п. 4.4 Договору. ОСОБА_7 має право відмовитися від прийняття неякісного Товару та такого, що не відповідає кількості та асортиментному переліку, прийнявши Товар лише у частині, що відповідає вимогам цього Договору та замовленню ОСОБА_7 або відмовитися від прийняття усієї партії Товару. ОСОБА_7 проводить приймання Товару у строк що не перевищує 2 робочий день з дати видаткової накладної на Товар. В разі складання ОСОБА_7 повинен повідомити Постачальника у строк, що не перевищує 3-х робочих днів з дати поставки. (п.п. 2.1, 2.2, 2.4 Договору № 35/11п від 11.01.2011р.)

Як зазначає ОСОБА_1 акціонерне товариство «АЛЬБА УКРАЇНА» з 13.03.2014р. по 15.03.2014р. були передані у власність ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю товари, відповідно до наступних видаткових накладних:

№ 40789963 від 15.03.2014, № 40789964 від 15.03.2014, № 40789968 від 15.03.2014, № 40789969 від 15.03.2014, № 40789970 від 15.03.2014, № 40789972 від 15.03.2014, № 40790032 від 15.03.2014, № 40790033 від 15.03.2014, № 40790034 від 15.03.2014, № 40790037 від 15.03.2014, № 40790038 від 15.03.2014, № 40790039 від 15.03.2014, № 40790040 від 15.03.2014, № 40790041 від 15.03.2014, № 40790042 від 15.03.2014, № 40790043 від 15.03.2014, № 40790044 від 15.03.2014, № 40790045 від 15.03.2014, № 40790048 від 15.03.2014, № 40790049 від 15.03.2014, № 40790050 від 15.03.2014, № 40790051 від 15.03.2014, № 40790052 від 15.03.2014, № 40790053 від 15.03.2014, № 40790054 від 15.03.2014, № 40790055 від 15.03.2014, № 40790056 від 15.03.2014, № 40790057 від 15.03.2014, № 40790058 від 15.03.2014, № 40790059 від 15.03.2014, № 40790060 від 15.03.2014, № 40790061 від 15.03.2014, № 40790062 від 15.03.2014, № 40790067 від 15.03.2014, № 40790068 від 15.03.2014, № 40790069 від 15.03.2014, № 40790070 від 15.03.2014, № 40790071 від 15.03.2014, № 40790072 від 15.03.2014, № 40790073 від 15.03.2014, № 40790074 від 15.03.2014, № 40790075 від 15.03.2014, № 40790076 від 15.03.2014, № 40790077 від 15.03.2014, № 40790078 від 15.03.2014, № 40790079 від 15.03.2014, № 40790080 від 15.03.2014, № 40790081 від 15.03.2014, № 40790082 від 15.03.2014, № 40790083 від 15.03.2014, № 40790084 від 15.03.2014, № 40790085 від 15.03.2014, № 40790086 від 15.03.2014, № 40790087 від 15.03.2014, № 40790088 від 15.03.2014, № 40790089 від 15.03.2014, № 40790090 від 15.03.2014, № 40790100 від 15.03.2014, № 40790101 від 15.03.2014. № 40790107 від 15.03.2014, № 40790108 від 15.03.2014, № 40790110 від 15.03.2014, № 40790114 від 15.03.2014, № 40790115 від 15.03.2014, № 40790116 від 15.03.2014, № 40790118 від 15.03.2014, № 40790119 від 15.03.2014, № 40790120 від 15.03.2014, № 40790128 від 15.03.2014, № 40790129 від 15.03.2014, № 40790130 від 15.03.2014, № 40790140 від 15.03.2014, № 40790141 від 15.03.2014, № 40790142 від 15.03.2014, № 40790143 від 15.03.2014 № 40790144 від 15.03.2014, № 40790145 від 15.03.2014, № 40790146 від 15.03.2014, № 40790147 від 15.03.2014, № 40790149 від 15.03.2014, № 40790150 від 15.03.2014, № 40790151 від 15.03.2014, № 40790153 від 15.03.2014, № 40790154 від 15.03.2014, № 40790165 від 15.03.2014, № 40790166 від 15.03.2014, № 40790189 від 15.03.2014, № 40790190 від 15.03.2014, № 40790191 від 15.03.2014, № 40790207 від 15.03.2014, № 40790208 від 15.03,2014, № 40790210 від 15.03.2014, № 40790211 від 15.03.2014, № 40790212 від 15.03.2014, № 40790213 від 15.03.2014, № 40790214 від 15.03.2014, № 40790215 від 15.03.2014, № 40790216 від 15.03.2014, № 40790218 від 15.03.2014, № 40790300 від 15.03.2014, № 40790301 від 15.03.2014, № 40790302 від 15.03.2014, № 40790329 від 15.03.2014, № 40790330 від 15.03.2014, № 40790342 від 15.03.2014, № 40761971 від 14.03.2014, № 40761972 від 14.03.2014, № 40761973 від 14.03.20І4, № 40761974 від 14.03.2014, № 40762172 від 14.03.2014, № 40762173 від 14.03.2014, № 40762186 від 14.03.2014, № 40762187 від 14.03.2014, № 40762188 від 14.03.2014, № 40762191 від 14.03.2014, № 40763377 від 14.03.2014, № 40771885 від 14.03.2014, № 40772694 від 14.03.2014, № 40772695 від 14.03.2014, № 40773136 від 14.03.2014, № 40773137 від 14.03.2014, № 40773138 від 14.03.2014, № 40773145 від 14.03.2014, № 40773146 від 14.03.2014, № 40773147 від 14.03.2014, № 40773148 від 14.03.2014, № 40773214 від 14.03.2014, № 40773215 від 14.03.2014, № 40773216 від 14.03.2014, № 40773228 від 14.03.2014, № 40773229 від 14.03.2014, № 40773230 від 14.03.2014, № 40773234 від 14.03.2014, № 40773235 від 14.03.2014, № 40773236 від 14.03.2014, № 40773473 від 14.03.2014, № 40773474 від 14.03.2014, № 40773507 від 14.03.2014, № 40773508 від 14.03.2014, № 40773509 від 14.03.2014, № 40773798 від 14.03.2014, № 40773799 від 14.03.2014, № 40773807 від 14.03.2014, № 40773808 від 14.03.2014, № 40773811 від 14.03.2014, № 40773812 від 14.03.2014, № 40773813 від 14.03.2014, № 40773814 від 14.03.2014, № 40773826 від 14.03.2014, № 40773841 від 14.03.2014, № 40773842 від 14.03.2014, № 40773849 від 14.03.2014, № 40773850 від 14.03.2014, № 40773851 від 14.03.2014, № 40773859 від 14.03.2014, № 40773860 від 14.03.2014, № 40773875 від 14.03.2014, № 40773876 від 14.03.2014, № 40773877 від 14.03.2014, № 40773878 від 14.03.2014, № 40773891 від 14.03.2014, № 40773892 від 14.03.2014, № 40773893 від 14.03.2014, № 40773896 від 14.03.2014, № 40773897 від 14.03.2014, № 40773898 від 14.03.2014, № 40773907 від 14.03.2014, № 40773908 від 14.03.2014, № 40773909 від 14.03.2014, № 40774018 від 14.03.2014, № 40774146 від 14.03.2014, № 40774147 від 14.03.2014, № 40774148 від 14.03.2014, № 40774159 від 14.03.2014, № 40774160 від 14.03.2014, № 40774161 від 14.03.2014, № 40774165 від 14.03.2014, № 40774166 від 14.03.2014, № 40774167 від 14.03.2014, № 40774174 від 14.03.2014, № 40774175 від 14.03.2014, № 40774190 від 14.03.2014, № 40774191 від 14.03.2014, № 40774192 від 14.03.2014, № 40774195 від 14.03.2014, № 40774196 від 14.03.2014, № 40774197 від 14.03.2014, № 40774210 від 14.03.2014, № 40774228 від 14.03.2014, № 40774313 від 14.03.2014, № 40774440 від 14.03.2014, № 40774464 від 14.03.2014, № 40774465 від 14.03.2014, № 40774466 від 14.03.2014, № 40774472 від 14.03.2014, № 40774473 від 14.03.2014, № 40774474 від 14.03.2014, № 40774477 від 14.03.2014, № 40774478 від 14.03.2014, № 40774479 від 14.03.2014, № 40774489 від 14.03.2014, № 40774490 від 14.03.2014, № 40774491 від 14.03.2014, № 40774492 від 14.03.2014, № 40774539 від 14.03.2014, № 40774540 від 14.03.2014, № 40774541 від 14.03.2014, № 40774556 від 14.03.2014, № 40774557 від 14.03.2014, № 40774558 від 14.03.2014, № 40774562 від 14.03.2014, № 40774563 від 14.03.2014, № 40774823 від 14.03.2014, № 40774824 від 14.03.2014, № 40774825 від 14.03.2014, № 40774829 від 14.03.2014, № 40774841 від 14.03.2014, № 40774969 від 14.03.2014, № 40774974 від 14.03.2014, № 40774975 від 14.03.2014, № 40774976 від 14.03.2014, № 40774977 від 14.03.2014, № 40774978 від 14.03.2014, № 40774979 від 14.03.2014, № 40755125 від 13.03.2014, № 40755126 від 13.03.2014, № 40755127 від 13.03.2014, № 40755179 від 13.03.2014, № 40755180 від 13.03.2014, № 40755446 від 13.03.2014, № 40755447 від 13.03.2014, № 40755448 від 13.03.2014, № 40755757 від 13.03.2014, № 40755758 від 13.03.2014, № 40755764 від 13.03.2014, № 40756772 від 13.03.2014.

Як зазначає позивач, заборгованість ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю за товар згідно вищевказаних видаткових накладних становить 350235,45 гри. (триста п’ятдесят тисяч двісті тридцять п’ять гри. 45 коп.).

Згідно п. 3.2 Договору № 35/11п, оплата за товар здійснюється Покупцем на умовах відстрочення оплати протягом 30 днів з моменту поставки товару та підписання Сторонами відповідної накладної.

13.11.2013р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством «АЛЬБА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» було укладено Договір застави майнових прав № 101388-20/13-6.

Договором застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 р. передбачено, що предметом застави є майнові права за договорами купівлі-продажу, перелік яких викладений у Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід’ємною частиною (надалі - окремо - «Контракт 1» - «Контракт 43», а разом «Контракт»), сторони даного договору оцінюють предмет застави у 200 069 893, 78 (двісті мільйонів шістдесят дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто три) гривні 78 копійок .

13.11.2013р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством «АЛЬБА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» було укладено Договір про відступлення права вимоги №101389-20/13-7.

13.11.2013 року Відповідно до п. 1.1. договору про відступлення права вимоги Цедент (ОСОБА_1 акціонерне товариство «АЛЬБА УКРАЇНА») уступає, а Цесіонарій (ОСОБА_1 акціонерне товариство «Банк «Київська Русь») приймає право вимоги від юридичних осіб, перелік яких викладений у Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід’ємною частиною (надалі - окремо «Боржник 1» - «Боржник 42», а разом «Боржник») за договорами купівлі-продажу, перелік яких викладений у Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід’ємною частиною (надалі - окремо - «Контракт 1» - «Контракт 43», а разом «Контракт»), укладеними між Цедентом та Боржником, що полягає у праві Цедента вимагати сплати грошових коштів за поставлені медичні препарати та лікарські засоби вартістю 200 069 893, 78 (двісті мільйонів шістдесят дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто три) гривні 78 копійок (надалі - «Право вимоги»).

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору про відступлення права вимоги 101389-20/13-7 цей Договір укладений із відкладальною умовою відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України. Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами. Право вимоги, що є предметом цього Договору, переходить до Цесіонарія в наступних випадках: з моменту виникнення у Цесіонарія права звернення стягнення на заставлені майнові права за Договором застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13 листопада 2013 року, укладеним між Сторонами (надалі - «Договір застави майнових прав»); у випадку порушення Цедентом зобов’язань за Договором застави майнових прав, зокрема, зобов’язань, передбачених п.3.1.3., 3.1.4. та 3.1.5. зазначеного договору застави - з моменту вчинення Цедентом дій (бездіяльності), що є порушенням зобов’язань за Договором застави майнових прав. 3.3. Право вимоги, що є предметом цього Договору переходить до Цесіонарія у разі настання будь-якого з випадків, передбачених п. п. 3.2.1. та 3.2.2. цього Договору після відправлення Цесіонарієм письмового повідомлення на адреси Цедента та Боржника про набуття права вимоги за цим Договором. Цесіонарій підправляє такі повідомлення Цеденту та Боржнику поштовою телеграмою з повідомленням про вручення.

26 травня 2014 року ОСОБА_1 акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» листом, повідомило ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про виконання вимог за правом грошової вимоги № 3417/20-23918 від 23 травня 2014 року з додатками: копією Договору про відступлення права вимоги від 13.11.2013 р. № 101389- 20/13-7 за Договором застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 р. та копією Витягу № 44269152 від 21.05.2014 р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на майнові права

Вищезгаданим листом ПАТ «Банк «Київська Русь» повідомило ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про наступне:

«Повідомляємо Вам, що ОСОБА_1 акціонерне товариство «АЛЬБА УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 22946976, здійснило відступлення ПАТ «Банк «Київська Русь» права грошової вимоги від ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» за Договором купівлі-продажу № 35/1п від 01 січня 2011 року.

Вказане відступлення права грошової вимоги здійснено на підставі Договору про відступлення права вимоги від 13.11.2013 року №101389- 20/13-7 за Договором застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 р., укладеного між ПрАТ «АЛЬБА УКРАЇНА» та ПАТ «Банк «Київська Русь».

Згідно Договору застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 р. забезпечено вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь» за Кредитним, договором №99117-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 06 листопада 2013 року, що укладений між ПрАТ «АЛЬБА УКРАЇНА» та ПАТ «Банк «Київська Русь». Предметом застави є майнові права за Договором купівлі-продажу № 35/11п від 01 січня 2011 року, що полягають у праві ПрАТ «АЛЬБА УКРАЇНА» вимагати сплати грошових коштів за поставлені медичні препарати та лікарські засоби. Реєстраційний номер забезпечувального обтяження №14149523. У зв’язку з цим повідомляємо Вас, що ПАТ «Банк «Київська Русь» звернув стягнення на майнові права за Договором купівлі-продажу № 35/11п від 01 січня 2011 року згідно Договору застави майнових прав №101388-20/13-6 від 13.11.2013 року та Договору про відступлення права вимоги від 13.11.2013 року №101389-20/13-7. »

Враховуючи те, що як зазначає ОСОБА_1 акціонерне товариство «АЛЬБА УКРАЇНА» відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за Договором купівлі-продажу № 35/11п від 01 січня 2011 року він був змушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свої порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець), передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі Договору про відступлення права вимоги від 13.11.2013 року №101389- 20/13-7 за Договором застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 р., укладеного між ПрАТ «АЛЬБА УКРАЇНА» та ПАТ «Банк «Київська Русь»

Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що договір відступлення права вимоги від 13.11.2013 року №101389- 20/13-7 є нікчемними, так як відповідно п. 7.8. Договору купівлі-продажу №35/11п від 01.01.2011 року передбачено, що: Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із Сторін до третіх осіб допускається виключного за умови письмового погодження цього із іншою Стороною.

Положеннями ст.ст. 512-519 ЦК України передбачено, що підставою заміни кредитора у зобов’язання є, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, з правового аналізу наведених норм вбачається, що новий кредитор зобов’язаний лише письмово повідомити боржника про заміну кредитора і отримання згоди боржника на цесію (відступлення права вимоги) законодавець не вимагає, оскільки зобов’язання боржником має бути виконано у будь-якому разі, а тим більше це не може бути підставою для визнання даного договору нікчемним.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», в момент укладання Договору застави та Договору відступлення мало у наявності копії Договору купівлі-продажу №35/11п від 01.01.2011 року і знала та або могло знати обмеження визначені у Договорі купівлі-продажу.

Керуючись статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України Позивач вважає Договір відступлення права вимоги №10389-20/13-7 від 13.11.2013 року, в частини відступлення право вимоги сплати грошових коштів до ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» (у вигляді ТОВ) нікчемним правочином, що не створює для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати.

Відповідно до вищевикладеного, ПрАТ «АЛЬБА УКРАЇНА» 17 жовтня 2014 року направило на адресу ПАТ «Банк «Київська Русь» Повідомлення (лист №3008а), про визнання Договору відступлення права вимоги №10389-20/13-7 від 13.11.2013 року, в частини відступлення право вимоги сплати грошових коштів до ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» (у вигляді ТОВ) нікчемним правочином.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір про відступлення права вимоги від 13.11.2013 року №101389-20/13-7 та Договір застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 р., укладений між ПрАТ «ОСОБА_8 Україна» та ПАТ «Банк «Київська Русь» в судовому порядку недійсним не визнавався.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 зазначеної Постанови Пленуму, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 зазначеної постанови пленуму, необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Зазначена позиція викладена Вищим господарським судом України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07 квітня 2008 року «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу, що важливою ознакою договору відступлення права вимоги є те, що при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має, а ні з боржником, а ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож по суті відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань.

Згідно п.п. 4.1 Договору про відступлення права вимоги у випадку настання будь-якої з подій, передбачених п.3.2.1 та п.3.2.2 цього Договору та здійснення Цесіонарієм дій, передбачених пунктом 3.3. цього Договору, Цедент втрачає в повному обсязі право вимагати від Боржника виконання умов Контракту.

Таким чином, оскільки ПрАТ «АЛЬБА УКРАЇНА» відступило ПАТ «Банк «Київсь ка Русь» право вимоги за укладеним з ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» договором купівлі-продажу № 35/11п від 01 січня 2011 року, відповідач ніяким чином не міг порушити права чи охоронювані законом інтереси Приватного акціонерного товариства «АЛЬБА УКРАЇНА». Так як письмове повідомлення ПАТ «Банк «Київська Русь» про виконання вимог за правом грошової вимоги № 3417/20-23918 від 23 травня 2014 року яке направлене на адресу ОСОБА_2 «ПОЛІМЕД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю свідчить про те, що цесіонарій скористався своїм правом на підставі Договору про відступлення права вимоги від 13.11.2013 року №101389- 20/13-7 за Договором застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 р., укладеного між ПрАТ «ОСОБА_8 Україна» та ПАТ «Банк «Київська Русь» та до нього перейшло право вимоги.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між учасниками судового процесу з урахуванням положень глави 47 та глави 50 Цивільного кодексу України, що у відповідності до приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора (Приватного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь») перейшли права первісного кредитора (позивача по справі) у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто була здійснена заміна осіб у зобов'язанні первісного кредитора іншим кредитором, що став правонаступником прав та обов'язків за договором про відступлення права вимоги №101389-20/13-7.

Суд звертає увагу, що у разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Таким чином, виходячи із загальних правил до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав (наприклад, сума заборгованості, права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо) та умови (наприклад, боржник може виконати зобов'язання тільки за умови надання певної інформації) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.10.2013 р. по справі № 908/999/13.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає недоцільним проведення почеркознавчої експертизи по справі №916/4321/15.

Також, суд відмовляє в задоволенні забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» із змінами та доповненнями, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» із змінами та доповненнями, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову необґрунтована та така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 та ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову – відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.05.2016р.

Головуючий - О.Ю. Оборотова

Суддя Р.В. Волков

Суддя О.В. Цісельський