Справа № 2-1048/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22 » лютого 2010 р. Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді - Тарасенко О.В.

при секретарі - Махоні Н.Ю.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2008 року представник позивача, в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “ПівнГЗК” про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що працює у ВАТ «ПівнГЗК» з 1981 року водієм великовантажного автомобіля в кар’єрі в шкідливих умовах праці. У квітні 2008 року йому була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 45 % і визначена третя група інвалідності. При повторному переогляді 14.04.2009 року втрата працездатності складала також 45 % і визначена третя група інвалідності , з наступним переосвідоцтвом 01.05.2011 року. По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 05.03.2008 року. У вищевказаному акті зазначено, що причиною професійного захворювання є робота впродовж 20 років 5 міс. в умовах впливу на організм загальної вібрації, рівень якої перебільшує ГДР.

Згідно з п. 19 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05.03.2008 року профзахворювання виникло з вини адміністрації ВАТ «ПівнГЗК» за період його роботи, оскільки адміністрація не виконала вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України, щодо утворення на робочих місцях умов праці відповідно вимогам нормативних актів.

За висновком МСЕК від 01.05.2009 р. йому була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 45 % та 3 група інвалідності, у зв’язку з професійним захворюванням. Постановою ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі від 15.05.2008 року йому були призначені страхові виплати щомісяця та одноразова допомога в розмірі 38820,0 грн. у зв’язку з професійним захворюванням та призначено щомісячні страхові виплати у розмірі 1376,01 грн.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. У зв’язку з професійним захворюванням змінився його спосіб та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Він постійно відчуваю слабкість, підвищену втомленість, головний біль, запаморочення, оніміння пальців. Такий стан не дає йому можливості спокійно спати ночами, займатися фізичною роботою. Любі фізичні навантаження викликають у нього важке дихання, сухий кашель, біль у грудях. Через захворювання він не може виконувати важку роботу по дому, що призводить до непорозуміння з дружиною. Він раніше вів активний спосіб життя, їздив на рибалку, порався на дачі. Зараз він змушений відмовитися від своїх захоплень, що спричиняє йому душевні страждання. Факт завдання йому моральних страждань підтверджується актом розслідування професійного захворювання та нещасного випадку на виробництві витягом із висновків МСЕК. Виписками з історії хвороби. Моральну шкоду він оцінює у 125000 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав пояснив, що позивач посилається на ст..23 ЦК України, як на правову підставу для стягнення моральної шкоді, в той час як між позивачем та відповідачем існували трудові , а не цивільно-правові відносини. Крім того згідно ст.. 237-1 КЗпП України підставою для виникнення матеріальної відповідальності є протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання однією із сторін трудового договору своїх обов’язків, яке спричинило заподіянню шкоди. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об’єктивним явищем і не може бути усунута, закон не забороняє застосування праці у таких умовах. Позивач був ознайомлений з умовами праці і погодився на роботу в шкідливих умовах, роботодавець за свій рахунок періодичні медичні огляди, забезпечував засобами індивідуального захисту, надавав пільги, підвищену заробітну плату, додаткову відпустку, профілактичне харчування, сплачував внески на обов’язкове соціальне пенсійне страхування. Тобто відповідач не допускав стосовно позивача порушення норм чинного законодавства. Позивач мав можливість в будь-який час розірвати трудовий договір, але позивач добровільно продовжував працювати в шкідливих умовах. Позивачем не надано доказів які б підтвердили факт причинення йому моральної шкоди, а розмір її відшкодування ні чим не обґрунтований.

Незважаючи на те, що вимоги позивача безпідставні, ним також пропущений тримісячний термін звернення до суду, який застосовується при вирішенні трудових спорів, так як перебіг строку починається з 05.03.2008 року, наступного дня коли позивачеві встановили профзахворювання. На підставі викладеного просить в позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши позивача, представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах на ВАТ «ПівнГЗК», під час роботи в якому йому встановлено 09.04.2008 р. професійне захворювання, яке було отримано в період роботи в ВАТ „ПівнГЗК” (а.с.5-19). Висновком МСЕК від 09.04.2009 р. позивачу встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 45% (а.с.17). Постановою № 0407 від 15.05.2008 року Фонд соціального страхування призначив ОСОБА_3 щомісячні страхові виплати та нарахована одноразова допомога у сумі 38820,0 грн. (а.с.19).

Таким чином у позивача на підставі висновку МСЕК від 09.04.2008 р. право на відшкодування моральної шкоди виникло з 09.04.2008 року, дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с.19).

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати , що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин ( в тому числі виконання робіт у безпечних для життя і здоров’я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

3 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.

Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія, в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, абзацу 4 ст. 1, підпункту «є» ч, 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч. З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п. З Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин і позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідачем.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України та акту розслідування хронічного професійного захворювання № 5, який затверджений державним санітарним лікарем Тернівського району 05.03.2008 року (а.с.11-12), виписок із історії хвороб №1746/819, № 202/97, № 3349/784, № 228/107, № 592/187 ОСОБА_3 (а.с.25-34), суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи те, що вперше позивачу встановлено 45% втрати працездатності та третю групу інвалідності, а також характер захворювання, пов'язаних з причиненням профзахворюванням фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з відповідача ВАТ "ПівнГЗК" на користь ОСОБА_3 35 000 гри у відшкодування моральної шкоди.

Посилання представника відповідача на необхідність застосування строку позовної давності – три місяці з дня коли працівник дізнався або повинен бути дізнатися про порушення свого права, передбаченого ст.. 233 КЗпП України, не можуть бути підставою для відмови у позові, так як відповідно до ч.1 ст. 9 ЦК України положення цього кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства . Виходячи ж з положень п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, на користь позивача слід стягнути витрати за надання правової допомоги, розраховуючи яку слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави». Згідно даної постанови витрати пов’язані з правовою допомогою не можуть перебільшувати суму, яка розраховується з того, що виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. Витрати пов’язані з проведенням інших дій не можуть перебільшувати 50% розміру мінімальної заробітної плати. З 01.11.2009 року розмір мінімальної заробітної плати складає 744,0 грн. Як вбачається з журналу судового засідання представник позивача ОСОБА_1 витратив безпосередньо в залі суду 1,45 години, а тому розмір витрат складає – 520,2 грн. із розрахунку (744,0 х 40 % х 1,45 год.). Разом з тим представником були виконані і інші дії необхідні для розгляду справи (складання позову, надання усних консультацій). А тому разом максимальний розмір з урахуванням зазначеної постанови складає: 892,2 грн . (744,0 грн. : 2 = 372,0 грн.) + 520,2 грн. = 892,2 грн., які підлягали би стягненню на користь позивача в разі задоволення позову в повному обсязі, але в зв’язку з частковим задоволенням позову пропорційно задоволеним позовним вимогам стягненню підлягає 249,9 грн. (із розрахунку 125000 грн. : 35000 грн = 3,57; 892,2 грн. : 3,57 = 249,9 грн.).

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України , ст.10, 11, 60, 84, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, 35000 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30,0 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_3 249,9 грн. за надання правової допомоги.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 10 днів з дня проголошення рішення заяву про апеляційне оскарження , та протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: