УХВАЛА

Іменем України

3 квітня 2009 року                                 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                 судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                     КУЦИНА М.М., ФАЗИКОШ Г.В.

при секретарі             РОГАЧ І.І.

за участю позивача ОСОБА_1. та його представника адвоката ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3. та її представника адвоката ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2009 р. у справі Справа № 22ц-613/09                     Номер рядка статистичного звіту: 47

Головуючий у І-й інстанції ДРАБ В.І.

Доповідач КОНДОР Р.Ю. за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

встановив:

ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Берегівського районного суду від 10.02.2009 р., якою було залишено без розгляду його позов до ОСОБА_3. про розірвання шлюбу. Апелянт вважає, що суд мав достатні підстави та докази для задоволення позову і розірвання шлюбу, на чому позивач наполягає, тому ухвалу винесено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу скасувати та рішенням апеляційного суду задовольнити позов.

У письмових запереченнях на апеляцію відповідачка ОСОБА_3. вказує, зокрема, на неможливість ухвалення апеляційним судом рішення по суті спору та просить апеляцію відхилити, ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляцію підтримали, відповідачка ОСОБА_3. та її представник ОСОБА_4. апеляцію не визнали, просять її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Залишаючи зазначений позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач 04.09.2008 р. звернувся з позовом з тих самих підстав, з яких він звертався з позовом 08.05.2008 р. і в задоволенні якого апеляційним судом 19.08.2008 р. було відмовлено. Тому, пославшись на ст. 119 ч. 4, ст. 207 ч. 1 п. 8, ст. 223 ч. 2 ЦПК України, суд задовольнив клопотання відповідачки та залишив заяву позивача без розгляду.

Проте, з таким судовим рішенням апеляційний суд погодитись не може.

ОСОБА_1 звернувся з позовом, датованим 04.09.2008 р., до ОСОБА_3. про розірвання шлюбу (а.с. 1-2). Шлюб зареєстровано 09.02.1991 р. у Відділі ЗАГСу Берегівського райвиконкому Закарпатської області за актовим записом № 33, у шлюбі народилися діти ОСОБА_5, 1992 р.н., та ОСОБА_6, 1998 р.н. (а.с. 5-8). 11.09.2008 р. було відкрито провадження у справі (а.с. 16).

Зазначена позовна заява не є тотожною за змістом та підставами звернення до суду заяві від 08.05.2008 р. (а.с. 40-41), щодо якої приймалися рішення судами першої (а.с. 39) та апеляційної (а.с. 29-30) інстанцій. Заява від 04.09.2008 р. містить посилання на додаткові підстави, мотиви та докази, якими ОСОБА_1 обґрунтовував позов, в т.ч. ті, що виникли після попереднього звернення до суду (зокрема, рішення Берегівського райсуду від 18.07.2008 р. щодо аліментів на утримання дітей (а.с. 9-10)).

З огляду на вищенаведене та з урахуванням суті сімейних правовідносин, що тривають, посилання відповідачки ОСОБА_3. на ст. 223 ч. 2 ЦПК України в обґрунтування свого клопотання про залишення позову без розгляду, поданого 26.01.2009 р. (а.с. 26-28), безпідставно було узято до уваги судом першої інстанції. У даному процесі йдеться про нові підстави позову та нові факти, що підлягають встановленню та доведенню у спірних правовідносинах.

Помилково послалася сторона та припустився помилки суд, сприйнявши таке посилання, на ст. 119 ч. 4 і ст. 207 ч. 1 п. 8 ЦПК України. Перша норма стосується відповідності позовної заяви вимогам закону щодо її форми та змісту, її застосування до оцінки суті обґрунтування сторони, перевірки її доводів та доказів безпідставне, оскільки така оцінка здійснюється судом під час розгляду справи по суті. Друга норма допускає можливість залишення заяви без розгляду лише внаслідок недодержання формальних процесуальних вимог щодо неї та якщо позивач не усунув відповідні недоліки у встановлений судом строк. Однак, рішення про залишення заяви без руху, надання позивачу строку для усунення її недоліків тощо - судом не приймалися. Крім того, саме позивачу належить право подати суду заяву про залишення його позову без розгляду (ст. 207 ч. 1 п. 5 ЦПК України).

Апеляційний суд не обмежений доводами скарги, якщо буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення (ст. 303 ч. 3 ЦПК України). Суд першої інстанції прийняв помилкове судове рішення, порушив порядок, встановлений для вирішення даного питання, що відповідно до ст. 312 п. 3 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду з передачею питання на новий розгляд.

З урахуванням викладеного, оскільки спір не вирішувався судом по суті, слід задовольнити вимогу апеляції про скасування ухвали суду.

Керуючись ст. 307 ч. 2. п. 4, ст. 312 п. 3, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково, ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2009 р. у даній справі про залишення позову без розгляду - скасувати, питання передати на новий розгляд до цього ж суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з цього дня може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий                 Судді