УХВАЛА
Іменем України
6 лютого 2009 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ФАЗИКОШ Г.В., КУЦИНА М.М.
при секретарі ПЛАВАЙКО Т.О.
за участю відповідача ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2. - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2008 р. у справі Справа № 22ц-307/09 Номер рядка статистичного звіту: 46
Головуючий у І-й інстанції САВИЦЬКИЙ С.А.
Доповідач КОНДОР Р.Ю. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності, -
встановив:
ОСОБА_2. 21.04.2005 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності. Мотивувала його тим, що з 09.01.1993 р. до 23.09.2000 р. перебувала з відповідачем у шлюбі, в якому народилися донька ОСОБА_4, 1993 р.н., та син ОСОБА_5, 1997 р.н., після розірвання шлюбу спільно набуте подружжям майно не було поділене між сторонами, тому просила майно поділити, виділивши: їй - «ліву частину житлового будинку» без зазначення її вартості, а також міні-стінку, телевізор «Електрон», два спальні ліжка та морозильну камеру «Норд» загальною вартістю 2900,00 грн., відповідачу - «праву частину житлового будинку» без зазначення її вартості, а також меблі диванні, стіл-тумбу, уживані морозильну камеру і газовий опалювальний котел та холодильник «Форон» загальною вартістю 2840,00 грн. Просила також стягнути з відповідача на її користь 3682,50 грн. за побудований власним коштом позивачки дах будинку, а колодязь із питною водою та газовий стояк - залишити у спільній власності (а.с. 3-4 т. 1). В подальшому змінювала позовні вимоги і просила: 1) виділити їй міні-стінку, спальні ліжка, газову колонку «Електролюкс», водяний насос загальною вартістю 2850,00 грн., відповідачу - меблі диванні, стіл розкладний та морозильну камеру «Норд» загальною вартістю 2980,00 грн., жилий будинок без зазначення вартості просила поділити за варіантом, запропонованим висновком будівельно-технічної експертизи, виділивши їй квартиру № 1 і просила стягнути з відповідача на її користь 4342,00 грн. в рахунок компенсації половини витрат на будівництво даху будинку (заява від 11.07.2007 р., а.с. 68 т. 1); 2) будинок та інше майно поділити у спосіб, зазначений нею в заяві від 11.07.2007 р., проте, водночас без зазначення вартості - виділити їй квартиру № 1, відповідачу - квартиру № 2, різницю у вартості цих квартир в розмірі 310,81 грн. стягнути з позивачки на користь відповідача, колодязь із питною водою та газовий стояк - залишити у спільному користуванні, стягнути з відповідача на її користь судові витрати, а від вимоги про стягнення з відповідача 4342,00 грн. витрат на будівництво даху будинку - відмовилася (заява від 27.10.2008 р., а.с. 239 т. 1).
Рішенням Хустського районного суду від 28.10.2008 р. позов задоволено частково, вирішено: «житловий будинок АДРЕСА_1» розділити в такий спосіб: позивачці ОСОБА_2. виділити квартиру № 1 у будинку, а саме - на першому поверсі хол - сходову клітку, кухню-столову, котельню, житлову кімнату, ванну, коридор, житлову кімнату, всього 122,83 м2; на цокольному поверсі - хол - сходову клітку, приміщення, гараж, всього 73,93 м2, загальною площею 196,76 м2; відповідачу ОСОБА_1. виділити квартиру № 2 у будинку, а саме - на першому поверсі сходову клітку площею 8,3 м2; на другому поверсі - хол - сходову клітку, житлову кімнату, ванну, житлову кімнату, котельню, кухню-столову, коридор, всього 141,43 м2; з цокольного поверху - хол - сходову клітку, гараж, всього 53,61 м2, загальною площею 195,04 м2; колодязь із питною водою та газовий стояк залишено у спільному користуванні; інше рухоме майно розділити таким чином: позивачці - міні-стінку вартістю 1000,00 грн., спальні ліжка вартістю 500,00 грн., газову колонку «Електролюкс» вартістю 600,00 грн., водяний насос вартістю 750,00 грн., всього на загальну вартість 2850,00 грн., відповідачу - меблі диванні вартістю 1780,00 грн., морозильну камеру «Норд» вартістю 1000,00 грн., стіл розкладний вартістю 200,00 грн., на загальну суму 2980,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2.: 310,81 грн. компенсації за меншу частку реально виділеної частини з ідеальної долі належної йому в будинку, що підлягає розподілу, та 1765,00 грн. судових витрат.
Відповідач ОСОБА_1. рішення суду оскаржив, вважає його ухваленим з порушенням матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не звернув увагу на пропуск позивачкою строку позовної давності, не встановив характер і дійсну вартість спірного майна, порушив права відповідача при проведенні судово-будівельної експертизи, не врахував фактичне проживання дітей з відповідачем, неправильно застосував матеріальний закон до спірних відносин та задовольнив позов, який позивачкою не було доведено. Просить рішення скасувати і в разі неможливості вирішення спору справу направити на новий судовий розгляд.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1. апеляцію підтримав. Представник позивачка ОСОБА_2. - ОСОБА_3апеляцію не визнала, просила рішення суду, яке вважає законним і обґрунтованим, залишити без змін, а також повідомила, що позивачка про судове засідання повідомлена, взяти участь у ньому не може і не заперечує проти розгляду справи в її відсутність. Апеляційний суд відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України та за згодою учасників процесу розглянув апеляцію у відсутність позивачки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, обговоривши їх доводи, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.
Рішення суду лише тоді є законним, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом (ст. 213 ч.ч. 1, 2 ЦПК України). Проте, численні грубі порушення цивільного процесуального закону, що були допущені судом першої інстанції, виключали можливість ухвалення ним будь-якого судового рішення в даній справі.
ЦПК України передбачає, що: головуючий у судовому засіданні вживає усіх необхідних заходів для забезпечення належного розгляду справи, повного, всебічного і об'єктивного з'ясування її обставин, реалізації учасниками процесу їхніх процесуальних прав (ст. 160); заяви і клопотання учасників процесу вирішуються з урахуванням думки осіб, присутніх у судовому засіданні, шляхом постановлення ухвал судом (ст. 168); суд зобов'язаний вирішити питання про заявлений йому відвід з відповідними наслідками згідно із вимогами ст.ст. 20, 23-25. Фіксування судового процесу до 01.09.2005 р. здійснювалося відповідно до норм ст.ст. 198-199 ЦПК України (1963 р.), які передбачали, зокрема, складення протоколу про кожне судове засідання. Відповідно до ЦПК України (2004 р.), що набрав чинності з 01.09.2005 р., з урахуванням змін, що вносилися до Кодексу (ст.ст. 197-198, п. 21 Прикінцевих та перехідних положень), у період з 01.09. по 22.09.2005 р. здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу; з 23.09.2005 р. по 31.12.2007 р. - якщо не приймалося рішення про фіксування процесу технічними засобами, таке здійснювалося протоколом судового засідання; з 01.01.2008 р. - фіксування судового засідання здійснюється відповідно до вимог ст. 197 ЦПК України.
28.03.2008 р. відповідач ОСОБА_1. заявив відвід головуючому в справі судді Савицькому С.А. (а.с. 143-144 т. 1). В подальшому відповідач заявляв головуючому відводи 21.04., 08.05., 14.05., 23.05., 22.09., 23.09. та 16.10.2008 р. (а.с. 150, 158, 170, 175, 195, 220-221, 232-233 т. 1). У справі наявна лише одна одноособова ухвала судді, якою вирішувалося питання заявленого відводу: від 16.04.2008 р. (а.с. 156 т. 1), а також копія одноособової ухвали від 07.05.2008 р. (а.с. 165 т. 1), що, як слід розуміти з дат їх постановлення, стосуються відводів від 28.03. та від 21.04.2008 р. Даних про вирішення судом інших відводів у справі немає, як немає журналів судових засідань, носіїв інформації що свідчили б про належне процесуальне вирішення в судовому засіданні і тих відводів, сліди прийняття суддею рішень щодо яких є в справі.
Отже, жоден заявлений суду відвід не був вирішений згідно із законом, без чого провадження в справі виключається, оскільки питання про наявність у даного суду повноважень на розгляд справи, що поставлені під сумнів стороною, не вирішене. Вже лиш зазначена обставина є достатньою підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд (ст. 311 ч. 1 п. 1 ЦПК України), однак, неможливо не звернути увагу й на інші порушення норм процесуального права.
Приймаючи до розгляду та вирішуючи позов майнового характеру, суд повинен враховувати, що вимоги позову мають бути конкретні, у них мають бути зазначені необхідні дані щодо майна, яке підлягає поділу, в т.ч. вартість майна, його частин, оскільки передбачається вирішення спору по суті відповідно до заявлених вимог. У необхідних випадках дійсна вартість майна, варіанти його поділу тощо можуть встановлюватися шляхом проведення експертизи. Прийнявши до розгляду без усунення недоліків заяву з вимогою виділити сторонам без зазначення їх параметрів та вартості «ліву» та «праву» частини будинку, місцезнаходження якого навіть не було вказано в заяві (а.с. 3-4 т. 1), суд повинен був вирішити відповідні питання під час розгляду справи, що належно зроблено не було.
Ухвала судді про призначення цивільної справи до розгляду датована 29.05.2005 р. (а.с. 1 т. 1), проте, перше та друге судові засідання відбулися 11.05. та 27.05.2005 р. (а.с. 19, 21 т. 1), тобто, до призначення справи до розгляду. 24.06.2005 р. суд призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив експерту ОСОБА_6., провадження в справі - зупинив (а.с. 33-35 т. 1, наявна лише копія ухвали). Водночас на а.с. 36 т. 1 знаходиться розписка до повістки з викликом відповідача в судове засідання на 17.05.2006 р., а на а.с. 37 т. 1 - знаходиться ухвала суду від 13.10.2006 р. знову ж таки про призначення судової будівельно-технічної експертизи тому ж експерту, із зупиненням провадження в справі. При цьому, протоколів судових засідань ні за 17.05., ні за 13.10.2006 р., даних про час надіслання ухвал на виконання, а також справи експерту - немає. Разом з тим, у справі є висновок експерта від 17.04.2007 р. № 350, що надійшов до суду разом із справою більш ніж через рік - 25.07.2008 р. (а.с. 197-219 т. 1), але, як у ньому вказано, експертизу проведено на підставі ухвали суду від 18.05.2006 р., якої, як і даних про відповідне судове засідання, в справі немає. Ніяких даних про відновлення провадження (ст. 204 ЦПК України) після одержання висновку експерта у справі теж немає.
Тим не менш, 29.05.2007 р. (майже за рік до одержання справи та висновку від експерта) суд з посиланням на цей експертний висновок уже повторно звертався до Виконкому Копашневської сільради з приводу дозволу на переобладнання та перепланування спірного будинку, а 30.05.2007 р. на запит від 14.05.2007 р. одержав рішення виконкому про відмову в наданні такого дозволу (а.с. 47, 49, 52-54 т. 1). Направляв до сільради суд 11.06.2007 р. і експертний висновок та одержав 25.06.2007 р. повторну відмову виконкому в наданні згаданого дозволу (а.с. 57, 62-64 т. 1).
Таке вирішення питань, пов'язаних із проведенням судової експертизи, висновком якої було обґрунтовано рішення суду, суперечить вимогам цивільного процесуального закону та істотно порушує права учасників процесу, передбачені, зокрема, ст.ст. 27, 143 ЦПК України. Про це ж свідчать і неодноразові клопотання та заяви відповідача, пов'язані з проведенням експертиз, що не були вирішені судом (а.с. 42-43, 51, 58, 235 т. 1).
Позивачка двічі змінювала і уточнювала позовні вимоги (а.с. 68, 239 т. 1). За правилами ст.ст. 10, 27, 31, 191 ЦПК України, суд, одержавши таку заяву, що має відповідати вимогам, встановленим для подачі позовної заяви, повинен забезпечити її вручення іншим учасникам процесу та дотримання права відповідача на захист від зміненого позову, залежно від обставин, розгляд справи може бути відкладено або в її розгляді може бути оголошено перерву. У справі немає даних про дотримання цих вимог закону судом. З урахуванням руху справи та обставин призначення згаданої експертизи, не має пояснення й те, яким чином заяву від 11.07.2007 р. позивачка могла обґрунтовувати висновком цієї експертизи, що судом був одержаний лише 25.07.2008 р.
Апеляційний суд констатує також наступне. В журналі судового засідання за 27.10.-28.10.2008 р. зазначено, що «суд ухвалив в порядку ст. 169 ч. 4 ЦПК України розглядати дану справу у відсутності відповідача, ухваливши по справі заочне рішення» (а.с. 240 т. 1). Обов'язковою умовою проведення заочного розгляду справи є, крім іншого, обізнаність відповідача із заявленими до нього вимогами, а в разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог, суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача (ст. 224 ч. 3 ЦПК України). Заява про уточнення позовних вимог була подана позивачкою 27.10.2008 р., про що відповідачу, який не був присутній в судовому засіданні, не було відомо. В порушення вимог закону, суд розгляд справи не відклав і ухвалив рішення по суті спору (а.с. 241-244 т. 1).
В той же час, незважаючи на протокольну ухвалу про постановлення заочного рішення, суд ухвалив рішення, яке не може бути кваліфіковане як заочне. Так, у рішенні не зазначено, що воно є заочним, не означає цього і вказівка суду в ньому про те, що «в порядку ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача» (абз. 6 мотивувальної частини рішення). У рішенні не зазначено про порядок його перегляду та оскарження, що встановлені ст.ст. 231-232 ЦПК України. Положення ст.ст. 74, 76, 169 ЦК України щодо повідомлення учасників процесу та їх явки в судове засідання в контексті можливості проведення заочного розгляду справи застосовані судом невірно. В судовому засіданні 16.10.2008 р. не була присутня саме позивачка, відповідача зазначено одночасно і як присутнього, і як відсутнього, а в засіданні був, принаймні, його представник, суд ухвалив «розгляд справи відкласти на інший термін з повторним повідомленням всіх учасників процесу про день, час та місце розгляду справи» (а.с. 237 т. 1), отже - конкретно це не визначив, даних про повідомлення представника відповідача про наступне засідання - немає, причини неявки відповідача та його представника в останнє засідання суд не з'ясовував.
11.07.2007 р. суд відклав розгляд справи на 19.07.2007 р. (а.с. 67 т. 1), проте, будь-яких даних про таке судове засідання чи про причини його відкладення в справі немає. Є лише повістка ОСОБА_2. про виклик в засідання на 26.07.2007 р. (а.с. 69 т. 1), але і цього дня засідання не було. Є протокол засідання за 15.08.2007 р. (а.с. 74 т. 1), про призначення якого нічого не відомо, де розгляд справи було відкладено на 23.08.2007 р., що не відбувся, і є протокол невідомим чином призначеного засідання 16.10.2007 р. (а.с. 84 т. 1) з відкладенням судового розгляду на 30.10.2007 р., який не відбувся через хворобу головуючого (а.с. 101 т. 1). Фактично за майже річний період з 16.10.2007 р. до 26.09.2008 р. (а.с. 228 т. 1) немає жодного протоколу (журналу) судового засідання, хоча з повісток видно, що учасники процесу викликалися в засідання на 05.12., 12.12.2007 р., 15.04., 08.05., 15.05., 23.05.2008 р. (а.с. 106-108, 125-127, 145, 166-169, 171,179-180 т. 1). Такими діями суду порушувалися права учасників процесу, що випливають з норм ст.ст. 74, 76, 169, 191 ЦК України. У справі тривало листування, приймалися рішення щодо ряду документів, заяв, клопотань, наявних у справі, тобто, тривав певний рух, між цими двома датами знаходяться 144 аркуші справи. Справа містить також численні виправлення, підтирки в нумерації аркушів (а.с. 4, 5, 11, 34, 38, 53, 62, 64, 74, 83, 93, 94, 120, 144, 172 і багато інших аркушів т. 1), що ставить під сумнів загалом факти наявності, подачі відповідних документів, належного їх приєднання до справи, повноту матеріалів справи, вчинення процесуальних дій тощо.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. 15.08.2007 р. подав до суду датований 13.08.2007 р. позов до ОСОБА_2. про зобов'язання її переробити дах спірного будинку і повернути його в попередній стан (а.с. 98, 110 та ін. т. 1). 30.11.2007 р. ОСОБА_1. звернувся до суду із зустрічним позовом у даній справі з аналогічною вимогою (а.с. 110-111 т. 1). Стосовно заяви від 13.08.2007 р., з урахуванням ухвали апеляційної інстанції від 21.05.2008 р. (а.с. 223 т. 1), слід розуміти, що судом було відкрито провадження в іншій цивільній справі. Разом з тим, враховуючи характер спору та обставини, на які посилалися сторони, рух справи, суд у зв'язку з подачею зазначених заяв не прийняв жодного рішення, що випливає з вимог ст.ст. 123, 124, 126 ЦПК України: ні про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним, ні про відмову в цьому, ні про об'єднання позовів. Зробити висновок щодо прийняття судом наявного в ній зустрічного позову - неможливо, ніякого рішення по суті цього позову суд не прийняв.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 179 ЦПК України), суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 59 ЦПК України). Отже, суд не вправі обґрунтовувати свої висновки і рішення в справі доказами і документами, що хоча і знаходяться в матеріалах справи, однак, потрапили до них з порушенням встановленого цивільним процесуальним законом порядку, в т.ч., такими, наявність яких у справі не пояснюється відповідними процесуальними діями, щодо яких не було забезпечено право учасників процесу висловити свою думку і т.ін. У справі фактично відсутні належні процесуальні рішення суду щодо заявлених клопотань, поданих документів і доказів, а відсутність значної кількості протоколів (журналів) судових засідань та жодного носія інформації з технічним записом засідань унеможливлюють з'ясування реального руху справи. Питання про закриття та про зупинення провадження у справі, що їх відповідач кілька раз ставив (а.с. 50, 70, 77, 97 т. 1), судом також не були вирішені.
Відповідач неодноразово ставив перед судом питання про застосування позовної давності та відмову в позові з цієї підстави (наприклад, а.с. 24, 232, 236 т. 1). Суд, ухваливши рішення, не згадав про цю позицію відповідача, як, власне, не згадав про жодні його заперечення і, відповідно, про їх відхилення з передбачених законом підстав уже взагалі не йдеться. Суд належно не встановив у рішенні та не зазначив у ньому вартість частин будинковолодіння, присуджених кожній із сторін і при вимозі стягнути різницю у вартості квартир в сумі 310,81 грн. з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1, зробив навпаки - стягнув ці кошти на користь ОСОБА_2. Суд не врахував положень ст. 100 ЖК України, а також ніяк не вмотивував застосування до спірних правовідносин положень СК України та ЦК України (2003 р.).
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що справу розглянуто неповноважним складом суду; її розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, оскільки права учасників процесу при відкладенні розгляду справи були порушені; суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, оскільки не було вирішене питання про позовну давність, не було розв'язано питання щодо зустрічного позову та його вимог, а в цілому суд не вирішив справу в порядку, встановленому цивільним процесуальним законом, і це, за встановлених обставин, не могло бути виправлено судом першої інстанції. Вищенаведені дії суду та зазначені порушення норм процесуального права виключають можливість залишення рішення суду без змін, вирішення справи по суті апеляційним судом і тягнуть безумовне скасування рішення суду (ст. 311 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 ЦПК України).
Таким чином, апеляцію слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду. Залежно від встановленого за результатами нового розгляду справи, суду слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 5, ст. 311 ч. 1 п.п. 1, 3, 5, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2008 р. у даній справі - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з цього дня може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Судді