Справа № 565/1319/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

суддіДемчини Т.Ю.

при секретарі з участю представника відповідачаКовальчук В.С., ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (надалі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 89976,30 грн., в тому числі нарахованих відсотків за період з 13.04.11 р. по 27.08.14 р. в сумі 14647,57 грн., пені за період з 27.08.13 р. по 27.08.14 р. в сумі 75328,73 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 кредитного договору від 26.09.08 р., відповідач отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності, з кредитним лімітом в сумі 7000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, терміном повернення до 30.09.10 р. Зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором забезпечувались порукою ОСОБА_5 У зв'язку з порушенням позичальником умов договору, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, за результатами розгляду якого 20.07.11 р. винесене судове рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 виниклої заборгованості. З моменту постановлення вказаного судового рішення утворилась нова заборгованість, яка складається з: нарахованих відсотків за період з 13.04.11 р. по 27.08.14 р. в сумі 14647,57 грн., а також пені за період з 27.08.13 р. по 27.08.14 р. в сумі 75328,73 грн., а всього 89976,30 грн.

Під час розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги, Банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість по кредитному договору в сумі 96795,07 грн., у тому числі проценти за період з 13.04.11 р. по 20.08.15 р. в сумі 26193,43 грн., а також пеню за період з 20.08.154 р. по 20.08.15 р. в сумі 70601,64 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності. З письмових пояснень позивача слідує, що за умовами кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно з'являтись до Банку та отримувати виписку по картковому рахунку за минулий розрахунковий період, і у разі невиконання цього обов'язку можливі ризики і втрати покладаються на нього. Відповідач ОСОБА_4 допустив несанкціонований овердрафт, у зв'язку з чим йому нараховано проценти у розмірі, встановленому тарифами Банку, відповідно до умов п.5.1 договору про відкриття карткового рахунка № 016-Р/001733 від 12.09.08 р. У поданому суду розрахунку Банком враховано суми погашення заборгованості за кредитним договором, які надходили від органів державної виконавчої служби.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності з участю його представника.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та подала суду письмові заперечення проти позову, які обґрунтовуються тим, що судове рішення від 20.07.11 р. про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором виконане в повному обсязі 27.06.13 р., дати та суми погашення заборгованості через органи державної виконавчої служби, наведені у поданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, не відповідають датам фактичного внесення відповідачем коштів, а тому розрахунок заборгованості за процентами та пені є невірним. При розрахунку заборгованості по процентам позивач безпідставно застосовує процентну ставку, не передбачену умовами кредитного договору, а також пропустив строк позовної давності. З цих підстав представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 до суду не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та письмові заперечення проти позову, які обґрунтовуються тим, що договір поруки є припиненим до звернення Банку з даним позовом до суду, а тому вимоги до неї як поручителя за зобов'язаннями ОСОБА_4 є безпідставними.

Суд, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому суд встановив та врахував наступне.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 26 вересня 2008 року ОСОБА_4 уклав з Банком договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 016-КР/001733 (надалі - кредитний договір), за умовами якого Банк надав йому в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності кредитні ресурси у виді відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок з кредитним лімітом в сумі 7000,00 грн., а позичальник ОСОБА_4 зобов'язався повністю повернути кредит в строк до 30.09.10 р. і сплатити проценти за користування кредитом за ставками: у розмірі 2,2 % річних - протягом 22 днів, починаючи з дати здійснення кожної операції по картковому рахунку з використанням платіжної картки в рамках відновлювальної кредитної лінії, 22 % річних - починаючи з 23 дня після здійснення кожної операції по картковому рахунку з використанням платіжної картки в рамках відновлювальної кредитної лінії, з щомісячним нарахуванням та погашенням процентів за користування кредитними коштами на залишок заборгованості, з правом дострокового погашення кредиту (п.п.2.1, 4.1, 4.2, 4.5, 5.3 кредитного договору).

З виконавчого листа № 2-390/11 від 12.10.11 р. вбачається, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 липня 2011 року за результатами розгляду цивільної справи за позовом АТ «Банк «Фінанси та кредит», з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 24982,92 грн., а також судові витрати в сумі 369,83 грн.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.17 постанови Пленуму № 5 від 30.03.12 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст.599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Таким чином, після набрання законної сили рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 липня 2011 року зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором не припинились, адже на той момент судове рішення залишалось невиконаним.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору, позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, згідно таких ставок: при безготівкових розрахунках з торгово-сервісними підприємствами на території України з використанням картки - у розмірі 2,2 % річних протягом 22 днів, починаючи з дати здійснення кожної операції по картрахунку з використанням картки і кредитних коштів в рамках відновлювальної кредитної лінії за цим договором, у розмірі 22 % річних у період починаючи з 23 дня після здійснення кожної операції по картрахунку з використанням картки і кредитних коштів в рамках відновлювальної кредитної лінії за цим договором, і до моменту повного погашення виданих позичальникові кредитних коштів; у розмірі 22 % річних при знятті з карткового рахунку готівкових коштів у банкоматах або пунктах видачі готівкових коштів Банку або інших банків, як на території України, так і за її межами, а також при проведенні інших операцій відповідно до договору про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки.

Відповідно до п.4.2 кредитного договору, нарахування процентів проводиться щомісяця, один раз у місяць, у день нарахування процентів, на залишок заборгованості позичальника за період з попереднього по поточний день нарахування процентів. Нарахування процентів проводиться по методу факт/360.

Учасниками процесу не оспорюється, що за рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 липня 2011 року з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка існувала станом на 12.04.11 р. та складалась з суми заборгованості по поверненню кредиту, нарахованих по 12.04.11 р. процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Позивач просить суд стягнути проценти за кредитним договором за період з 13.04.11 р. по 20.08.15 р. Як вбачається з наданого позивачем до уточненої позовної заяви розрахунку заборгованості, при нарахуванні процентів за цей період Банк виходить з того, що станом на 12.04.11 р. заборгованість ОСОБА_4 по поверненню тіла кредиту складала 7004,68 грн., при розрахунку процентів позивач виходить з процентної ставки 40 %, а з 04.01.12 р. - 60 %.

У письмових поясненнях представник позивача зазначає, що згідно з п.5.1 договору про відкриття карткового рахунку № 016-Р/001733 від 12.09.08 р., клієнт зобов'язаний не допускати виникнення несанкціонованого овердрафту і несе відповідальність за його виникнення. Відповідно до п.5.4 цього договору, при виникненні несанкціонованого овердрафту клієнт зобов'язаний сплатити банку нараховані на суму заборгованості проценти у розмірі, встановленими тарифами банку.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування при розрахунку процентів процентної ставки 40 %, а з 04.01.12 р. - 60 %, передбаченої Тарифами банку, оскільки на обґрунтування позовних вимог позивач в уточненій позовній заяві на порушення відповідачем ОСОБА_4 умов договору про відкриття карткового рахунку № 016-Р/001733 від 12.09.08 р. не посилається, натомість підстави для стягнення процентів обґрунтовує порушенням відповідачем ОСОБА_4 умов договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №016-КР/001733 від 26.09.08 р., пунктом 4.1 якого встановлено процентну ставку у розмірі 22 % річних при знятті з карткового рахунку готівкових коштів у банкоматах або пунктах видачі готівкових коштів Банку або інших банків, як на території України, так і за її межами, а також при проведенні інших операцій відповідно до договору про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки.

З огляду на положення п.п.4.1, 4.2 кредитного договору, виходячи з того, що нестягнутою за рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 липня 2011 року залишилась заборгованість ОСОБА_4 по процентам за кредитним договором за період з 13 квітня 2011 року, суд приходить до висновку, що проценти за цим договором підлягають нарахуванню виходячи з процентної ставки 22 % річних та за період з 13.04.11 р. по день погашення заборгованості по поверненню кредиту, а базою для нарахування процентів за цей період є залишок заборгованості позичальника на початок кожного місяця.

При цьому суд вважає необґрунтованим наданий позивачем до уточненої позовної заяви розрахунок нарахованих за кредитним договором процентів за період з 13.04.11 р. по 20.08.15 р., оскільки, як вбачається з розрахунку, позивачем при розрахунку використано процентну ставку у розмірі 40 %, а з 04.01.12 р. - 60 %, крім того, з розрахунку вбачається, що Банк продовжував нарахування процентів після погашення в повному обсязі заборгованості по тілу кредиту. Крім того, Банк виходив з того, що залишок заборгованості позичальника ОСОБА_4 по поверненню тіла кредиту станом на 13.04.11 р. склав 7004,68 грн., у той час як відповідно до п.2.1 кредитного договору позичальнику ОСОБА_4 встановлено кредитний ліміт у розмірі 7000,00 грн., а доказів його зміни суду не надано.

Визначаючи дату погашення заборгованості по поверненню тіла кредиту як кінцевої дати періоду нарахування процентів, суд приймає до уваги наступне.

Заборгованість по поверненню тіла кредиту стягнута за рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 липня 2011 року.

Судом встановлено, що дане судове рішення перебувало на примусовому виконанні у відділі ДВС Кузнецовського міського управління юстиції. Як вбачається з довідки відділу ДВС Кузнецовського міського управління юстиції № 5133 від 31.10.14 р., на примусовому виконанні дійсно перебував виконавчий лист № 2-390/11 від 20.07.11 р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» 25352,75 грн. Боржником зазначений борг погашався частково щомісячно. Перший платіж було здійснено у травні 2012 року, останній - у липні 2013 року.

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 29671353 від 27.06.13 р., борг по вищезазначеному виконавчому документу утримано та перераховано в повному обсязі, виконавче провадження закінчене відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з виконанням судового рішення у повному обсязі.

З довідок відділу ДВС Кузнецовського міського управління юстиції № 992 від 05.04.16 р. та № 1058 від 15.04.16 р. вбачається, що на примусовому виконанні у відділі ДВС з 07.11.11 р. по 27.06.13 р. дійсно перебував виконавчий лист № 2-390/11 від 20.07.11 р. Кузнецовського міського суду про стягнення боргу в сумі 25352,75 грн. на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» з ОСОБА_4 Боржником борг сплачувався частково щомісячно, а саме: 29.05.12 р. сплачено 300,00 грн., які органом ДВС перераховано стягувачу 30.05.12 р. платіжним дорученням № 1361; 12.06.12 р. - 800,00 грн., які перераховано 25.06.12 р. платіжним дорученням № 1484; 27.06.12 р. - 500,00 грн., які перераховано 20.07.12 р. платіжним дорученням № 1683; 20.07.12 р. - 1775,6 грн., які перераховано 25.07.12 р. платіжним дорученням № 1916; 30.08.12 р. - 1000,00 грн., які перераховано 07.09.12 р. платіжним дорученням № 2210; 18.09.12 р. - 900,00 грн., які перераховано 06.11.12 р. платіжним дорученням № 2453; 26.12.12 р. - 1000,00 грн., які перераховано 04.01.13 р. платіжним дорученням № 3546; 22.01.13 р. - 1000,00 грн., які перераховано 11.02.13 р. платіжним дорученням № 187; 25.02.13 р. - 900,00 грн., які перераховано 04.04.13 р. платіжним дорученням № 562; 08.04.13 р. - 900,00 грн., які перераховано 18.05.13 р. платіжним дорученням № 960; 27.06.13 р. - 16352,75 грн., які перераховано 29.05.14 р. платіжним дорученням № 375. Всього за цей період перераховано 25428,43 грн. Як вбачається з вищезазначених довідок, платежі оформляються в УДКСУ м.Кузнецовськ вчасно, але у 2012, 2013, 2014 роках платежі по казначейству проводили із затримками.

Відповідно до ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи розмір боргу ОСОБА_4 за кредитним договором по погашенню тіла кредиту, який відповідно до його умов не може перевищувати 7000,00 грн., та вищенаведену передбачену законодавством черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, суд прийшов до висновку, що цей борг під час виконавчого провадження повністю погашено платежем від 27.06.13 р. в сумі 16352,75 грн.

Відповідно до п.6.1 кредитного договору, сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

З пояснень представника відповідача ОСОБА_3 та вищезазначеної письмової інформації відділу ДВС Кузнецовського міського управління юстиції судом встановлено, що неспівпадіння дати закінчення виконавчого провадження (27.06.13 р.) з датою останнього поступлення на рахунок Банку коштів на примусове виконання судового рішення від 20.07.11 р. (02.06.14 р.) мало місце у зв'язку із затримкою перерахування Банку органами державної казначейської служби, якою обслуговуються рахунки органів державної виконавчої служби, сплачених ОСОБА_4 коштів.

Оскільки дана обставина не залежала від волі відповідача, який виконав усе можливе для повного погашення заборгованості за кредитним договором, сплативши 27.06.13 р. суму, необхідну для повного виконання судового рішення та закінчення виконавчого провадження, після чого мав усі підстави вважати відсутньою заборгованість за кредитним договором по поверненню тіла кредиту, а також враховуючи, що 27.06.13 р. є кінцевою датою фактичного користування ОСОБА_4 кредитними коштами, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем процентів за період з 28.06.13 р. по 02.06.14 р. Нарахування позивачем процентів за кредитним договором за період з 03.06.14 р. по 20.08.15 р., тобто у період, коли у ОСОБА_4 не існувало заборгованості по погашенню тіла кредиту, суперечить вимогам п.4.2 кредитного договору, якою передбачено, що нарахування процентів здійснюється на залишок заборгованості позичальника.

Таким чином, виходячи з уточнених позовних вимог, з урахуванням рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20.07.11 р., суд прийшов до висновку, що за договором № 016-Р/001733 від 26.09.08 р. ОСОБА_4 підлягають нарахуванню проценти за ставкою 22 % річних за період з 13.04.11 р. по 27.06.13 р. включно, а базою для нарахування процентів за цей період є залишок заборгованості позичальника, який як станом на 13.04.11 р., так і станом на 27.06.13 р. складав 7000,00 грн.

Отже, проценти по кредитному договору, які підлягають нарахуванню ОСОБА_4 та про стягнення яких заявлено вимоги, складають: 7000,00 грн. * 22 % / 100 % * 807 днів (за період з 13.04.11 р. по 27.06.13 р.) / 360 днів = 3452,17 грн.

Відповідно до п.6.1 кредитного договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів та (або) сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

З уточненої позовної заяви вбачається, що Банком заявлено вимогу про стягнення пені за кредитним договором за період з 20.08.14 р. по 20.08.15 р. в сумі 70601,64 грн.

Суд вважає необґрунтованим поданий позивачем розрахунок пені, оскільки за вищезазначених встановлених обставин вважає невірним нарахований Банком розмір боргу як бази для обчислення неустойки, та виходить з того, що станом на 20.08.14 р. заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором, визнана судом доведеною, склала 3452,17 грн. заборгованості за процентами за період з 13.04.11 р. по 27.06.13 р., звідти неустойка за період з 20.08.14 р. по 20.08.15 р. складає: 3452,17 грн. * 1 % / 100 % *365 днів (з 20.08.14 р. по 20.08.15р.) = 12600,42 грн.

Відповідно до ст.ст.549, 550 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд бере до уваги, що починаючи з 27.06.13 р. заборгованість ОСОБА_4 перед Банком складалась лише з процентів за період з 13.04.11 р. по 27.06.13 р. та приходить до висновку, що пеня в розмірі 12600,42 грн. значно перевищує розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору. З огляду на вищезазначене та враховуючи письмове клопотання представника відповідача, виходячи з засад розумності та справедливості, суд прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру пені, нарахованої за кредитним договором у зв'язку з неналежним виконанням його умов, з 12600,42 грн. до 3000,00 грн.

Вирішуючи питання про застосування наслідків пропуску позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.256-257, 260 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України передбачено випадки переривання перебігу позовної давності, а також наслідки такого переривання. Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається також у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредит ОСОБА_4 надано у строк до 30 вересня 2010 року. Банк у квітні 2011 року звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, заборгованості за кредитним договором. Рішенням Кузнецовського м міського суду Рівненської області від 20 липня 2011 року позовні вимоги Банку задоволено. Дане судове рішення, як вбачається з виконавчого листа, набрало законної сили 20 вересня 2011 року.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, розпочавшись 01 жовтня 2010 року, перервався пред'явленням позову, та відповідно до ст.264 ЦК України, після 20 вересня 2011 року перебіг позовної давності почався заново.

Оскільки даний позов пред'явлено до суду 18 вересня 2014 року, тобто в межах передбаченого законодавством трирічного строку позовної давності, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про його сплив, а тому не вбачає підстав для застосування наслідків такого спливу. Закінчення строку дії картки не припиняє зобов'язань боржника по сплаті процентів та не впливає на право банку на стягнення неустойки.

Вирішуючи вимоги до ОСОБА_5, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з п.5.1 кредитного договору, забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є особисті доходи та майно позичальника, що належить йому на праві власності. У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором можуть укладатись інші договори, передбачені чинним законодавством України.

Судом встановлено, що 26 вересня 2008 року між Банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_5 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії від 26.09.08 р., і у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст.559 ЦК України, порука припиняється, крім інших випадків, після закінчення строку, встановленого у договорі поруки.

Відповідно до п.5.1 вищезазначеного договору поруки, порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Як встановлено судом, за умовами кредитного договору кредит підлягав поверненню ОСОБА_4 до 30 вересня 2010 року, отже, 01.10.10 р. настав строк виконання ним зобов'язань за кредитним договором.

Протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання, тобто до 01.10.13 р. вимоги, які на даний час розглядаються судом, до поручителя не пред'являлись, а тому на підставі п.5.1 договору поруки та ст.559 ЦК України, порука ОСОБА_5 перед Банком є припиненою.

При цьому суд бере до уваги, що строк дії договору поруки встановлений у договорі і не є строком позовної давності, а тому його перебіг не переривається і на нього не поширюються норми цивільного законодавства, що регламентують перебіг позовної давності.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_5 заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором.

Таким чином, з ОСОБА_4 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка складається з процентів за період з 13.04.11 р. по 27.06.13 р. в сумі 3452,17 грн., а також пені за період з 20.08.14 р. по 20.08.15 р. у визнаному судом обґрунтованим розмірі 3000,00 грн., а всього 6452,17 грн.

Судові витрати слід присудити з ОСОБА_4 пропорційно до задоволеної частини позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.256-257, 260-261, 264, 526, 534, 549-551, 554, 559, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 6452 (шість тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 17 коп. заборгованості за кредитним договором, у тому числі заборгованості по сплаті процентів в сумі 3452 (три тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 17 коп., пені в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 64 (шістдесят чотири) грн. 52 коп. судових витрат.

У задоволенні вимог до ОСОБА_5 та іншої частини вимог до ОСОБА_4 відмовити у зв'язку з безпідставністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: