АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУДМІСТА КИЄВА

Справа № 11/2690/2465/2012 р.                                 Головуючий у 1 інстанції Журибеда О.М.

Категорія ст. 289,  ч. 2,  КК                                              Доповідач Журавель О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді Журавля О.О.

Суддів: Тютюн Т.М., Ященка М.А.,

За участю прокурора Гуменюк Л.И., потерпілого ОСОБА_1,

розглянула у відкритому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 6 вересня 2012 року, яким

ОСОБА_2, народжений 31 липня 1977 року у селі Вишневому Києво-Святошинського району Київської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одружений, на утриманні має неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично мешкає у АДРЕСА_1, раніше судимий Ємільчинським районним судом Житомирської області 23 лютого 2005 року за ст. ст. 15 та 307, ч.3; 310, ч.2, КК України до позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців,

засуджений до обмеження волі за ч.1 ст. 205 КК України на два роки; за ч.4 ст. 358 КК України – на один рік; до позбавлення волі за ч.3 ст. 358 КК України на три роки; за ч.2 ст. 289 КК України та за сукупністю злочинів – на п’ять років без конфіскації майна.

За вироком з ОСОБА_2 присуджено стягнути на відшкодування заподіяної шкоди на користь ОСОБА_3 вісімдесят сім тисяч гривень, на користь ОСОБА_4 – шістдесят п’ять тисяч гривень, а також судові витрати, пов’язані з проведенням експертиз, в сумах одна тисяча дев’ятсот сімдесят чотири та дві тисячі сто п’ятнадцять гривень.

Крім того, суд зняв арешт з грошових коштів ТОВ «ДП Укрзагортівля»

Розглянувши справу, судова колегія, -

в с т а н о в и л а   :

ОСОБА_2 засуджений за повторне підроблення паспортів громадянина України на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також водійського посвідчення на ім’я останнього, які він вчинив за допомогою невстановлених осіб у вересні 2009 та вересні 2010 років; довіреності на право користуватися та розпоряджатися автомобілем на ім’я ОСОБА_7, вчинене 5 жовтня 2010 року.

Він же визнаний винуватим у незаконному повторному заволодінні транспортними засобами, автомобілями громадян ОСОБА_8 – 28 вересня 2009 року, ОСОБА_9 – 29 вересня 2009 року, ОСОБА_10 – 1 жовтня того ж року, ОСОБА_11 – 14 вересня 2010 року, ОСОБА_1 – 2 числа того ж місяця, ОСОБА_7 – 4 жовтня 2010 року, ОСОБА_12 – 25 числа того ж місяця, і при цьому повторно використовував вказані вище підроблені документи, а останні використав також 7 жовтня 2010 року, видавши на їх підставі довіреність на право користуватися та розпоряджатися автомобілем ОСОБА_7 громадянам ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Засуджений ОСОБА_2 також за фіктивне підприємництво, тобто придбання суб’єктів підприємницької діяльності(юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яке він вчинив в період серпня-грудня 2010 року, придбавши без мети реального ведення підприємницької діяльності ТОВ «ДП Укрзаготівля» для прикриття незаконних діянь групи невстановлених осіб, отримавши за це винагороду в сумі 200 доларів США.

В апеляції засудженого зазначається, що суд першої інстанції, на його думку, помилково інкримінував йому обтяжуючу обставину – рецидив злочину, оскільки вчинення злочинів повторно йому ж інкриміновано як кваліфікуючі ознаки.

Крім того, суд не правильно встановив мотиви вчинення злочинів, не взявши до уваги вказівки, на його думку, ухвали Апеляційного суду міста Києва про те, що злочини він вчинив на ґрунті випадкового збігу  тяжких особистих, сімейних та інших обставин і, відповідно, не врахував цю обставину як таку, що істотно пом’якшує покарання.

В силу викладеного вище, а також акцентуючи увагу на часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди, вжиття заходів до повного її відшкодування, яке не сталося з незалежних від нього причин, засуджений просить вирок щодо нього змінити і пом’якшити призначене йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора проти  задоволення апеляції, провівши судові дебати, перевіривши доводи сторін в сукупності з матеріалами справи, судова колегія визнає наступне.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 за описаних у вироку обставин злочинів, передбачених ст. ст. 205, ч.1; 358, ч.3; 358, ч.4; 289, ч.2, КК України та правильність юридичної кваліфікації скоєного ним ґрунтуються на повному визнанні своєї провини самим засудженим, а також сукупності інших доказів, які повно, правильно, всебічно, об’єктивно, неупереджено досліджені судом першої інстанції, повно та правильно викладені у вироку, отримали належну оцінку в плані відносності, належності, допустимості і достовірності, ніким ці висновки не піддаються сумнівам в апеляційному засіданні, а тому суд першої інстанції, розглядаючи справу в межах апеляції, ці висновки  не оцінює.

Міркування засудженого про помилкове визнання обтяжуючою його покарання обставиною рецидив злочину не ґрунтується на чинному законі, оскільки він засуджений за вчинення в період не знятої та не погашеної судимості за попереднім вироком, коли його було засуджено за злочини проти встановленого порядку обігу наркотичних речовин, кількох нових різнорідних злочинів, а тому, в силу ч.4 ст. 67 КК України, суд прийняв правильне рішення про наявність у нього цієї обтяжуючої обставини.

Всупереч міркуванням апелянта, Апеляційний суд міста Києва не визнавав встановленою у справі обставиною вчинення ним злочинів на ґрунті випадкового збігу  тяжких особистих, сімейних та інших обставин і, відповідно, не давав будь-яких вказівок врахувати цю обставину як таку, що істотно пом’якшує покарання.

Як видно з ухвали цього суду від 4 квітня 2012 року, судова колегія лише давала вказівки при новому судовому розгляді перевірити посилання ОСОБА_2 в цій частині, бо вони можуть мати істотне значення при вирішенні питань, пов’язаних з призначенням йому покарання.

Більше того, з вироку видно, що скрутне сімейне та матеріальне становище на період вчинення злочинів було враховане судом першої інстанції.

Суд першої інстанції, при вирішенні питань щодо виду та розміру покарання, належного ОСОБА_2, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, відношення до них винуватця, особу підсудного, його позитивні характеристики, скрутне сімейне та матеріальне становище на період вчинення злочинів, тобто саме ті обставини, на які він посилається в апеляції, і саме з їх урахуванням, не зважаючи на значну кількість епізодів злочинної діяльності, її тривалість, зухвалий характер вчинених злочинів, визнав за можливе призначити йому за ч.2 ст. 289 КК України та за сукупністю злочинів мінімальне за розміром покарання, передбачене санкцією цієї правової норми і без конфіскації майна.

Як за видом, так і за розміром, це покарання не може бути визнане явно несправедливим внаслідок надмірної суворості і тому підстав для його пом’якшення, в тому числі і з застосуванням положень ст. 69 КК України, навіть з урахуванням доводів апелянта, не вбачається.

Таким чином, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року з подальшими змінами, ст. 15 Перехідних положень КПК України , який набрав чинності з 20 листопада 2012 року, судова колегія, -

у х в а л и л а   :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 6 вересня 2012 року щодо нього залишити без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції, - без змін.

Судді: