Справа №173/1430/15-ц

Провадження №2/173/714/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015

м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Трофимової Н.А.

при секретареві Зубачевській О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

14.07.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.10.2011р. між ПАТ «Платинум банк» та відповідачем був укладений кредитний договір: № 595/2907SFPRРG7 на суму 6444.8 грн. строком до 23.10.2013р. У порушення норм закону та умов договорів відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 26.06.2015 року має заборгованість в сумі 3257.6 грн., на підставі чого просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 595/2907SFPRРG7 від 23.10.2011р. станом на 26.06.2015р. в сумі 3257.6 грн., з яких: - 2396.8 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; - 860.8 грн. - заборгованість за пенею; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час, день та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надав суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутністю, зазначав, що не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.21; 23; 29)

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, день та місце судового засідання повідомлений належним чином, заперечення проти позову та заяву про розгляд справи за його відсутністю суду не надав, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку заочного розгляду, на підставі Ухвали суду від 10 грудня 2015 року.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір з обслуговуванням кредитної картки, страхуванням життя, майна та/або подовженої гарантії позичальника № 595/2907SFPRРG7, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати відповідачеві кредит (по тексту Договору Кредит - 1) в сумі 6444 грн. 80 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,0001% річних; зі сплатою комісії за надання кредиту - 416,00 грн., комісії за обслуговування кредит -193 грн., строком кредитування на 24 місяців, тобто до 23.10.2013р. Цільове призначення кредиту - купівля товару (котла газового). Датою видачі Кредиту - 1 вважається день списання коштів з позичкового рахунку (п.1.1.1 Договору). Відповідно до п. 2.1 Договору, Кредит-1 надається Банком Позичальнику шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця за реквізитами, зазначеними Позичальником. Згідно зі п.1.1, п. 2.5 та п. 2.8 Кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також здійснити всі інші платежі; перерахування коштів для погашення заборгованості за Кредитом здійснюється позичальником в період з 15 по 20 число кожного місяця включно, щомісячно, рівними частинами в сумі 462,00 грн. (а.с. 5-7).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. ст. 11, 509, 629 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема із договору, та договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків та інших платежів виникає тільки після надання банком позичальнику грошових коштів (кредиту).

В силу ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте позивачем не надано доказів перерахування позичальником - ПАТ «Платинум Банк» кредитних коштів на рахунок продавця товару, тобто не доведено виникнення у відповідача зобов'язань по кредитному договору (поверненню кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом та комісій).

Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладання договорів факторингу, внаслідок яких він набув право вимоги до відповідача за вищезазначеним Кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 512, 513, 514, 517 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі ст.ст. 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Проте позивачем не надано доказів, які підтверджують, що між первісним кредитором (ПАТ «Платинум Банк») та ТОВ «ФК «Бізнесфінанс», а в подальшому між ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» були укладені Договори факторингу щодо відступлення права вимоги до відповідача в обсязі, який заявлений позивачем, з обґрунтуванням розміру та періоду виникнення кожної складової заборгованості.

Суд не може прийняти, як належний доказ, підтверджуючий відступлення права вимоги, надані позивачем: Лист ПАТ «Платинум Банк від 08.06.2015р. № 50-04-03/13663 з витягом із переліку боржників за кредитними договорами, Лист ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» від 04.06.2015р. за №ФК/383 з витягом із переліку боржників за кредитними договорами (а.с. 12-13) оскільки зазначені документи не містять відомості в якому саме обсязі зобов'язань позичальника та на яких умовах банк, а в подальшому наступний кредитор, відступив право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Також позивачем не доведено, що на момент укладання Договору факторингу №1/15-ФКю від 08.05.2015р. між позивачем (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (клієнт) остання мала права вимоги до відповідача в обсязі, вказаному у Витязі з Реєстру заборгованостей за договором факторингу з зазначенням періоду та порядку виникнення кожної суми заборгованості, а також періоду та розміру платежів, здійснених відповідачем в порядку виконання умов кредитного договору (а.с. 10-11; зворотній бік а.с.3).

Водночас суд позбавлений можливості встановити зазначені обставини, оскільки у витягу з цього Договору факторингу окрім пунктів 1.1-1.2 та 14.4-14.7 більше умов не міститься (10-11).

Окрім цього, за загальним правилом заборонено наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, якщо інше не встановлено договором факторингу (ст. 1083 ЦК України).

Позивачем не надано належних доказів, що укладені договори факторингу містили умови про можливість наступного відступлення права вимоги до відповідача іншим особам.

Відповідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже діюче законодавство пов'язує виникнення обов'язку боржника здійснити платіж факторові тільки після отримання боржником відповідного повідомлення, яке відповідає за змістом вимогам, передбаченим ст. 1082 ЦК України.

Однак позивачем не надано доказів щодо дотримання ним вказаних вимог закону, а саме не доведено отримання відповідачем письмового повідомлення про заміну сторони у зобов'язанні з зазначенням грошової вимоги та особи (позивача), якій має бути здійснений платіж.

Враховуючи, що позивачем не доведені належними доказами обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та які мають істотне значення, а саме: виникнення у відповідача зобов'язань за кредитним договором; наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі, заявленому в позові щодо кожної вимоги; обґрунтованого розрахунку боргу з зазначенням періоду та розміру утворення; обсягу та правомірності відступлення права вимоги до відповідача за договорами факторингу; належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, то позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав не обґрунтованості позовних вимог, що виключає стягнення судових витрат з відповідача в силу ст. 88 ЦПК України, то зазначені витрати відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 512-514, 517, 1054, 1077-1078, 1082-1083 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 214-215,217-218, 224, 225, 232 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити за рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.А. Трофимова