Справа № 341/526/16-к

Провадження № 11-кп/779/251/2016

Категорія ч.4 ст.187 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Іванів О.Й.,

суддів: Кривобокової Н.М., Повзла В.В.,

секретаря судового засідання Кравчук І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки селища Смотрич, Дунаївського району, Хмельницької області, за участю прокурора Паньківа П.Д., за апеляційними скаргами засудженої ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Галицького районного суду від 28 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні подання адміністрації Галицької виправної колонії № 128 управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області, погодженого зі спостережною комісією Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_2 на невідбутий строк покарання у виді позбавлення волі.

Своє рішення суд мотивував тим, що відсутні правові підстави для умовно- дострокового звільнення засудженої від відбування покарання, оскільки зарахування судом на підставі ч.5 ст.72 КК України строку попереднього ув'язнення в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі не слід відносити до строку фактичного відбуття засудженою покарання у виді позбавлення волі, тому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 фактично не відбула трьох чвертей строку покарання, призначеного за умисний особливо тяжкий злочин.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що ухвала є незаконною і підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування кримінального закону та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд не врахував відомостей про зарахування засудженій у строк покарання строку її попереднього ув’язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України, що дає правову підставу для застосування до ОСОБА_2 положень ст.81 КК України. Просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання адміністрації Галицької виправної колонії № 128 управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області, погоджене зі спостережною комісією Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 на невідбутий строк покарання у виді позбавлення волі .

В своїй апеляційній скарзі з доповненням засуджена ОСОБА_2 вказує, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом було порушено вимоги ст.81 КК України та допущене неправильне тлумачення змісту закону щодо строку фактичного відбуття призначеного покарання. Просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою задовольнити подання адміністрації про її умовно-дострокове звільнення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора щодо незаконності ухвали суду, її скасування та постановлення нової ухвали, з’ясувавши обставини провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Відповідно до положень ч.2 та п.3 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а також після фактичного відбуття ним не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.

Верховний Суд України у пункті 17 постанови Пленуму від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну покарання більш м’яким» вказав, що при судовому розгляді такого клопотання суди повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, інших учасників, зокрема, слід ретельно з’ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та інше.

Як вбачається з матеріалів провадження та оскаржуваної ухвали, судом під час розгляду подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 зовсім не було з’ясовано чи засуджена сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення.

Суд також не дослідив матеріалів особової справи ОСОБА_2 відносно повного і всебічного вивчення даних про особу засудженої щодо її сумлінної поведінки і ставлення до праці в процесі відбування покарання, що необхідно для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання.

Окрім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 січня 2016 року засудженій ОСОБА_2 у строк покарання зараховано її попереднє ув'язнення з 15 по 17 травня 2010 року та з 21 липня 2010 року по 10 липня 2012 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вказана обставина впливає на фактичне відбуття засудженою особою певного строку покарання, необхідного для її умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вчинений злочин.

За таких обставин рішення суду про відсутність правових підстав для умовно-дострокового звільнення засудженої від відбування покарання, оскільки зарахування судом на підставі ч.5 ст.72 КК України строку попереднього ув'язнення в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі не слід відносити до строку фактичного відбуття засудженою покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів вважає помилковим.

Місцевий суд передчасно прийшов до висновку про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання, оскільки зазначені вимоги закону та вказівки Верховного Суду України, викладені у згаданій вище постанові Пленуму, порушено, не було досліджено доказів, які в даному випадку повинні бути досліджені, тому ухвала суду не може вважатись такою, що відповідає вимогам закону і, відповідно, підлягає скасуванню.

З огляду на таке, при недослідженні місцевим судом зазначених обставин, суд апеляційної інстанції не вправі заміняти суд першої інстанції, ухваливши своє рішення, тому колегія суддів вважає, що матеріали провадження необхідно направити в той же суд, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції, під час якого врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 419, 376 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги засудженої ОСОБА_2 з доповненням та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду від 28 березня 2016 року про відмову в задоволенні подання адміністрації Галицької виправної колонії № 128 управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області, погоджене зі спостережною комісією Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2012 року покарання скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.Й. Іванів

Судді: Н.М. Кривобокова

ОСОБА_3

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Й. Іванів