АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4023/16 Справа № 422/11629/12 Головуючий у 1 й інстанції - Мовчан Д. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Пономарь З.М., Черненкової Л.А.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 30 липня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 023/08-МБ. 30 грудня 2009 року між сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, за умовами якої погоджено новий графік зниження розміру заборгованості за кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 023/08-02-МБ від 30 липня 2008 року, за умовами якого останній зобов'язався у повному обсязі солідарно відповідати за своєчасне і повне виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30 липня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладений Іпотечний договір № 023/08-01-МБ, за умовами якого остання передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № 023/08-МБ станом на 29 листопада 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 246 264, 09 грн.

Добровільно здійснювати погашення заборгованості відповідачі не бажають, тому позивач просить суд: солідарно стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 023/08-МБ від 30 липня 2008 року у розмірі 246 264, 09 грн. та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 246 264, 09 грн. звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2013 року позовні вимоги задоволено (а.с.157-163).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 023/08-МБ від 30 липня 2008 року у розмірі 246 264, 09 грн. 09 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 129 028, 26 грн.; заборгованості по сплаті відсотків - 27 096, 08 грн.; заборгованості по сплаті комісії - 17 617, 60 грн.; пені - 72 522, 15 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 023/08-МБ від 30 липня 2008 року у розмірі 246 264, 09 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 52,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її продажу іпотекодержателем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з укладанням договору купівлі-продажу з будь - якою третьою особою покупцем, а також наданням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» усіх повноважень необхідних для здійснення продажу такого майна.

Встановлено початкову ціну майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки суб'єкту оціночної діяльності, виконаної на стадії укладення договору купівлі - продажу.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати зі сплати судового збору по 820, 88 грн.

Не погодившись із заочним рішенням ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.4-7).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог у зв'язку із порушенням ОСОБА_3 умов основного зобов'язання, яке забезпечено договорами поруки та іпотеки, що призвело до утворення заборгованості, яка є значною, з урахуванням стабільної тенденції збільшення її суми, яка не погашається тривалий час, то наявні підстави для солідарного стягнення заборгованості та звернення стягнення в рахунок даної заборгованості на предмет іпотеки.

Проте з такими висновками погодитися повністю не можна з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 липня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 023/08-МБ (а.с.5-10).

30 грудня 2009 року укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою сторони погодили новий графік зниження розміру заборгованості за кредитом (а.с.14).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 023/08-02-МБ від 30 липня 2008 року. Згідно з п.п. 1.1, 2.1 цього договору поруки останній зобов'язався перед позивачем солідарно відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором (а.с.16-18).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладений Іпотечний договір № 023/08-01-МБ від 30 липня 2008 року, за умовами якого остання передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 (а.с.19-24).

У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 29 листопада 2012 року виникла заборгованість у розмірі 246 264, 09 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 129 028, 26 грн., заборгованості по сплаті відсотків - 27 096, 08 грн., заборгованості по сплаті комісії - 17 617, 60 грн. 60 коп., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 72 522, 15 грн.

На вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про виконання умов кредитного договору відповідачі не реагують, свої зобов'язання за укладеним договором не виконують (а.с. 44-50).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Згідно вимог чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Проте колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи наступне.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). На вказане звернуто увагу в п.9 постанови №5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

При цьому, є неправильним одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, в рахунок погашення зазначеного боргу, оскільки це призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна, тобто відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

Таким чином, з урахуванням положень ст.3 ЦК України (щодо загальних засад цивільного законодавства) та ч.4 ст.10 ЦПК України (щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав) та беручи до уваги оскарження рішення в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає, що слід відмовити банку у задоволенні позовних вимог саме в цій частині.

За таких обставин, в порушення вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України суд не перевірив обставин дотримання позивачем порядку звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, та стягуючи солідарно заборгованість за кредитним договором з позичальника та поручителів, здійснив стягнення у подвійному розмірі, оскільки позовні вимоги є взаємовиключними.

З урахуванням вище встановлених обставин у справі та підстав зазначених у ст.309 ЦПК України, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат із ОСОБА_2 у розмірі 820,88 грн. слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь

Л.А. Черненкова