КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа№ 910/16675/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача Білобловський С.В., дов. від 05.04.2016 №5/04-16/3,

від третьої особи Примак К.В., дов. від 01.04.2016 №426/03,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 (підписане 29.10.2014) у справі №910/16675/14 (суддя Сташків Р.Б. )

за первісним позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група»

третя особа Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група»

до Національного банку України

про розірвання іпотечного договору та визнання зобов'язань припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі №910/16675/14 позов Національного банку України (далі - НБУ, або позивач) задоволено повністю.

Звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. за реєстровим номером 156, а саме: на штампувальний цех (адміністративно-виробнича будівля) (літ. Б), загальною площею 2738,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, для задоволення вимог позивача за кредитним договором від 04.06.2009 №20/09/5 (укладеним між позивачем та третьою особою), на загальну суму 82 252 140,12 грн, що складається із заборгованості за кредитом у сумі 77 904 218,17 грн, заборгованості за процентами у сумі 4 345 649,88 грн та пені за простроченими процентами у сумі 2 272,07 грн.

Встановлено спосіб реалізації вищевказаного предмета іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. за реєстровим номером 156, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 73 080 грн судового збору.

У зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група» (далі - ТОВ «Українська видавничо-промислова група», або відповідач) відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову НБУ відмовити, зустрічний позов ТОВ «Українська видавничо-промислова група» задовольнити. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженнями апелянта, судом першої інстанції порушено ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст.41, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2014 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.02.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 26.12.2014) позивачу, відповідачу та третій особі - 31.12.2014, долучені до матеріалів справи.

02.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник ТОВ «Українська видавничо-промислова група» подав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення дійсної ринкової вартості об'єкта нерухомого майна, а саме - штампувального цеху (адміністративно-виробничої будівлі) (літ.Б.), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд.55.

У судовому засіданні 04.02.2015 було оголошено перерву до 25.02.2015.

19.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав письмові пояснення по справі.

25.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник НБУ подав заперечення на клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

25.02.2015 у судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про призначення експертизи, гарантував її оплату. Представники позивача та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі №910/16675/14 призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено апеляційне провадження до одержання результату судової будівельно-технічної експертизи, справу направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

02.06.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист від 27.05.2015 № 5159/15-42 «Про необхідність погодження строку виконання та оплати експертизи, направлення клопотання експерта», у якому повідомлено, що у зв'язку із значним поточним навантаженням експертів з виконання будівельно-технічних експертиз різної категорії складності за кримінальними, цивільними та господарськими справами, провести призначену експертизу у визначені законодавством строки не вбачається можливим; зазначена експертиза інститутом може бути виконана у строк понад три місяці; необхідно забезпечити виконання попередньої оплати експертизи у разі згоди із запропонованим строком проведення експертизи. Також, до листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз додано клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 апеляційне провадження у справі поновлено. Зобов'язано позивача, відповідача та третю особу надати додаткові матеріали, витребувані судовим експертом у клопотанні.

15.06.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав витребувані судовим експертом документи.

17.06.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник позивача надав витребувані судовим експертом документи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 апеляційне провадження у справі № 910/16675/14 зупинено до одержання результату судової будівельно-технічної експертизи.

29.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду Київський науково-дослідний інститут судових експертиз разом зі справою надіслав висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 22.03.2016 №5159/15-42.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 апеляційне провадження у справі №910/16675/14 поновлено, розгляд апеляційної скарги ТОВ «Українська видавничо-промислова група» призначено на 27.04.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Доказом належного повідомлення сторін та третьої особи про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 01.04.2016) позивачу, відповідачу та третій особі - 04.04.2016, долучені до матеріалів справи.

25.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/6478/16 за позовом ТОВ «Українська видавничо-промислова група» до НБУ про визнання іпотечного договору від 18.03.2010 недійсним.

У судовому засіданні 27.04.2016 оголошено перерву до 18.05.2016.

18.05.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 18.05.2016 представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з'явився.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання (п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18).

Враховуючи, що представник позивача за первісним позовом був присутнім у судовому засіданні 27.04.2016, що підтверджується протоколом судового засідання, тому вважається належним чином повідомленим про дату та час проведення наступного засідання, а саме 18.05.2016.

Стосовно заявленого ТОВ «Українська видавничо-промислова група» клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п.3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18).

Колегія суддів зазначає, що зупинення провадження у справі, предметом якої є звернення стягнення на предмет іпотеки, до вирішення справи про визнання недійсним іпотечного договору від 18.03.2010, є правом, а не обов'язком суду і, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд має враховувати обставини конкретної справи.

Оскільки господарський суд не позбавлений можливості при розгляді справи по суті надати правову оцінку правочинам, на підставі яких заявлено первісний та зустрічний позови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2009 між Національним банком (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (позичальник) укладено кредитний договір №20/09/5 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у межах відкритої невідновлювальної кредитної лінії у сумі 700 000 000 грн, на строк з 04.06.2009 по 03.03.2010 з оплатою у розмірі 16,5% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів - 365.

В подальшому між кредитором та позичальником було укладено додаткові договори від 18.03.2010 №1, від 22.04.2010 №2, від 09.02.2011 №3, від 18.11.2011 №4, від 09.02.2012 №5, від 05.07.2012 №6 та від 07.11.2012 №7 до кредитного договору.

Додатковою угодою від 30.04.2015 №8 до кредитного договору сторони домовились викласти п.1.1 розділу І «Предмет договору» у наступній редакції: кредитор надає позичальнику кредит на суму 429 340 000 грн на строк з 04.06.2009 по 11.02.2015.

Погашення кредиту здійснюється за наступним графіком (дата погашення - сума погашення, грн): 09.08.2013 - 6 000 000 грн, 09.09.2013 - 15 000 000 грн, 09.10.2013 - 15 000 000 грн, 08.11.2013 - 15 000 000 грн, 09.12.2013 - 15 000 000 грн, 09.01.2014 - 15 000 000 грн, 07.02.2014 - 15 000 000 грн, 07.03.2014 - 15 000 000 грн, 09.04.2014 - 15 000 000 грн, 08.05.2014 - 15 000 000 грн, 10.06.2014 - 15 000 000 грн, 09.07.2014 - 15 000 000 грн, 08.08.2014 - 15 000 000 грн, 09.09.2014 - 15 000 000 грн, 09.10.2014 - 15 000 000 грн, 07.11.2014 - 15 000 000 грн, 09.12.2014 - 15 000 000 грн, 09.01.2015 - 15 000 000 грн, 09.02.2015 - 15 000 000 грн, 11.02.2015 - 159 340 000 грн.

Процента ставка за кредитом на період: з 04.06.2009 по 20.02.2010 встановлюється на рівні 16,5% річних; з 21.02.2010 по 06.04.2010 - на рівні 11,56% річних; з 07.04.2010 по 08.06.2010 - на рівні 12,25% річних; з 09.06.2010 по 08.07.2010 - на рівні 11,5% річних; з 09.07.2010 по 10.08.2010 - на рівні 10,5% річних; з 11.08.2010 по 22.03.2012 - на рівні 9,75% річних; з 23.03.2012 по дату погашення кредиту встановлюється на рівні 9,5%.

Процента ставка за кредитом є змінною. Розмір процентної ставки розраховується відповідно до вимог п.1 постанови Правління Національного банку України від 12.02.2010 №66/БТ і на день укладення цього договору становить 9,5% річних.

При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу ставку коригування і сплачує її у строки, передбачені цим договором.

Базова кількість днів для нарахування процентів - 365.

Розрахунок суми забезпечення, достатнього для задоволення вимог НБУ за кредитними договорами і відсотками за користування ними, здійснюється за 6 місяців.

У п.1.2 кредитного договору, в редакції додаткового договору від 30.04.2013 №8, визначено, що забезпеченням виконання зобов'язання, зокрема, є нерухомість майнового поручителя, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 55 (літ. Б), про що укладено іпотечний договір від 18.03.2010,

зареєстрований в реєстрі за №156.

Цей договір вважається укладеним з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором (розд. 3, в редакції додаткової угоди від 09.02.2011 №3).

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є кредитним договором.

Положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено судом першої інстанції, факт видачі НБУ кредитних коштів ПАТ «Брокбізнесбанк» у межах встановленого ліміту підтверджується виписками з позичкових рахунків позичальника, оборотно-сальдовою відомістю.

Тобто, кредитором виконано взяті на себе зобов'язання перед позичальником (ПАТ «Брокбізнесбанк») за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 3 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Стаття 1050 ЦК України визначає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У порушення умов пунктів 2.3.1 та 2.3.3 кредитного договору ПАТ «Брокбізнесбанк» не повернуто НБУ заборгованість за кредитом, прострочено повернення процентів за користування ним та не сплачено пеню за простроченими процентами.

Як вбачається з матеріалів справи, за ПАТ «Брокбізнесбанк» станом на 12.06.2014 обліковувалась заборгованість по непогашеному кредиту в сумі 77 904 218,17 грн.

За період з 01.02.2014 до 10.06.2014 кредитором, виходячи з умов кредитного договору, нараховано позичальнику проценти за користування кредитними коштами в загальній сумі 4 366 608,78 грн, з яких 10.02.2014 сплачено лише 20 958,90 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Брокбізнесбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого 28.02.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №9 щодо запровадження строком на три місяці (з 03.03.2014 по 02.06.2014) тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 №45 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014.

21.05.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №103 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», яким продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» на один рік до 10.06.2016 включно.

Судом встановлено, що нарахування процентів здійснено до дати призначення уповноваженої особи Фонду з ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк».

Окрім вказаної вище заборгованості, позивачем нараховано третій особі пеню в сумі 2 272,07 грн за прострочення сплати процентів .

Позивач проводить нарахування пені за 1 календарний день 28.02.2014 та за період з 01.03.2014 по 02.03.2014.

У п.2.2.4 кредитного договору, в редакції додаткового договору від 09.02.2012 №5, наведено, що кредитор має право нараховувати пеню за несвоєчасне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п.1 ст.216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.1 ст.230 ГК України штрафні санкції визначаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 272,07 грн вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає, в тому числі, положенням п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відтак за ПАТ «Брокбізнесбанк» обліковується заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 82 252 140,12 грн, що складається з:

- заборгованості за кредитом у сумі 77 904 218,17 грн,

- заборгованості за процентами у сумі 4 345 649,88 грн,

- пені за простроченими процентами у сумі 2 272,07 грн.

18.03.2010 між НБУ (іпотекодержатель) та ТОВ «Українська видавничо-промислова група» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до п.1 якого, в редакції договору про внесення змін та доповнень від 25.07.2012, який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору (з урахуванням змін), укладеного між НБУ та ПАТ «Брокбізнесбанк» з повернення кредиту, наданого у сумі 519 340 000 грн на строк з 06.03.2009 по 11.02.2015.

Згідно з п.2.2.5 кредитного договору, в редакції додаткового договору від 09.02.2012 №5, у разі неможливості стягнення коштів з банківських рахунків позичальника кредитор має право з дня виникнення простроченої заборгованості за цим кредитним договором вживати заходів щодо звернення стягнення, реалізації предмета застави і задоволення вимог за кредитом, процентами за користування ним, нарахованими штрафними санкціями за рахунок коштів від його продажу до повного погашення заборгованості. У разі неможливості реалізації предмета застави кредитор має право залишити його за собою за справедливою вартістю.

У п.15.8.2 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель, з метою задоволення своїх вимог, має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь з зобов'язань за кредитним договором, зокрема, у випадку порушення іпотекодавцем якого-небудь з зобов'язання, передбаченого умовами кредитного договору.

Тобто, НБУ скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, та звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 589 ЦК України визначає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

ТОВ «Українська видавничо-промислова група» подано зустрічний позов про розірвання іпотечного договору та визнання наслідків його розірвання, як припинення зобов'язань позичальника перед кредитором.

Частинами 1, 2 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 652 ЦК України визначає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Виходячи зі змісту позову, ТОВ «Українська видавничо-промислова група» просить розірвати іпотечний договір у зв'язку з тим, що на час його укладення сторони, враховуючи фінансові (економічні) показники діяльності ПАТ «Брокбізнесбанк», не могли передбачити можливість ліквідації останнього, та виходили з того, що вона не настане.

Частина 1 ст.546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частина 1 ст.575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Будь-яке зобов'язання саме по собі не гарантує виконання боржником необхідних дій на користь кредитора. Невиконання або неналежне виконання зобов'язання може статися через вплив різних чинників, зокрема, в разі відсутності у боржника необхідних коштів/майна для належного виконання останнім свого зобов'язання перед кредитором.

Для попереднього забезпечення майнових інтересів кредитора, отримання ним гарантій належного виконання зобов'язання, а також в цілях запобігання або зменшення розміру негативних наслідків, що можуть настати у випадку порушення зобов'язання, використовуються засоби забезпечення виконання зобов'язання, до яких належить і майнова порука.

Таким чином, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що, укладаючи іпотечний договір, він виходив з того, що неналежне виконання основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, не настане суперечать змісту забезпечення виконання зобов'язань.

Твердження апелянта щодо відсутності в останнього можливості впливати на запроваджену у ПАТ «Брокбізнесбанк» процедуру ліквідації, судом апеляційної інстанції визнаються безпідставними з огляду на те, що запровадження тимчасової адміністрації здійснюється у зв'язку з визнанням банку неплатоспроможним у відповідності до ст.76 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з ч.2 ст.104 ЦК України та ч.7 ст.59 ГК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч.3 ст.53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Посилання відповідача на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» (станом на час прийняття рішення) не підтверджено належними доказами.

Отже, твердження апелянта про припинення зобов'язань за кредитним договором на підставі статті 609 ЦК України (ліквідацією юридичної особи), і відповідно припинення зобов'язань за іпотечним договором на підставі ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», п.1 ч.1 ст.593 ЦК України (припинення основного зобов'язання) є необґрунтованими.

При цьому суд апеляційної інстанції відзначає, що положення Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не забороняють банку, що перебуває в процесі ліквідації, проводити звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, що укладений з майновим поручителем такого банку.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2014 НБУ, у відповідності до ст.35 Закону України «Про іпотеку», надіслано ТОВ «Українська видавничо-промислова група» вимогу № 06-104/4022 про усунення порушення, в якій позивач вимагав сплатити протягом 30 днів з дати отримання цього листа прострочену заборгованість за кредитом, проценти та пеню.

Проте, відповідач зобов'язання, забезпечені іпотечним договором, не виконав, грошових коштів на користь НБУ не перерахував.

Враховуючи, що за наслідком відкликання банківської ліцензії термін виконання всіх грошових зобов'язань ПАТ «Брокбізнесбанк» вважається таким, що настав, відповідно до п.3 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п.15.8.2 та п.20 іпотечного договору НБУ отримав право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частина 1 ст.590 ЦК України визначає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції встановив спосіб реалізації вказаного вище предмета іпотеки за договором від 18.03.2010 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Проте, місцевий господарський суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Посилання суду у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам ст.ст.39, 43 Закону України «Про іпотеку».

За змістом ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст.ст.38, 39 Закону України «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №6-449цс15, постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2016 у справі №910/16673/14 та п.4.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24.11.2014 №1).

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Частини 1, 2 ст.43 Закону України «Про іпотеку» визначають, що прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

У зв'язку з тим, що відповідач не погодився з вартістю предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 призначено у справі №910/16675/14 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

- Яка дійсна ринкова вартість об'єкта нерухомого майна, а саме - штампувального цеху (адміністративно-виробничої будівлі) (літ.Б.), загальною площею 2 738,10 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд.55?

29.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду Київський науково-дослідний інститут судових експертиз разом зі справою надіслав висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 22.03.2016 №5159/15-42.

Відповідно до вказаного вище висновку судової оціночно-будівельної експертизи ринкова вартість об'єкта нерухомого майна, а саме - штампувального цеху (адміністративно-виробничої будівлі) (літ. Б), загальною площею 2493,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд.55 в цінах та станом на дату проведення дослідження складає 96 180 176 грн (без урахування ПДВ).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що реалізація майна, яке є предметом договору іпотеки від 18.03.2010, має відбуватись за початковою ціною 96 180 176 грн (без урахування ПДВ), визначеною за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 22.03.2016 №5159/15-42.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі №910/16675/14 підлягає зміні шляхом зазначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі №910/16675/14 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Національного банку України задовольнити повністю.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. за реєстровим номером 156, а саме: на штампувальний цех (адміністративно-виробнича будівля) (літ. Б), загальною площею 2 738,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, для задоволення вимог Національного банку України за кредитним договором від 04.06.2009 № 20/09/5 (укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк»), на загальну суму 82 252 140 (вісімдесят два мільйони двісті п'ятдесят дві тисячі сто сорок) грн. 12 коп., що складається із заборгованості за кредитом у сумі 77 904 218 (сімдесят сім мільйонів дев'ятсот чотири тисячі двісті вісімнадцять) грн 17 коп., заборгованості за процентами у сумі 4 345 649 (чотири мільйони триста сорок п'ять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн 88 копійок) та пені за простроченими процентами у сумі 2 272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) грн 07 коп.

Встановити спосіб реалізації вказаного вище предмета іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С., за реєстровим номером 156, шляхом проведення прилюдних торів з початковою ціною для подальшої реалізації нерухомого майна - штампувального цеху (адміністративно-виробнича будівля) (літ. Б), загальною площею 2 738,10 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55 в сумі 96 180 176 (дев'яносто шість мільйонів сто вісімдесят тисяч сто сімдесят шість) грн (без урахування ПДВ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська видавничо-промислова група» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 115-А, ідентифікаційний код 31753118) в дохід Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн судового збору».

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/16675/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій