АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/3313/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1302/16Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю.Д. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Буленка О.О., Пікуль В.П.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року КП «ЖЕО № 2» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є власником квартир АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі КП «ЖЕО № 2», але не вносять на рахунок КП «ЖЕО № 2» плату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим за період з 01 квітня 2012 року по 31 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 1 754,87 грн. Просив стягнути з відповідача на свою користь вказаний розмір заборгованості, з урахуванням індексу інфляції 1 285,22 грн. та 3% річних - 175,43 грн., всього 2 393,07 грн. та за послуги з опалення 822,45 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 02 березня 2016 року позовні вимоги Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 квітня 2012 року по 31 липня 2015 року в сумі по 1 754,87 грн., суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1 285,52 грн., та 3% річних в сумі 175,43 грн., а всього 3 215,52 грн. та сплачений при подачі позову судовий збір в сумі по 121,80 грн., а всього 3 337,32 грн.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_3, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП ЖЕО №2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме недоведення факту надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, а також відсутність договірних відносин між сторонами по справі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 7).

Рішенням Полтавської міської ради від 16 березня 2012 року будинок АДРЕСА_1 передано на баланс КП «ЖЕО № 2» з 31 березня 2012 року (т.1 а.с. 4).

КП «ЖЕО № 2» надає послуги відповідачу за вказаною адресою та нараховує відповідачу плату за користування послугами з утримання будинків та споруд і прибудинкових територій, яку останній не сплачує з 01.04.2012 р. та має заборгованість по 31.07.2015 р., що підтверджується довідкою та розрахунком про заборгованість (т.1 а.с. 9-10).

Відносини між сторонами не врегульовані письмовим договором.

Рішенням голови Полтавської міської ради від 20 лютого 2008 року № 50 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» затверджені розрахункові середні тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади міста, перелік послуг містить 9 найменувань ( т.1 а.с. 5).

Згідно позовної заяви відповідачу при нарахуванні плати враховуються, з розрахунку на 1 кв.м., наступні види послуг: прибирання прибудинкової території - 0,205 грн., технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем: водопостачання та водовідведення - 0,158 грн., опалення - 0,107 грн., дератизація - 0,012, дезінсекція - 0,014 грн., обслуговування домовентиляційних каналів - 0,027 грн., освітлення місць загального користування - 0,09 грн., збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів - 0,078 грн., всього 17,14 грн., виходячи із загальної площі квартири 23,1 кв.м. ( т. 1 а.с. 165 - 166).

Заборгованість відповідачів за одержані послуги за період з 01 квітня 2012 року по 31 липня 2015 року становить 1 754,87 грн. (а.с. 8).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідач не виконує свій обов'язок по оплаті наданих житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість, тому з урахуванням положень ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості - 1 754,87 грн. з урахуванням індексу інфляції в розмірі - 1 285,52 грн. та 3% річних - 175,43 грн.

Проте, повністю з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач фактично визнає розмір заборгованості 1 754,87 грн. за мінусом утриманої суми 674,30 грн. із заробітної плати на виконання судового наказу. Відповідач також заперечує підставу стягнення вказаної заборгованості, посилаючись на відсутність договірних правовідносин між ним та позивачем, та на ту обставину, що він не проживає у АДРЕСА_1

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність договірних правовідносин між сторонами не є підставою для відмови у позові про стягнення заборгованості за надані послуги, оскільки послуги позивачем надавалися, що підтверджується наданими доказами у справі, а саме договорами про проведення комплексу протиепідемічних заходів (дератизація) від 03.01.2012 р. (т.1 а.с. 96), від 02.04.2012 р., договором про надання послуг з виконання профдезробіт від 01.02.2013 р. (т.1 а.с.100-101), списком житлових будинків КП ЖЕО №2, площа яких підлягає дератизації (т.1 а.с.107-109), договором № 441-ТД про надання послуг щодо очищення, інші послуги з дератизації та дезінсекції від 05.05.2015 р. (т.1 а.с.105-106), договорами про надання послуг з вивезення побутових відходів від 03.04.2012 р., від 01.01.2013 р.( т.1 а.с. 59-61,65-67,71), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.110-112), договором про закупівлю послуг від 05.02.2015 р., (т.1 а.с.75-77), актами звірки взаєморозрахунків (т.1 а.с. 82-83, 94-95), довідкою про дислокацію житлового фонду, договорами про надання послуг з постачання електричної енергії від 11.09.2003 р. від 07.08.2003 р. (т.1 а.с. 84-87,139-140).

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 р. № 6-2951цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Україн є обов»язковою для судів, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем доведені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача загального розміру заборгованості, що утворилася за період з 01.04.2012 р. по 31.07.2015 р. - 1 754,87 грн., проте, з вказаної суми підлягає відрахуванню сума 376,26 грн., яка сплачена відповідачем згідно платіжного доручення № 1095 від 07.07.2015 р. на виконання судового наказу, та сплачений ним судовий збір у сумі 121,80 грн. згідно платіжного доручення № 1096 від 07.07.2015 р. (т.2 а.с.19). Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою місцевого суду від 10.07.2015 р. судовий наказ від 30.12.2014 р., виданий місцевим судом за заявою КП ЖЕО №2 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з утримання будинків та прибудинкової території у сумі 1 154,42 грн. та судовий збір в сумі 121,80 грн., був скасований (т.1 а.с. 11). Згідно заяви про видачу судового наказу період заборгованості становить з 01.04.2012 р. по 01.11.2014 р., а згідно позову він складає з 01 квітня 2012 року по 31 липня 2015 року, тобто перекривається. Таким чином, підлягає стягненню розмір заборгованості 1 378,61 грн. (1 754,87 - 376,26).

Крім цього, оскільки відповідачем сплачений судовий збір у сумі 121,80 грн. згідно платіжного доручення № 1096 від 07.07.2015 р. на виконання скасованого у подальшому судового наказу, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов»язаних зі сплатою судового збору урозмірі 121,80 грн., не підлягають задоволенню (т.2 а.с.19).

Згідно правової позиції Верховного Суду України у цивільній справі №6-2023цс15 від 16.12.2015 р., яка за ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх судів України, за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Проте, звертає на себе увагу та обставина, що розмір нарахованого позивачем до стягнення індексу інфляції складає 1 285,52 грн. при розмірі заборгованості за спожиті послуги 1 754,87 грн.

В цій частині позовних вимог колегія суддів вважає необхідним застосувати вимоги ст. 303 ч.3 ЦПК України, яка передбачає, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.

Перевіривши правильність нарахування розміру індексу інфляції за весь час прострочення, колегія суддів виходить до наступних висновків.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 4 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації,який установлюється в розмірі 101 відсотка.

За спірний період з 01.04.2012 р. по 01.08.2015 р. величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації лише у квітні 2014 р. - 103,3%, що складає 0,55 грн. ( 53,4 грн. х 103,3 : 100), у травні 2014 р. - 103,8%, що складає 0,18 грн. (17,14 грн. х 103,8 : 100), у вересні 2014 р. - 102,9%, що складає 0,18 грн. ( 17,14 грн. х 102,9 : 100), у жовтні 2014 р. - 102,4%, що складає 0,64 грн. ( 62,78 грн. х 102,4 : 100), у листопаді 2014 р. - 101,9%, що складає 1,43 грн. ( 140,05 грн. х 101,9 : 100), у грудні 2014 р. - 103,0%, що складає 1,99 грн. ( 193,39 грн. х 103,0 : 100), у січні 2015 р. - 103,1%, що складає 2,07 грн. ( 201,12 грн. х 103,1 : 100), у лютому 2015 р. - 105,3%, що складає 1,80 грн. ( 170,94 грн. х 105,3 : 100), у березні 2015 р. - 110,8%, що складає 1,80 грн. ( 131,5 грн. х 110,8 : 100), у квітні 2015 р. - 114,0%, що складає 0,49 грн. ( 42,65 грн. х 114,0 : 100), у травні 2015 р. - 102,2%, що складає 0,18 грн. ( 17,14 грн. х 102,2 : 100), всього 11,31грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача про те, що за спірний період ним сплачено 1 408,84 грн., приймаються до уваги, але ця сума зарахована, а різниця між нараховною заборгованістю та проведеною оплатою складає 1 754,87 грн.

Також заслуговують на увагу доводи відповідача про утримання з його заробітної плати на виконання судового наказу 674,30 грн., але із вказаної суми безпосредньо була погашена заборгованість у розмірі 376,26 грн., виконавчий збір зараховано у розмірі 127,62 грн., витрати на проведення виконавчих дій - 48,62 грн., судовий збір - 121,80 грн. (т.2 а.с. 19).

Доводи відповідача про те, що він не отримував послуг, не брав на себе зобов»язання по оплаті, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач є власником квартири, а тому за законом, зокрема ст. 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на власнику, власник зобов»язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що факт відсутності письмових договорів між ним та позивачем є підставою для відмови у позові, оскільки позивачем доведено надання послуг, відповідач є власником квартири, тому між сторонами мають місце фактичні правовідносини по наданню послуг.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що до участі у справі не були притягнуті юридичні особи, які надають компослуги, оскільки КП «ЖЕО №2» є балансоутримувачем будинку, в якому знаходить квартира відповідача, між позивачем та надавачами послуг укладені відповідні договори для забезпечення утримання будинку.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що він не проживає у квартирі, послуги не споживає, тому не повинен за них сплачувати, т.я. комунальні послуги спрямовані на забезпечення діяльності будинку, на підтримання його у належному побутовому та санітарному стані, тому відповідач як власник квартири, яка знаходиться у цьому будинку, повинен нести обов»язок по утриманню будинку та прибудинкової території.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у рішенні місцевого суду має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 2,3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 березня 2016 року -скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позов Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 квітня 2012 року по 31 липня 2015 року в сумі 1 378,61 грн., суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 11,31 грн. та 3% річних в сумі 175,43 грн., а всього 1 565,35 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :