ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 904/9087/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого,

Картере В.І.,

Барицька Т.Л.,

розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016

у справі№ 904/9087/15

господарського судуДніпропетровської області

за позовомКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської ради

простягнення заборгованості у сумі 816 862 грн. 67 коп. за договором на поставку теплової енергії

за участю представників:

від позивача: Чеботарьов А.С., від відповідача: Івасик Т.Р., Крамаренко О.А.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з ТОВ "Сітісервіс-КР" 557818,97 грн. основного боргу, 8808,67 грн. 3 % річних, 132670,71 грн. пені та 117 564,32 грн. інфляційних втрат за договором на поставку теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари №11297 від 04.09.2014.

Позов мотивовано порушенням відповідачем договору №11297 від 04.09.2014 щодо оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2014 по 30.06.2015.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Сітісервіс-КР" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 557 818,97 грн., 132 670,71 грн. пені, 8 808,67 грн. 3 % річних, 117 564,32 грн. інфляційних втрат, 12 252,95 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідач виставлені рахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не оплатив, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 557 818, 97 грн.

Господарський суд зазначив, що договір від 04.09.2014 №11297 укладено сторонами відповідно до норм чинного законодавства, підписано уповноваженими представниками сторін, відповідачем не доведено наявність обставин, які б свідчили про вчинення спірного правочину під впливом помилки, в судовому порядку договір недійсним не визнано.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 (судді: Джихур О.В. - головуючий, Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.) рішення місцевого господарського суду скасовано, визнано недійсним договір №11297 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 04.09.2014, укладений між КПТМ "Криворіжтепломережа" та ТОВ "Сітісервіс - КР". В задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір №11297 від 04.09.2014 не відповідає ст.ст.203, 215, 229 Цивільного кодексу України, тому застосував положення ч.1 п.1 ст.83 ГПК України і визнав його недійсним.

Відмовляючи в позові, суд виходив із того, що вимога про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 816 862, 67 грн. випливає з договору, який є недійсним.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, КПТМ "Криворіжтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скаржник вказує, що згідно таблиці 2, яка є невід`ємною частиною договору №11297 від 04.09.2014, об`єктами теплоспоживання є гуртожитки по вул.Кармелюка, 3, вул. Переяславській, 18 та по пр. Південний, 19 м. Кривий Ріг.

Визнаючи недійсним договір №11297, апеляційний господарський суд послався на те, що 12.03.2014 між сторонами укладено інший договір №11 про здійснення функцій виконавця комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Пунктом 2.4.2 цього договору №11 передбачено обов`язок позивача укласти зі споживачами договори про надання комунальних послуг.

Проте судом апеляційної інстанції не враховано, що цей договір стосується інших будинків, що обслуговує ТОВ "Сітісервіс - КР", а саме згідно із дислокацією №1 до договору №11, де відсутні гуртожитки по вул.Кармелюка, 3, вул. Переяславській, 18 та по пр.Південний, 19 м.Кривий Ріг.

Саме по причині відсутності договірних відносин по окремим об`єктам 04.09.2014 укладено договір №11297.

Скаржник стверджує про правильність висновків місцевого господарського суду щодо недоведеності недійсності вказаного договору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2016 касаційну скаргу у справі №904/9087/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Картере В.І., Плюшко І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.05.2016 у зв`язку з відпусткою судді Плюшка І.А. призначено проведення автоматичної зміни колегії суддів у справі №904/9087/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.05.2016 касаційну скаргу у справі №904/9087/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Барицька Т.Л., Картере В.І. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2016.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.09.2014 між КПТМ "Криворіжтепломережа" як постачальником та ТОВ "Сітісервіс - КР" як споживачем укладено договір № 11297 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує за отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

За п.1.3 договору постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об`єкти, вказані в таблиці №2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.02.2014 по 01.02.2015 (табл. №1 та № 2 та акт межі розподілу, як невід`ємної частини договору).

Відповідно до п.п. 2.4, 3.1 договору щомісячно, в строк до 25 числа, споживач, який має прилад обліку, інформує постачальника про фактичне споживання теплової енергії з наступним складанням акту. Оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, або іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач здійснює передплату у грошовій формі, у розмірі планового місячного споживання у термін до 20 числа кожного місяця (п. 3.5 договору).

Згідно п.6.1 договору цей договір діє з 01.02.2014 по 01.02.2015 і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або від його перегляду.

Судами встановлено, що позивач свої зобов`язання по договору виконав в повному обсязі, проте, відповідач виставлені рахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не оплатив, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 557 818,97 грн.

За ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановивши порушення зобов`язання зі сторони відповідача щодо оплати отриманої спожитої теплової енергії та врахувавши ст.ст. 231, 232 ГК України, ст.625 ЦК України, п.3.3 договору місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при укладенні договору №11297 від 04.09.2014 ТОВ "Сітісервіс-КР" помилився щодо суб`єкта правочину, предмету, інших істотних умов договору, що вплинуло на його волевиявлення.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим застосування ч.1 п.1 ст.83 ГПК України та ст.ст.203, 215, 229 ЦК України апеляційним господарським судом, у зв`язку з чим висновки суду апеляційної інстанції є передчасними з огляду на наступне.

Стаття 83 ГПК України надає господарським судам право визнати недійсним пов`язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п.3.9 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 роз`яснено, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв`язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель, яким є відповідач, має право, зокрема, здійснювати управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та забезпечувати їх належну експлуатацію; укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом; контролювати виконання умов договорів на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч.2 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель зобов`язаний, в тому числі, вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ "Сітісервіс - КР" виступає управителем гуртожитків за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 3, пр. Південний, 19, вул. Переяславська, 18.

Правовідносини ТОВ "Сітісервіс - КР" з балансоутримувачем, яким згідно довідки є Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради, врегульовано договором від 18.11.2013 про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Інгулецькому районі (об`єкт №1).

Згідно п.2.2 цього договору управитель зобов`язаний, зокрема, вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг; контролювати вчасне та відповідної якості надання споживачам житлово-комунальних послуг, проведення перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги, в тому числі за ненадані або надані не в повному обсязі; укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; надавати замовнику та споживачам в установленому законом порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим наданих послуг, їх споживчі властивості тощо.

Відповідно до п.3.2 даного договору управитель, в тому числі, має право визначати виконавців окремих житлово-комунальних послуг, укладати в установленому законодавством порядку договори з виробниками. виконавцями, мешканцями об`єкта і контролювати виконання умов таких договорів, у порядку, передбаченому наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 №60; отримувати на поточний банківський рахунок плату від мешканців об'єкта за надані житлово-комунальні послуги.

Судом апеляційної інстанції не враховано наведені вище норми та не досліджено належним чином обставини та докази, у зв`язку з чим він дійшов передчасного висновку, що відповідач як управитель не мав правових підстав на укладення з позивачем договору №11297 від 04.09.2014.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи договір № 11297 від 04.09.2014 недійсним, послався на умови договору від 12.03.2014, укладеного між ТОВ «Сітісервіс-КР» (управителем) та КПТМ «Криворіжтепломережа» (виконавець) про здійснення функцій виконання комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

За умовами вказаного договору позивач зобов`язався підготувати та укласти зі споживачами (власниками квартир, квартиронаймачами, орендарями житлових та нежитлових приміщень) договори про надання комунальних послуг на строк дії даного договору.

При цьому, судом апеляційної інстанції не досліджено щодо яких об`єктів укладено вказаний договір від 12.03.2014, зокрема за дислокацією №1, про що стверджує скаржник у касаційній скарзі і що має суттєве значення для вирішення даного спору.

Крім того, касаційна інстанція звертає увагу, що згідно таблиці 2, яка є невід`ємною частиною договору №11297 від 04.09.2014, об`єктами теплоспоживання є гуртожитки.

З вищенаведених підстав та з огляду на конкретний предмет позовних вимог у даній справі, касаційна інстанція вважає неправомірним вихід за їх межі та визнання недійсним договору від 04.09.2014 №11297.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

З огляду на зазначене прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду не відповідає вищенаведеним нормам процесуального права. Рішення першої інстанції не перевірено апеляційним господарським судом при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та у відповідності до закону.

Касаційна скарга визнається касаційною інстанцією обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з урахуванням ст.1117 ГПК України.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому постанова у даній справі підлягає скасуванню, а справа направляється на новий розгляд до апеляційного господарського суду, під час якого необхідно переглянути рішення першої інстанції в апеляційному порядку, дослідити докази, наявні у справі, перевірити доводи сторін, встановити наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на встановлені обставини по справі, керуючись законом, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу КПТМ "Криворіжтепломережа" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 904/9087/15 скасувати.

Справу №904/9087/15 направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: В. Картере

Т. Барицька