№ 2-206/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        05 червня 2009 р.

Білокуракинський  районний  суд  Луганської області  у  складі:

        головуючого - судді Третяка О.Г.,

        при секретарі – Бушлі О.В.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  смт.  Білокуракине справу   за позовною заявою ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про  визнання права власності на житловий будинок,-

ВСТАНОВИВ:

     Позивачка звернулася  до суду з позовом ОСОБА_2 .  де просить визнати за нею право власності на житловий будинок ,який знаходяться за адресою : АДРЕСА_1    Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що вона  разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3  побудували вказаний будинок у 1960 році. Дозвіл на забудову будинку надавався правлінням колгоспу «Заповіт Ілліча» на ім»я  позивачки. Право власності на спірний будинок було зареєстровано в погосподарській книзі сільської ради .02 липня 1961 року чоловік позивачки втонув . У 1962 році позивачка разом зі своїми дітьми виїхала до м.Луганськ, де проживала до 2006 року. У спірному будинку з 1962 року проживала її сестра – ОСОБА_4   разом зі своїм чоловіком – ОСОБА_2  – відповідачем по справі.У 2006 році позивачка повернулася у спірний будинок и мешкає там по теперішній час.10 червня 2008 року померла сестра позивачки. Після смерті сестри позивачка намагалася знайти документи на будинок, та на інше майно,що залишилося їй у спадщину від сестри за заповітом, але документи було втрачено .З 12 грудня 2008 року відповідач мешкає в Білокуракинському обласному будинку-інтернаті для людей похилого віку.Через відсутність правовстановлюючих документів ,позивачка не має можливості зареєструватися у будинку та отримувати комунальні послуги.

       В судовому засіданні представник позивачки повністю підтримав позовні вимоги позивачки.

       Відповідач в судове засіданні не з»явився. Надав заяву про розгляд справи без його участі,позовні вимоги визнав в повному обсязі.

    Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи,судом  встановлено наступне.   Позивачка  разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3  у 1960 році  побудували спірний будинок,що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1    Дозвіл на забудову будинку надавався правлінням колгоспу «Заповіт Ілліча» на ім»я  позивачки. Право власності на спірний будинок було зареєстровано в погосподарській книзі сільської ради .02 липня 1961 року чоловік позивачки втонув . У 1962 році позивачка разом зі своїми дітьми виїхала до м.Луганськ, де проживала до 2006 року. У спірному будинку з 1962 року проживала її сестра – ОСОБА_4   разом зі своїм чоловіком – ОСОБА_2  – відповідачем по справі.У 2006 році позивачка повернулася у спірний будинок и мешкає там по теперішній час.10 червня 2008 року померла сестра позивачки. Після смерті сестри позивачка намагалася знайти документи на будинок, та на інше майно,що залишилося їй у спадщину від сестри за заповітом, але документи було втрачено .З 12 грудня 2008 року відповідач мешкає в Білокуракинському обласному будинку-інтернаті для людей похилого віку.Через відсутність правовстановлюючих документів ,позивачка не має можливості отримувати комунальні послуги.   К олгосп «Заповіт Ілліча» ліквідовано,а документи на спірний будинок не збереглися.Згідно повідомлення Білокуракинського БТІ право власності на спірний будинок ніхто не зареєстрував.Згідно рішення виконкому Курячівської сільської ради від 12.02.1997 року відповідачу безкоштовно було передано в приватну власність земельну ділянку розміром 0,6 га. для обслуговування спірного житлового будинку та ведення підсобного господарства.Відповідно до  ст. 381 ЦК України садибою  є  земельна  ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком,  господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У   разі   відчуження  житлового  будинку  вважається,  що відчужується вся садиба,  якщо інше не встановлено  договором  або законом.  Відповідно до ч. 1 ст.383 ЦК України  власник    житлового    будинку,    квартири   має   право використовувати помешкання  для  власного  проживання,  проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.  Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.  

       За таких підстав позовна заява ОСОБА_1  підлягає задоволенню в повному обсязі.

        На  підставі   викладеного , керуючись   ст. ст.381,383,392 ЦК України, ст.ст.. 10,11, 30,58,59,60,209,212 ЦПК України , суд –

                                 

                                    В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1  – задовольнити в повному обсязі.

          Визнати за ОСОБА_1   ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження право  власності на житловий будинок ,що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1    

         Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                     Третяк О.Г.