ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.2016                      Справа № 905/612/16                     

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства ДТЕК "Павлоградвугілля", м. Павлоград

до Державного підприємства "ОСОБА_1 залізниця", м. Донецьк

про стягнення 3265,30грн. недостачі вантажу,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довір. №ББУ/ПУ273/ВП/15 від 18.12. 2015р.

від відповідача: не з’явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство ДТЕК "Павлоградвугілля" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "ОСОБА_1 залізниця" про стягнення 3265,30грн. недостачі вантажу.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 909, 924 Цивільного кодексу України, статей 307, 314 Господарського кодексу України, статей 1, 2, 4, 5, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, статей 10, 22, 105, 113, 114, 115, 129, 130, 131, 133 Статуту залізниць України, статей 12, 26 Закону України «Про залізничний транспорт».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" ДТЕК Курахівська ТЕС позивачем здійснено відправлення вантажу - вугілля кам'яне марки г-газове по накладній № 46064754 від 10.08.2015 у вагонах №№67873885, 65757940, 67851451 зі станції Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці на станцію ОСОБА_1 залізниці. На станції ОСОБА_1 залізниці було здійснено перевірку стану вантажу, в результаті якої встановлено недостачу та складено комерційний акт БН 723057/53 від 12.08.2015 року. Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №862/5083, розрахована вартість недостачі вугілля в розмірі 3265,30грн

Ухвалою господарського суду від 06.04.2016 на підставі ст.69 ГПК України за клопотанням представника позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. 19.04.2016 через канцелярію суду надав письмові пояснення, в яких посилається на Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», а саме на те, що перевезення спірного вантажу здійснювалось на підставі електронного документу. У зв’язку з чим, позивачем надано належним чином засвідчену копію паперової версії електронного документу. Крім того, позивачем через канцелярію суду надано рахунок-фактуру №90099927 від 23.09.2015 року та пояснення щодо вартості вугілля, які долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи: акт б/н від 19 лютого 2016 року канцелярії суду про відсутність можливості направити вказану кореспонденцію за належністю через призупинення відділеннями поштового зв’язку приймання та пересилання поштових відправлень до м. Донецьк; роздруківки повідомлень в мережі Інтернет від 23 лютого 2016 року, 22 березня 2016 року та 11 квітня 2016 року про час і місце судових засідань зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Новини та події». Пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надано, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Представники сторін клопотань щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013 між ТОВ ДТЕК «Трейдінг» та ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» укладено договір поставки №20/13-ПУ, згідно п.1.1 якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця кам'яне вугілля і вугільну продукцію (далі - вугілля), в кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених сторонами в договорі і специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (надалі по тексту – договір)..

Як визначено у п.п. 2.1, 2.2 договору перелік виробників, вантажовідправників, вантажоодержувачів, станцій відправлення, станцій призначення, строк поставки, найменування, категорія якості, загальна орієнтовна кількість вугілля, що підлягає поставці, його асортимент, пайове співвідношення по марках, розмірах кусків, ціна однієї тони, приплати/знижки до базової ціни і вартість вугілля встановлюються сторонами в цьому договорі і специфікаціях до нього. Орієнтований обсяг поставки вугілля за цим договором складає 2617000 тонн.

Строки поставки вугілля погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору з урахуванням необхідності ритмічної і безперебійної поставки вугілля Покупцеві (п.3.2 договору).

Одночасно сторонами договору обумовлені у п.3.3 останнього, що Постачальник зобов’язується поставити товар на умовах поставки, вказаних у специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс у редакції 2000 року.

За змістом статті 909 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 307 Господарського суду України (далі ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Загальні умови перевезення, як унормовано частиною 2 статті 908 ЦК України, визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 з відповідними змінами та доповненнями (далі - Статут), наголошується, що основним перевізним документом встановленої форми є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і надана залізниці відправником разом з вантажем. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

10.08.2015 за накладною №46064754 Публічне акціонерне товариство ДТЕК "Павлоградвугілля" (вантажовідправник) зі станції відправлення Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці на станцію ОСОБА_1 залізниці відвантажив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" ДТЕК Курахівська ТЕС (вантажоодержувач) вантаж – вугілля кам'яне марки г-газове у вагонах №№67873885, 65757940, 67851451. При оформленні вказаної накладної відправником вказано масу вантажу у вагоні №67873885 – маса вантажу 69500кг. Відповідно до накладної вантаж маркований шляхом нанесення поздовжніх борозд по всій довжині вагону.

Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому порядку та відповідно до положень частини 2 статті 307 ГК України та статті 6 Статуту залізниць України за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

Оскільки перевезення спірного вантажу здійснювалось на підставі електронного документу - залізничної накладної, який складався у відповідності з вимогами Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", позивач надав для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчену копію паперової версії електронного документу (залізничної накладної), що відповідає положенням ГПК України в частині допустимості та належності доказів у справі.

Як вбачається із залізничної накладної №46064754 вантажоодержувач (Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») зробив переуступний напис на пред'явлення позову на залізничній накладній відправнику вантажу - Публічному акціонерному товариству ДТЕК «Павлоградвугілля». Переуступний напис засвідчений підписами генерального директора і головного бухгалтера та печаткою вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго».

Під час прибуття вагонів на станцію призначення ОСОБА_1 залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції, з посиланням на складений цією ж станцією акт загальної форми №428 від 11.08.2015р., було здійснено комісійне переважування спірного вагону №67873885.

За результатами комісійного переважування спірного вагону складено комерційний акт БН723057/53 від 12.08.2015р., відповідно до якого за наслідками комісійного зважування вагону на 200т тензометричних вагонних вагах, виявилось у вагоні №67873885- нетто 66150кг, тара 22500кг., брутто 88650кг., що менше накладної на 3350кг. У комерційному акті також відображено, що вагон прибув із заглибленням по ходу поїзда. Двері люку закриті, течі вантажу немає. Маркування порушено. Перезважування відбувалося при зупинці та розчепленні. Переважування здійснював агент комерційний ОСОБА_3 в присутності ДС ст. Роя ОСОБА_4, приймальник вантажу та багажу Курахівської ТЕС ОСОБА_5, агент ком. ОСОБА_6 Під час повторного зважування вага не змінилася. Вагон прибув у технічному відношенні справний.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за збереження втрату, нестачу, псування, ушкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Судом прийнято до уваги сліди порушення маркування вантажу, що встановлено актом. Відповідно до ст. 111Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (позивачем) у накладній засвідчено належними доказами - комерційним актом БН723057/53 від 12.08.2015р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083): при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить, зокрема: 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - мінеральне паливо.

Недостача згідно вищезазначеному комерційному акті складає – 3350кг.

Згідно довідки про вартість вугільної продукції №1/2368 від 15.12.2015 року, вартість однієї тони вугільної продукції з урахуванням ПДВ складає 1229,87грн.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура №90099927 від 23.09.2015р. щодо вартості вугілля кам’яного, ГР(0-200) та письмові пояснення щодо вартості спірного вантажу, відповідно до яких вартість однієї тони вугілля складає 773,50 грн., з урахуванням ПДВ - 928,20 грн. Крім того, представником позивача надано реєстр №36 від 30.09.2015 вартості відвантаженого вугілля по ТОВ ДТЕК «Трейдінг», згідно якого вартість однієї тони вугілля марки ГР-0-200эн вантажоотримувачу Курахівська ТЕС складає 773,50 грн., з урахуванням ПДВ - 928,20 грн.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена за комерційним актом БН723057/53від 12.08.2015р. у розмірі 3265 грн. 30 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, на підставі чого судом зроблено власний розрахунок.

Таким чином, вартість нестачі вказаного вантажу з урахуванням норми природної втрати становить 2464,37 грн.( 3350-69500*1% = 2655кг; 2,655т.*928,20грн.= 2464,37 грн.).

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 33, 43, 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ДТЕК "Павлоградвугілля" до Державного підприємства "ОСОБА_1 залізниця" про стягнення 3265,30грн. недостачі вантажу - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "ОСОБА_1 залізниця" (83001, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68; р/р 260360300019 у ДФАБ «Експрес-Банк», МФО 335838, ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК "Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76; р/р 26006039733200 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 00178353) недостачу вантажу в сумі 2464,37 грн., судовий збір у розмірі 1040 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

У судовому засіданні 20 квітня 2016 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.          

Суддя О.О. Кучерява