Справа 2-а-59/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 року Демидівський районний суд
Рівненської області
Одноособово суддя - Олексюк А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Демидівка Демидівського району Рівненської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області, в якому просить зобов”язати відповідача нараховувати передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» невиплачене їй підвищення до пенсії за період з січня 2006 року по 31 грудня 2008 року включно в сумі 3891, 90 гривню.
В обґрунтування позовних вимог вказала , що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на виплату підвищеної пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2006 року. Однак, підвищення до пенсії в період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року їй не виплачувалось, у зв»язку з тим, що Верховною Радою України при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на період 2006-2007 років було зупинено. Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» статтю 6 згаданого Закону викладено в новій редакції, яка не передбачає виплату дітям війни підвищення до пенсії у вказаному вище розмірі. Однак, Конституційний Суд України в своїх рішеннях № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року; № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року; визнав вказані зміни такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними). Відповідачем при нарахуванні пенсії та підвищення до неї, всупереч Рішенням Конституційного Суду України не дотримано вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року за №2195-IV, у зв»язку з чим їй не доплачено за період 2006 – 2008 роки 3891,90 гривню.
Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі позов не визнало. В своїх запереченнях посилається на відсутність нормативно-правового регулювання виплати щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни» за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року , а також бюджетних асигнувань на вказані цілі. Зазначає, що за таких умов підстав для нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії не було, управління діяло в межах діючого на той час законодавства, а тому його дії є правомірними. Крім цього, просить застосувати, передбачені ст.100 КАС України наслідки пропуску строку позовної давності і в задоволенні позову відмовити.
Вивчивши подані відповідачем заперечення та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше , обчислюється з дня коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 87 Закону України «Про Пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком .
Таким чином, вказаною нормою, встановлено інше правило, згідно з яким, звернення до суду за захистом права на виплату пенсії не обмежується будь-яким строком. Тому, в даному випадку строки звернення до суду не тривають, у зв»язку з чим правило ч.1 ст.100 КАС України застосуванню не підлягає.
Суд прийшов також до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася 05 квітня 1933 року. Вказане підтверджується документом, що посвідчує її особу – (а.с.3). Отже, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року позивачка наділена статусом «дитини війни».
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11. 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_2 згідно розділу IV ( прикінцеві та перехідні положення), набув чинності з 1 січня 2006 року.
Однак, підвищення до пенсії у 2006-2008 роках в розмірі передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачці не виплачувалось через те, що Законом України “ Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року № 3235, (пункт 17 статті 77), Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ( пункт 12 статті 71) дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період 2006-2007 років було зупинено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів»,( підпункт 2 пункту 41 розділу II) ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено та викладено у новій редакції. Нова редакція статті не передбачала виплату підвищеної пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році. Вказане підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі № 329 від 03.03.2009 року - ( а.с.4) .
Згідно ч.2 ст 19. Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
За правилом ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, та чи з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Судом встановлено, що у 2006 році Законом України “ Про внесення змін до Закону України “ Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року №3367, який набрав чинності 1 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону №3235 виключено. Таким чином, дію статті 6 згаданого Закону починаючи з 1 квітня 2006 року було відновлено.
Однак, правилом ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”»), було установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Таким чином, в період з 1 січня 2006 року по 31 березня 2006 року включно положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року № 3235, якими дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено, зберігали свою чинність, а виплата підвищеної пенсії «дітям війни» починаючи з 1 квітня 2006 року залежала від настання певних умов ( за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету).
Оскільки вказаного вище порядку у 2006 році Кабінетом Міністрів України запроваджено не було, то умови виплати підвищення до пенсії «дітям війни» починаючи з 1 квітня 2006 року не настали.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що правових підстав здійснювати нарахування, а як наслідок і виплату підвищення до пенсії «дітям війни» в період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року у відповідача не було. Тому дії відповідача за цей період є правомірними, у зв”язку з чим вимоги позивачки за 2006 рік задоволенню не підлягають.
Проте, у 2007 році Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).
Згідно п.3. резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року, згадані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ( 489-16 ), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.
Аналогічно підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів», яким ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено та викладено у новій редакції також втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року.
Таким чином, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року відновлено, а отже дана норма діяла, і в період з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно підлягала застосуванню.
Враховуючи, що згідно ч.2 ст. 19. Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд прийшов до висновку, що управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі під час нарахування пенсії позивачці в період з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно діяло відповідно до діючого на той час законодавства. У зв»язку з цим, позовні вимоги позивачки в цій частині задоволенню не підлягають. Однак, починаючи з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року, управління зобов»язано було враховувати положення ст. 6 вказаного Закону при нарахуванні пенсії позивачці.
При цьому, посилання відповідача на відсутність в державному бюджеті за 2006-2008 роки видатків для таких виплат, суд вважає необґрунтованими, оскільки, згідно статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується в тому числі з коштів державного бюджету України. Згідно ст.88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» в разі недостатності коштів по бюджетних програмах, пов»язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються в повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Таке ж положення міститься у Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Отже, факт наявності чи відсутність в державному бюджеті відповідних асигнувань ніяк не впливає на дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім цього, згідно П. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» органи державної влади не можуть послатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов»язань.
Таким чином, в суді знайшов своє підтвердження факт порушення управлінням Пенсійного фонду України в Демидівському районі права позивачки на одержання підвищеної пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також за період з 22 травня 2008 року включно по 31 грудня 2008 року. У зв»язку з цим, порушене право позивача підлягає захисту.
Позивачка звернулася до суду з вимогою зобов’язати ГУПФ України в Демидівському районі нарахувати та виплатити конкретну суму підвищення до пенсії дітям війни. Суд вважає, що вимога щодо конкретної суми не підлягає до задоволення, так як проведення нарахувань пенсій або надбавок до них, не входить до компетенції адміністративного суду. Разом з тим, суд рахує, що порушене право позивачки підлягає до захисту, та вважає необхідним зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як «дитині війни», в розмірі передбаченому ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.
Враховуючи вище викладене, на підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року, ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік, Рішення Конституційного України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 , керуючись ст.ст. 7-12,122,158,162-163 КАС України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії задовольнити частково.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством, з врахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі – з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скаргу подано протягом 10-денного строку встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова Демидівського районного суду Рівненської області набирає законної сили в разі неподання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк по закінченні цього строку. В разі подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк, а в подальшому неподання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили по закінченні десятиденного строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: підпис
Голова Демидівського районного суду ОСОБА_3