Справа № 2-а-626
2009 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2009 року
Гощанський районний суд Рівненської області в складі :
головуючої судді Чорноус Л.І.
при секретарі Суконнік С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як «дітям війни» та зобов’язання вчинення певних дій -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по грудень 2008 року включно в сумі 3891,60 грн.
Позивачка в судове засідання не з’явилася, але подала до суду письмову заяву, якими позовні вимоги підтримала повністю та просить здійснити розгляд справи у її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з’явився, але подав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативними актами, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю та розглянути справу у його відсутності.
Суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів у відповідності до ч.3 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження.
Дослідивши в судовому засіданні надані суду позовні заяви, заперечення, письмові докази, повну і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд вважає, що позови підлягають до задоволення частково.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася 08 липня 1933 року. Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше вісімнадцяти років є дитиною війни, отже ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні № 114588 та паспортом позивачки.
Враховуючи викладене, позивачка має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
У Законі України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію зазначеної статті було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 зазначеного Закону, яка передбачила, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», отже, з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже з 09.07.2007 по 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Що стосується дії у 2008 році статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» 18.11.2004, № 2195- ІV, то Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширбється дія Закону «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту») до песії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 рокувизнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008.
Відповідно до п.6 резолютивної частини вказаного рішення, Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюридичне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційним. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.
А відтак, позивачка саме з 22.05.2008 року має право на підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла в період до внесення змін п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. № 107- ІV.
Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та грунтується, зокрема, на ч. 3 ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-І прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2006,2007,2008р.р.). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 350 грн.- в період з 01.01. по 31.03.2006р.; 359 грн. в період з 01.04. по 30.09.2006 р.; 366 грн. в період з 01.10. по 31.12.2006 р.; 380 грн. в період з 01.01. по 31.03.2007р.; 410 грн. в період з 01.04. по 30.09.2007р.; 415,11 грн. в період з 01.10. по 31.12.2007р.; 470 грн. в період з 01.01. по 31.03.2008р.; 481 грн. в період з 01.04 по 30.06.2008р. 482 грн. в період з 01.07. по 30.09.2008р.; 498 грн. в період з 01.10. по 01.12.2008р.
Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн. та з 1 жовтня 49,80 грн.
Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконними нормативно-правовим актом та законом, застосуіванню підлягають норми закону. Крім того, відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що позивачка у 2006, 2007 роках підвищення до пенсії, як дитина війни не отримувала. В період 2008 року позивачка отримувала підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, що є значно меншим від розміру, визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується довідкою Управління пенсійного фонду в Гощанському районі Рівненської області № 756/04 від 05.05.2009 року.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 року (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системоюзагальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акамуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державно-соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121\2001 від 01.03.2001 року та Постанови № 1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачеві мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи представника відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини константував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2008 року є протиправними.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, оскільки порушення щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії є триваючим, і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, строк позовної давності не застосовується.
Щодо позовної вимоги позивачки про зобов’язання відповідача нараховувати допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії, то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв’язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необгрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не обгрунтовані та задоволенню не підлягають.
В задоволенні позовних вимог позивачки щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 по 31.12.2006р.р., з 01.01.2007р. по 08.07.2007р. слід відмовити, так як: у період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, у період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року.
У період з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. – ст. 6 Закону України «Про соціальний захит дітей війни» у відповідності із Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року діяла в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
У періоди з 01.01.2006 по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року положення Законів України про державний бюджет на 2006-2008 роки, що зупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захит дітей війни» та викладала її в новій редакції, неконституційними не визнавалися, не скасовувалися, а тому підстав підстав для їх незастосування не було.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-15, 17, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158-163, 167, 181, 186 КАС України, в силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області (35400, вул. Незалежності, 35 смт. Гоща Рівненської області код ЗКПО 22553001) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням вже виплачених підвищень до пенсії як дитині війни.
В задоволенні решти позовних вимог позивачці відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Гощанський районний суд з поданням в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням в 20-денний строк після подачі цієї заяви апеляційної скарги.
Постанову може бути оскаржено без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя