У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоГвоздика П.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Остапчука Д.О.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Золота Нива-1» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення її разом із посівами; за зустрічним позовом Приватного підприємства «Золота Нива-1» до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою Приватного підприємства «Золота Нива-1» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Золота Нива-1» (далі - ПП «Золота Нива-1») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення її разом із посівами.

Посилався на те, що 02 січня 2013 року між ним та ОСОБА_7 укладено договір оренди земельної ділянки, яка належала останній, що розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області. 30 квітня 2013 року позивач, проїжджаючи повз вказану земельну ділянку, побачив, що вона засівається працівниками відповідача, які повідомили, що вони виконують вказівку свого директора ОСОБА_8 З цього приводу ОСОБА_6 звернувся до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне захоплення ПП «Золота Нива-1» земельної ділянки, яку орендує позивач, внаслідок чого розпочато досудове слідство. Враховуючи викладене, позивач просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, передати йому зібраний ним на виконання ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 грудня 2013 року врожай 2013 року, а саме: кукурудзи в кількості 27 тонн 809 кг, або у разі відсутності вказаного врожаю стягнути його вартість у розмірі 43 649 грн.

Не погоджуючись з позовними вимогами, ПП «Золота Нива-1» звернулось до суду із зустрічними позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Посилалося на те, що між ПП «Золота Нива-1» та ОСОБА_7 укладений договір оренди спірної земельної ділянки, зареєстрований у Книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Куньєвської сільської ради 11 червня 2007 року строком на 7 років. Враховуючи викладене, ПП «Золота Нива-1» вважало, що договір оренди від 02 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 має бути визнаний недійсним, оскільки він укладений в той час, коли діяв договір оренди, укладений між ПП «Золота Нива-1» та ОСОБА_7

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Зобов'язано ПП «Золота Нива-1» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та повернути ОСОБА_6 самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення під кадастровим номером НОМЕР_1, контур № 498, загальною площею 7,1857 га, у тому числі ріллі 7,1857 га, що розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, яка належала ОСОБА_7 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку. Зобов'язано ПП «Золота Нива-1» передати ОСОБА_6 зібраний на земельній ділянці сільськогосподарського призначення під кадастровим номером НОМЕР_1, контур № 498, загальною площею 7,1857 га, у тому числі ріллі 7,1857 га, що розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, врожай кукурудзи за 2013 рік у кількості 27 тонн 809 кг, вартістю 43 649 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічних позовних вимог ПП «Золота Нива-1» відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПП «Золота Нива-1» - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити, а зустрічні позовні вимоги ПП «Золота Нива-1» задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами в повному обсязі не дотримано.

Судами встановлено, що 02 січня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір оренди земельної ділянки, яка належала останній на праві власності, відповідно до якого ОСОБА_6 прийняв в оренду земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, контур № 498, загальною площею 7,1857 га, що розташовану на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району строком на 10 років (а. с. 6-9, т. 1).

Між ОСОБА_7 та ПП «Золота Нива-1» укладений договір оренди земельної ділянки (паю), відповідно до якого ПП «Золота Нива-1» прийняло в оренду земельну частку розміром 7,94 умовних кадастрових гектарів, вартістю 30 993 грн.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору договір діє з 01 січня 2006 року по 01 січня 2013 року.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що предметом оренди між ОСОБА_7 та ПП «Золота Нива-1» було майнове право ОСОБА_7 на земельну частку (пай) розміром 7,94 умовних кадастрових гектарів, що посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0197023 (а. с. 31, т. 1).

Тоді як предметом договору оренди між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 є земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, контур № 498, загальною площею 7,1857 га ріллі (а. с. 6, т. 1), що належала ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на землю. Тобто, з одержанням ОСОБА_7 Державного акта на право власності на землю припинилися майнові права на земельну частку (пай), тобто предмет договору оренди від 01 січня 2006 року припинив існування. Тому жодних перешкод для укладання договору оренди землі між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не існувало.

Тому ОСОБА_7 після закінчення дії договору оренди, укладеного з ПП «Золота Нива-1», мала право на наступний день укласти договір оренди з ОСОБА_6

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, зареєстрованого реєстраційною службою Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області 26 квітня 2013 року за номером 847455.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно з ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно з п. «д» ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Спірні правовідносини відшкодування збитків виникли внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, яка належить позивачеві, тобто без належних правовстановлюючих документів на землю (абзац 16 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»), що в свою чергу є підставою для застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Згідно з п. 7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619.

Судами не перевірено, чи проводилось обстеження спірної земельної ділянки територіальними органами Держземінспекції та на підставі чого був розрахунок розміру шкоди.

Із листа Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 19 січня 2015 року № 01-19/145 вбачається, що встановити скільки ПП «Золота Нива-1» зібрало врожаю не можливо, у зв'язку з тим, що сільськогосподарські підприємства не надають звітність щодо підсумків збору врожаю сільськогосподарських культур (а. с. 129, т. 1).

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли фактичні обставини стосовно визначення майнової шкоди належним чином не встановлені та не перевірені, ухвалені у справі у цій частині позовних вимог судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначене вище порушення призвело до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування в частині майнової шкоди з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Золота Нива-1» задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року в частині відшкодування майнової шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:П.О. Гвоздик

Судді: О.І. Євтушенко

Ю.Г. Іваненко

Д.О. Остапчук

О.М. Ситнік