копія
Справа № 11 - 365, 2009 року Головуючий в 1-й інстанції Мацюк Ю.І.
Категорія: ст.ст.368 ч.2, 342 ч.2, 345 ч.2 КК України Доповідач Дуфнік Л.М.
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 року Колегія суддів Судової палати з кримінальних
справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Дуфнік Л.М.
суддів Латюка П.Я., Цугеля І.М.
з участю прокурора Леськіва В.О.
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7ОСОБА_9, ОСОБА_10
потерпілого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, потерпілого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_7. в інтересах засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Славутського міськрайонного суду від 08 травня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця села Пашуки Шепетівського району, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимого, -
засуджено за ст. 189 ч. 2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання і звільнено з-під варти в залі суду.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, уродженця та жителя АДРЕСА_2Українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, не судимого,
засуджено:
• за ст. 189 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі,
• за ст. 342 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі,
• за ст. 345 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 ч.1 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину.
Запобіжний захід ОСОБА_2 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання і звільнено з-під варти в залі суду.
Цивільний позов прокурора Хмельницької області задоволено і стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної лікарні 2483,5 гривень
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи працівниками Шепетівського МВ УМВСУ в Хмельницькій області, під приводом виконання вироку суду в частині стягнення коштів за завдану матеріальну та моральну шкоду на користь іншої особи, що потерпіла від розбійного нападу групи засуджених, до складу якої входив ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища, починаючи з початку жовтня 2007 року по 17 липня 2008 вчинили вимогу передачі потерпілим ОСОБА_3 2000 доларів США, що становило суму 10100 гривень.
Після отримання предмету вимагання засуджений ОСОБА_2, перебуваючи за кермом автомобіля, намагаючись уникнути затримання, вчинив опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків та умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу ОСОБА_4. у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Злочини вчинено за наступних обставин :
Засуджений ОСОБА_1, працюючи старшим інспектором техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ Шепетівського МВ при НДЕКЦ УМВС України в Хмельницькій області, та засуджений ОСОБА_2, працюючи начальником сектору карного розшуку Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області, вдалися до вимагання передачі 2000 доларів США на користь іншої особи.
Після повернення з місця позбавленні волі ОСОБА_3, протягом часу з початку жовтня 2007 року по 17 липня 2008 року, за попередньою змовою між собою, використовуючи службове становище, під погрозою повернення потерпілого в місця позбавленні волі, вчинили щодо нього вимогу передачі грошей - 2000 доларів США, що на той час за національним курсом склало суму 10100 гривень. Кошти вимагали на користь іншої особи - свідка ОСОБА_5, що зазнала розбійного нападу групи осіб, до складу якої входив потерпілий ОСОБА_3
Потерпілий ОСОБА_3, усвідомлюючи як реальну загрозу його волі, неодноразово висловлювану засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повідомив про вимагання працівників СБУ. Напередодні 17 липня 2008 року потерпілий ОСОБА_3, отримавши грошовий переказ від брата, зібрав 6500 гривень, які передав особисто засудженому ОСОБА_1 близько 14 год. на території Шепетівської ЦРЛ поблизу поліклініки.
17 липня 2008 року біля 14 год. безпосередньо після передачі потерпілим ОСОБА_3 предмету вимагання при затриманні працівниками СБУ засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що перебували у автомобілі ОСОБА_2, засуджений ОСОБА_2 вдався до вчинення опору працівникам СБУ під час виконання ними службових обов'язків.
Намагаючись уникнути затримання засуджений ОСОБА_2, усвідомлюючи перебування у автомобілі працівника СБУ Фурика І.П., що проник у салон автомобіля через вікно водія, та знаходження працівника СБУ потерпілого ОСОБА_4 поряд з автомобілем біля дверей пасажира, розпочав рух автомобілем заднім ходом. Фактично вчиняючи опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, ОСОБА_2 умисно надав прискорення автомобілю внаслідок якого потерпілий ОСОБА_4, що намагався перешкодити засудженому ОСОБА_1 викинути з автомобіля предмет вимагання, упав, отримавши середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Прокурор в апеляції просить скасувати вирок суду першої інстанції в зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених, і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ст.189 ч.2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, ОСОБА_2 за ст.189 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, за ст.342 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ст.345 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі ст.70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначити остаточне покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Прокурор зазначає, що судом у вступній частині вироку не зазначено всіх учасників процесу, а при формулюванні обвинувачення засудженим за ст.189 ч.2 КК України в порушення вимог ст.334 КПК України суд не вказав обов'язкову ознаку об'єктивної сторони - погрозу застосування насильства. Крім того, як вказує прокурор в апеляції, при призначенні покарання суд врахував щире каяття засуджених, котрі не покаялись, та наявність на їх утриманні батьків, які проживають окремо. Не в повній мірі, на думку прокурора, судом враховано і особу винних, які вчинили злочин, будучи працівниками міліції, в коло обов'язків яких входило забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, і відповідно безпідставно застосовано до засуджених ст.75 КК України.
Потерпілий ОСОБА_4 в своїй апеляції просить скасувати вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді реального позбавлення волі, посилаючись на те, що судом не враховано невизнання засудженим своєї вини у вчиненні опору та спричиненні тілесних ушкоджень йому як потерпілому.
Як вбачається з апеляції захисника ОСОБА_6, він просить скасувати вирок Славутського міськрайонного суду від 08 травня 2009 року в частині засудження ОСОБА_2, а справу щодо нього закрити. Захисник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 діяв спільно з ОСОБА_2, оскільки останній взагалі не був обізнаний про неправомірні дії ОСОБА_1 У вироку суду не зазначено особу, на користь якої вчинено вимагання, часу та місця вчинення злочину та в чому конкретно проявилась погроза насильства; ОСОБА_3 по справі не був визнаний потерпілим, а проходив як свідок. Апелянт вважає, що ОСОБА_2 підлягає виправданню за ст.189 КК України, а дії ОСОБА_1 по даному епізоду повинні кваліфікуватися за ст.365 ч.1 КК України. Крім того, на думку захисника ОСОБА_6, відсутня вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 342 ч.2, 345 ч.2 КК України. В апеляції також звертається увага на невиконання місцевим судом при новому розгляді справи після скасування вироку вказівок апеляційного суду.
Захисник ОСОБА_7 в поданій апеляції та доповненні до неї просить змінити вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, перекваліфікувати його дії зі ст.189 ч.2 КК України на ст.365 ч.1 КК України, оскільки у вироку суду не вказана обов'язкова ознака вимагання - погроза застосування насильства над потерпілим, а також не зазначено докази, які б підтверджували цю обставину, і звільнити засудженого ОСОБА_1 від покарання на підставі Закону України „Про амністію” від 12.12.2008 року.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, потерпілого ОСОБА_4, засуджених та їх захисників на підтримку поданих апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.375 КПК України при розгляді справи після скасування вироку апеляційним судом місцевий суд самостійний у своїх висновках у справі, як у частині оцінки доказів, так і в частині визначення кваліфікації злочину. Разом з тим суд першої інстанції повинен обговорити питання та з'ясувати обставини, на які звернув увагу суд апеляційної інстанції, виконати запропоновані в ухвалі процесуальні дії для заповнення прогалин, допущених при першому розгляді справи. Ця вимога міститься в ч.7 ст.374 КПК України, згідно з якою вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді.
З матеріалів даної кримінальної справи вбачається, що ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 04 березня 2009 року вирок по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.368 ч.2 КК України та ОСОБА_2 за ст.ст.368 ч.2, 342 ч.2, 345 ч.2 КК України від 23 грудня 2008 року за апеляцією засуджених та їх захисників був скасований в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі, вимог ст.334 КПК України щодо чіткого формулювання у мотивувальній частині вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину, тощо.
При новому розгляді справи суд першої інстанції допустив аналогічне порушення, не виклавши у мотивувальній частині вироку чіткого формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним, щодо обох засуджених.
Згідно з роз'ясненням, що міститься в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”, мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулювання висновку про їх відповідність. Однак місцевий суд, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з ч.2 ст.368 КК України на ч.2 ст.189 КК України, цього не зробив, не врахувавши, що вимагання передбачає корисливий мотив і мету, спрямовані на незаконне збагачення, вчиняється тільки з прямим умислом, а з об'єктивної сторони характеризується двома взаємопов'язаними діями: пред'явленням завідомо протиправної майнової вимоги і погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди потерпілому.
Не вказано у вироку місцевого суду, в чому полягав опір ОСОБА_2працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків.
В ухвалі від 04 березня 2009 року апеляційний суд вказав на необхідність при новому розгляді справи дати належну оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, в тому числі і тим, на які апелянти посилалися в своїх апеляціях, більш ретельно з'ясувати форму вини ОСОБА_2 у інкримінованих йому злочинах, зокрема, по епізоду заподіяння потерпілому ОСОБА_4. середньої тяжкості тілесних ушкоджень. В порушення вимог кримінально-процесуального закону вказівки апеляційного суду належним чином не виконані.
Вищевказані порушення вимог кримінально-процесуального закону при розгляді і постановленні вироку по даній справі , в тому числі , невиконання вказівок апеляційного суду від 04 березня 2009 року, є підставою для скасування вироку від 08 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і направлення справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи слід врахувати вимоги ст.375 КПК України, дати належну оцінку всім зібраним і дослідженим в судовому засіданні доказам в їх сукупності, перевіривши доводи, викладені сторонами в апеляціях, постановити обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляції прокурора, потерпілого ОСОБА_4, захисників ОСОБА_7ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Славутського міськрайонного суду від 08 травня 2009 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Л.М.Дуфнік