Справа № 127/16706/15-ц

Провадження № 2/127/136/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Ан О.В.,

при секретареві Бородіч О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, мотивуючи тим, що 10.02.2015 року біля 08 год. 20 хв. в м. Вінниці на перехресті вул. Хмельницьке шосе 40-річчя Перемоги водій ОСОБА_4, в порушення вимог п.16.6 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконуючи маневри розвороту при зеленому сигналі основного світлофора, не надав перевагу у русі автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2015 року ОСОБА_4, визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача відповідно до висновку експерта №71Е-02/15 з автотоварознавчого дослідження від 11.02.2015 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 становить 189785,26 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ПрАТ «Український страховий дім», проте відповідач свого обов’язку встановленого ст. 33 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо письмового надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка не виконав. Тому позивач звернувся з позовом до суду та просив стягнути з ОСОБА_4, матеріальну шкоду та моральну шкоду а також втрати на проведення експертного дослідження.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, подав заяву про зменшення позовнихвимог, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_4, матеріальну шкоду в розмірі 161284,00 грн., втрати на проведення експертного дослідження в розмірі 600,00 грн., та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., а також відмовився від вимог до ПрАТ «Український страховий дім» ( заяви про залучення до участі по справі в якості співвідповідача), посилався на право аозивача що до обрання способу захисту свого права.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, пояснив, що цивільно- правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в Пр АТ " Український страховий дім", тому матеріальна шкода в розмірі страхової суми не підлягає стягненню з відповідача. Позивач продав свій автомобіль зразу ж після ДТП, не проводив ремонтних робіт, тому кошти, визначені висновком експерта як витрати на ремонт автомобіля не підлягають стягненню з відповідача. Отже стягненню з ОСОБА_4 підлягає 99386 гр-н 11 коп. Представник відповідача вважає, що позивачу моральна шкода причинена не була, в судовому засіданні не було надано доказів її причинення, тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають. Не підлягають відшкодуванню судові витрати по проведенню первісної оцінки збитків оскільки проведена в подальшому судово-автотоварознавча експертиза є дійсним і належним доказом по справі. Представник відповідача повідомив, що ОСОБА_4 сповіщав ПрАТ " Український страховий дім" про стаховий випадок, надсилав їм листи та не несе відповідальності за невиконання умов договору страхування.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

10.02.2015 року біля 08 год. 20 хв. в м. Вінниці на перехресті вул. Хмельницьке шосе 40-річчя Перемоги водій ОСОБА_4, в порушення вимог п.16.6 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконуючи маневри розвороту при зеленому сигналі основного світлофора, не надав перевагу у русі автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2015 року ОСОБА_4, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 4).

Згідно з ч.4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача відповідно до висновку експерта 71Е-02/15 з автотоварознавчого дослідження від 11.02.2015 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 становить 189785 гр-н 26 коп (а.с. 7-25).

Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2326/15-21 за результатами проведення авто товарознавчої експертизи від 07.04.2016 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2 на грудень 2015 року становить 161284,11 грн. (а.с. 81-93).

Представник позивача подав заяву про зменьшення позовних вимог в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди до 16284 гр-н 11 коп.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України від 20 січня 2016 року по цивільній справі № № 6-2808цс15, завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового ідшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

На підставі вищенаведеного, позивач своєю заявою від 11.05.2016 року відмовився від свого права вимоги до страховика та просив суд задоволити позов про одержання відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, тобто від відповідача ОСОБА_4 Тому суд відхиляє посилання представника відповідача про відшкодування матеріальної шкоди за рахунок Пр АТ " Український страховий дім".

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Матеріалами справи встановлено, що дії відповідача є неправомірними, зокрема було порушено Правила дорожнього руху що є безпосередній причинний зв'язок – внаслідок порушення сталося ДТП та пошкодження автомобіля, є вина зазначеної особи, що підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області.

Представник відповідача в супереч вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів зменьшення матеріальної шокди, причиненої позивачу за рахунок того, що ним не проводився ремонт автомобіля та доказів вибуття автомобіля з власності позивача. Тому суд відхиляє посилання представника відповідача з цього приводу.

Отже з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_5 належить стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 161284 гр-н 11 коп.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 Вина відповідача в скоєнні ДТП визнана Постановою про притягнення ОСОБА_4 до адміністратиної відповідальності за ст. 124 КУ про АП, тому він повинен відшкодувати позивачу причинену в результаті ДТП моральну шкоду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у позивача порушились нормальні життєві зв’язки, змінився його звичний спосіб життя через тривалий час позбавлення його керувати транспортним засобом, суд, виходячи з норм ст. 1167 ЦК України згідно якої якщо моральну шкоду завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки вона відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, враховуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000,00грн.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1903,85 грн., тому, відповідно до ст. 88 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також стягнути з відповідача витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 600,00 грн. При цьому суд відхиляє посилання предстаника відповідача на критичну оцінку доказу - автотоварознавчого дослідження, який спростований висновком автотоварознавчого дослідження, оскільки надання доказів є правом сторони по справі та для отримання висновку автотоварознавчого дослідження позивач витратив кошти - споватив за виконану роботу.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» ст. ст. 16, 22, 1166, 1167, 1187, 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 161 284 гр-ні 11 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1000 гр-н в рахунок відшкодування моральної шкоди, 2503 гр-ні 85 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з моменту винесення.

Суддя: