копія

Справа № 11 - 329, 2009 року     Головуючий в 1-й інстанції Зеленська В.І.

Категорія: ст.307 ч.2, 310 ч.2, 304 КК України     Доповідач Дуфнік Л.М.

УХВАЛА   

ІМ'ЯМ  УКРАЇНИ

17 червня 2009 року     Колегія суддів Судової палати з кримінальних

справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді   Дуфнік Л.М.

суддів     Латюка П.Я., Цугеля І.М.,

з участю прокурора    Бантюка І.М.

захисника     ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Славутського міськрайонного суду від 14 квітня 2009 року.

Цим вироком       ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця Волинської області, Колковського району, с. Розничі, жителя Хмельницької області, Славутського району, с. Шатерники, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, різноробочого СФГ «Клепачі», не судимого, -

засуджено за ст.307 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи, періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

За ст. 304 КК України ОСОБА_1 виправдано.

ОСОБА_1 визнано винним за ст. 310 ч. 1 КК України і звільнено його від кримінальної відповідальності за даною статтею у зв'язку із закінченням строків давності.

    ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, уродженця та жителя Хмельницької області, Славутського району, с. Шатерники, українця, громадянина України, з середньою освітою, студента І курсу Рівненського державного гуманітарного університету, неодруженого, не судимого, -

засуджено за ст.307 ч.2 КК України із застосуванням ч.2 ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1,ОСОБА_2 залишено попередній - підписку про невиїзд .

Долю речових доказів вирішено відповідно до  ст. 81 КПК України.

Згідно з вироком суду навесні 2003 року в с.Шатерники Славутського району Хмельницької області ОСОБА_1 без відповідного дозволу посіяв та протягом весняно-літнього сезону 2003 року виростив 100 рослин снотворного маку, після достигання відділив насіння, а висушені рослини зберігав на горищі свого будинку в с.Шатерники.

10 жовтня 2007 року біля 15 год.30 хв.. в с.Шатерники Славутського району Хмельницької області неповнолітній ОСОБА_2 з метою наживи запропонував ОСОБА_1 збути висушені рослини маку, на що останній погодився. Того ж дня засуджені за попередньою змовою між собою збули громадянину ОСОБА_3 2391,1 г висушеної макової соломи за мобільний телефон „Моторола С-450” вартістю 100 грн. Крім того, на горищі житлового будинку ОСОБА_1 10 жовтня 2007 року біля 19 год.30 хв. працівниками міліції було виявлено та вилучено 3,6 г макової соломи.

В апеляції прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засуджених, просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ст.307 ч.2 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, крім житла. При цьому прокурор вказує, що судом не взято до уваги тяжкість скоєного злочину, що предметом збуту були особливо небезпечні наркотичні засоби у великих розмірах, та не враховано, що ухвалою Верховного Суду України від 02.12.2008 року вирок Славутського міськрайонного суду від 28.12.2008 року був скасований внаслідок призначення ОСОБА_1 м'якого покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію,  пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та  захисника ОСОБА_4 про законність і обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не  підлягає.

Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК України, а ОСОБА_1  і у вчиненні злочину, передбаченого ст.310 КК України, по якому минули  встановлені ст.49 ч.1 п.1 КК України строки давності, повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами і учасниками процесу не оспорюються.

Доводи прокурора в апеляції про безпідставне застосування щодо засудженого ОСОБА_1 ст.75 КК України і звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням колегія суддів вважає необґрунтованими.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК України, суд призначив йому покарання в межах санкції у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ухвалою колегії суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 2 грудня 2008 року  справді було скасовано вирок Славутського міськрайонного суду від 28 грудня 2007 року , згідно з яким ОСОБА_1 було засуджено за ст.307 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, за ст.310 ч.1 КК України - до шести місяців арешту, а за сукупністю злочинів - до 5 років позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки, за м'якістю  призначеного покарання.

Разом з тим  в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” (п.1) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання у кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Крім того, в  цій же постанові Пленуму зазначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що при новому розгляді справи судом першої інстанції додержані вимоги ст.65 КК України, в тому числі і при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1

Встановлено, що ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває, є батьком п'ятьох дітей, двоє з яких - студенти, а один - учень 9 класу (неповнолітній). Він також здійснює догляд за одинокою престарілою тіткою, яка за станом здоров'я потребує стороннього догляду, і  сам страждає вегето-судинною дистонією по змішаному типу, післятравматичною енцефалопатією.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 суд  обґрунтовано визнав його щире зізнання і  каяття у скоєному, сприяння розкриттю злочинів. Обставин, які б обтяжували покарання засудженого ОСОБА_1 судом першої інстанції не встановлено.

Про позитивну характеристику ОСОБА_1 як особи свідчить також і клопотання колективу фермерського господарства, де  останній працює різноробочим  довгий час, про передачу його на поруки.

Таким чином, враховуючи дані про особу ОСОБА_1 (вік, стан здоров'я, сімейне становище, відношення до роботи), його  виключно позитивну поведінку до і після вчинення злочину, відсутність судимостей та адміністративних стягнень, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та хворої тітки, яка потребує стороннього догляду, щире зізнання та каяття у скоєному, сприяння розкриттю злочину суд першої інстанції правильно дійшов висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування покарання та прийняв рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, згідно зі ст.77 КК України у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Звідси випливає, що конфіскація майна як додаткове покарання  не може бути призначена при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням, про що зазначено в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”. З врахуванням викладеного  в порядку ст.365 КПК України колегія суддів вважає необхідним виключити із резолютивної частини вироку рішення про призначення  ОСОБА_1 за ст.309 ч.2 КК України додаткового покарання у вигляді конфіскації  всього належного йому майна, крім житла.

Правильно перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.310 КК України на ч.1 ст.310 КК України, суд першої інстанції  в зв'язку із закінченням строків давності згідно зі ст.49 ч.1 п.1 КК України повинен був у вироку відповідно до ч.5 ст.74 КК України вказати про звільнення його від покарання, а не від кримінальної відповідальності, а тому в порядку ст.365 КПК України і в цій частині вирок підлягає зміні.

Крім того, засуджений ОСОБА_2  вчинив злочин у неповнолітньому віці, а відповідно до вимог ст.98 КК України до неповнолітніх не може бути застосоване додаткове покарання у виді конфіскації майна. А тому колегія суддів також вважає безпідставним посилання у мотивувальній частині вироку на те, що конфіскація щодо нього не застосовується на підставі ст.69 ч.2 КК України,  в зв'язку з чим  порядку ст.365 КПК України з резолютивної частини вироку підлягає  виключенню рішення про  призначення ОСОБА_2 покарання за ст.307 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 ч.2 КК України.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:   

Апеляцію прокурора на вирок Славутського міськрайонного суду від 14 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В порядку ст.365 КПК України вирок Славутського міськрайонного суду від 14 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши відповідно до ст.77 КК України із резолютивної частини  призначення йому за ст.307 ч.2 КК України додаткового покарання у вигляді конфіскації  всього належного йому майна, крім житла, а за ст.310 ч.1 КК України ОСОБА_1 в зв'язку із закінченням строків давності звільнити від покарання відповідно до ст. 49 ч.1 п.1, ст.74 ч.5 КК України.   

В порядку ст.365 КПК України цей же вирок змінити щодо  ОСОБА_2, виключивши рішення про  призначення ОСОБА_2 покарання за ст.307 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 ч.2 КК України.

В решті  вирок залишити без зміни.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Копія вірна:

Суддя апеляційного суду Хмельницької області                           Л.М.Дуфнік