Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

16 травня 2016 р. Справа № 805/2124/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя: Куденков К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області, Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області, державного реєстратора Токмач (Ященко) Галини Миколаївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання неправомірним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області (надалі - відповідач-1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3.), ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4.): про визнання неправомірним та скасування рішення від 29.10.2013 року №7312646 про реєстрацію права власності на одну цілу частину магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; скасування свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 29.10.2013 року на одну цілу частину магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 2/5 частини магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 25.01.2007 року, виданого виконавчим комітетом Красноармійської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є власником 2/5 частини магазину промислових товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 103,6 кв.м., а співвласниками даного приміщення є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 29 травня 2015 року позивач звернулася із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно - магазин промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 103,6 кв.м., проте рішенням відповідача від 29.05.2015 року №21698196 позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень з приводу невідповідності поданих для проведення державної реєстрації прав документів вимогам, оскільки на вказаний об'єкт вже зареєстроване право власності за ОСОБА_4 на підставі рішення державного реєстратора №7312646 від 29.10.2013 року та свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 29.10.2013 року, виданого Реєстраційною службою Красноармійського міськрайонного управління юстиції. Позивач вважає, що державним реєстратором при проведенні державної реєстрації права власності на цілу частину нерухомого майна - магазин промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 103,6 кв.м., за ОСОБА_4 допущено технічну помилку, оскільки остання фактично подала до Реєстраційної служби заяву та акт про закінчення об'єкта будівництвом на видачу свідоцтва про право власності на прибудову до магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_2

Позивач вважає, що своїми діями відповідач-1 порушує її право власності.

До участі у справі у якості відповідачів залучено державного реєстратора Токмач (Ященко) Галину Миколаївну (надалі - відповідач-2, державний реєстратор Токмач (Ященко) Г.М.), Красноармійське міськрайонне управління юстиції Донецької області (надалі - відповідач-3).

Представником позивача до суду надано письмову заяву (без дати) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшує позовні вимоги, а саме просить задовольнити п.1, п.2 та п.4 позовної заяви. Тобто, представник позивача зменшує позовні вимоги в частині скасування свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 29.10.2013 року на одну цілу частину магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 Але суд зазначає, що розмір позовних вимог - це кількісна характеристика позовних вимог (наприклад, виражена у грошовій сумі). Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому (обчислювальному) еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Реалізація диспозитивних прав в адміністративному процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції щодо небажання позивача подальшого розгляду судом певної позовної вимоги може бути здійснена шляхом відмови від адміністративного позову (у тому числі в частині позовних вимог), відкликання позовної заяви (у тому числі в частині позовних вимог) або зміни позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що зменшення позовних вимог, відкликання позовної заяви в частині певних позовних вимог, відмова від адміністративного позову в частині певних позовних вимог та зміна позовних вимог тягнуть різні правові наслідки для осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає, що виключення позовної вимоги немайнового характеру, яка не має кількісного (обчислювального) вираження, шляхом зменшення позовних вимог не є належним засобом реалізації диспозитивних прав позивача в адміністративному процесі щодо розпорядження своїми вимогами.

Враховуючи відсутність факту подання заяви про відмову від адміністративного позову (у тому числі в частині позовних вимог), відкликання позовної заяви (у тому числі в частині позовних вимог) або зміни позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування наведеної заяви про зменшення позовних вимог під час розгляду заявлених позивачем позовних вимог.

У матеріалах справи наявна апеляційна скарга ОСОБА_4, в якій зазначено, що право власності на приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на праві власності на відповідних правових підставах. В касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує на порушенням принципу змагальності сторін, а також зазначає, що за правовстановлюючими документами найменування та площа об'єктів нерухомості є різною.

У копії свідоцтва про право власності від 25.01.2007р. бланк серії НОМЕР_1 та у копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.01.2007 №13405670 позивач зазначена як власник 2/5 частини магазину промислових товарів (район колишнього пожежного депо), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,6 кв.м.

31 липня 2013 року КП «Бюро технічної інвентаризації» (м. Красноармійськ) на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт на будинок: магазин з продажу промтоварів (І, ІІ поверх) за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа за проектом 138,6 кв.м., загальна площа фактично: 143,7 кв.м.

Рішенням Виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 21.03.2007р. №154 «Про впорядкування нумерації будівлі» будівлі «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованій по АДРЕСА_1. Пунктом другим зазначено, що поштовою адресою будівлі «ІНФОРМАЦІЯ_1» вважати АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 звернулася 29.05.2015р. до Реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно: - магазин промислових товарів (район колишнього пожежного депо), що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора Токмач Г.М. від 29.05.2015 №21698196 позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень з огляду на те, що право власності на вказаний об'єкт вже зареєстровано на іншу особу на підставі рішення державного реєстратора від 29.10.2013р. № 7312646 та свідоцтва про право власності від 29.10.2013р. НОМЕР_2, виданого Реєстраційною службою Красноармійського міськрайонного управління юстиції.

Рішенням державного реєстратора ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2013 №7312646 за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» з добудовою тамбуру, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з розміром частки 1. Також зазначено про відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

До матеріалів справи надана копія свідоцтва про право власності від 29.10.2013р. індексний номер: 11749137 на бланку серія НОМЕР_3, в якому зазначено, що ОСОБА_4 є власником об'єкту нерухомого майна: магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» з добудовою тамбуру, адреса: АДРЕСА_1, загальна площа: 178,7 кв.м., розмір частки: 1.

Вказане свідоцтво підписане державним реєстратором ОСОБА_6

Відповідачі та третя особа ОСОБА_4 витребувані судом докази не надали.

Відповідно до ст.18 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення та видачі спірного свідоцтва про право власності, передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм; 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 8-1) фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; 9) в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Таким чином, видане ОСОБА_4 свідоцтво про право власності є документом, що підтверджує виникнення права власності.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення та видачі спірного свідоцтва про право власності, передбачено, що у Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Таким чином, спір у цій справі пов'язаний із захистом цивільного права, оскільки впливає на право власності ОСОБА_4 на відповідну нерухомість.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з {… питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів {…. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Спір у справі, що розглядається, стосується визнання неправомірним та скасування рішення про реєстрацію права власності, а також скасування правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності, відносно ОСОБА_4, тобто спір безпосередньо впливає на цивільні права ОСОБА_4

З повідомлених сторонами обставин вбачається спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо нерухомого майна.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спір про визнання неправомірним (протиправним) та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким, вирішується питання щодо права власності на нерухомість та про скасування правовстановлюючого документа (свідоцтва про право власності), має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного суду України, який зазначено у постанові від 29.03.2016р. №21-5430а15.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що ця справа в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення від 29.10.2013 року №7312646 та про скасування свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 29.10.2013 року не належить до юрисдикції адміністративних судів, та, відповідно, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення від 29.10.2013 року №7312646 про реєстрацію права власності та про скасування свідоцтва про право власності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що розгляд заявлених позивачем позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства юрисдикції.

Керуючись ст. ст. 121, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 805/2124/15-а за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області, Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області, державного реєстратора Токмач (Ященко) Галини Миколаївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення від 29.10.2013 року №7312646 про реєстрацію права власності на одну цілу частину магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та про скасування свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 29.10.2013 року на одну цілу частину магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4

Роз'яснити ОСОБА_1, що заявлені позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення від 29.10.2013 року №7312646 про реєстрацію права власності на одну цілу частину магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та про скасування свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 29.10.2013 року на одну цілу частину магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Ухвала прийнята у порядку письмового провадження, складена у повному обсязі та підписана 16 травня 2016 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Куденков К.О.