АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/4277/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.

Провадження № 22-ц/789/492/16 Доповідач - Бершадська Г.В.

Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 2 вересня 2012 року її чоловік ОСОБА_4 позичив ОСОБА_3 кошти у розмірі 10 000 дол. США, які останній зобов'язувався повернути в строк до 1 жовтня 2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік позивачки помер. Так як вона є єдиним спадкоємцем за законом і прийняла спадщину, (оскільки ОСОБА_4 не залишив заповіту і на час відкриття спадщини вони проживали разом), просила стягнути з відповідача в її користь суму основної заборгованості у розмірі 10 000 дол. США, що на час подання позову еквівалентно 215 500,00 грн., та 15 817,10 грн. - 3% річних від простроченої суми. В подальшому представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог і просив стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 суму основної заборгованості в розмірі 251 500.00 грн. та 25 136,21 грн. - 3% річних від простроченої суми, а також понесені судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 251 500 грн. та 25 136 грн. 21 коп. - 3% річних, а всього 276 636 грн. 21 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 766 грн. 36 коп.

ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою на дане рішення, в якій просить його змінити та стягнути з нього в користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 80000 грн та 3% річних, посилаючись на те, що він отримував у ОСОБА_4 кошти у сумі 80000 грн, а не 10000 дол. США, про що зазначено у розписці.

В судове засідання апелянт та його представник, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи не з'явились.

Представник ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнав та пояснив, що фактично за договором позики передавались долари, у зв'язку з чим у розписці вказано еквівалент у доларах і було зазначено суму у гривнях за існуючим на той час курсом валют. Вказане підтверджується і протоколом одночасного допиту осіб, свідка ОСОБА_5 і відповідача ОСОБА_3, що знаходиться у матеріалах справи, у допиті якого суд безпідставно відмовив, та відеозаписом.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржується рішення суду в частині розміру грошових коштів, стягнутих за укладеним договором позики.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та того, що після спливу встановленого розпискою (договором позики) терміну грошові кошти відповідач не повернув, від виконання свого зобов'язання ухиляється. При цьому, суд врахував, що сторони договору позики у зобов'язанні визначили грошовий еквівлент в іноземній валюті.

Колегія погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено, що 2 вересня 2012 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_4 80 000 гривень (еквівалентно 10 000 USD), які зобов'язався повернути до 1 жовтня 2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його дружина- позивач ОСОБА_1, яка на час відкриття спадщини проживала з останнім та прийняла спадщину.

Вказані обставини не заперечувались представником відповідача в суді першої інстанції та не заперечуються в апеляційній скарзі.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст. 1047 ЦК України).

На підставі ст.ст.1050, 625 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, на вимогу кредитора він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи встановлені судом обставини, обґрунтованим є висновок суду про те, що позивач вправі вимагати, а відповідач повинен повернути суму боргу, а також 3% річних від просроченої суми.

Зі змісту розписки вбачається, що сторони визначили грошовий еквівлент зобов'язання у 10000 дол. США.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно визначив суму стягнення боргу за договором позики у гривнях за офіційним курсом валют на дату ухвалення рішення.

Доводи відповідача про те, що він повинен повернути 80000 грн. спростовуються змістом договору позики (розпискою), в якому сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в доларах.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська