ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 р. Справа № 820/11304/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. по справі № 820/11304/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.06.2015 року №13-17 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року по справі № 820/11304/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.06.2015 року №13-17.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код 39893720) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року по справі № 820/11304/15 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у відповідності до даних органів внутрішніх справ позивач має у власності автомобіль MERCEDES-BENZ 350, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 5700 куб.см., який був придбаний позивачем 04.03.2011 року. Оскільки даний автомобіль у розумінні п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком, відповідачем по справі цілком правомірно було нараховано позивачеві суму грошового зобов'язання з цього податку у розмірі 25000 грн., за ставкою, встановленою рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015 року № 1793/15. Вважає, що рішення органу місцевого самоврядування від 21.01.2015 року не впливає на підстави нарахування та обов'язок позивача як платника податків сплачувати транспортний податок у 2015 році, оскільки такий обов'язок прямо закріплений нормами Податкового кодексу України. Стверджує, що надіслання позивачеві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення після 01.07.2015 року не є підставою для скасування останнього, оскільки відповідачем при складенні даного податкового повідомлення-рішення додержано вимоги, встановлені п.42.1, п.42.2 ст.42, п.58.3 ст.58 ПК України, а процедурне порушення, допущене контролюючим органом при надісланні (врученні) платнику податку податкового повідомлення-рішення, не призводить до порушення прав позивача та не є обставиною, яка звільняє платника податків від обов'язку сплати податкового зобов'язання.

Представник позивача в наданих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що на даний час не є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, а тому позивач не є платником транспортного податку. Стверджує, що відповідачем, в порушення п.2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.11.2012 року № 1236, складено податкове повідомлення-рішення без зазначення дати та номеру (номер оскаржуваного рішення складається з чотирьох цифр, дві з яких написані чорнильною авторучкою, замість десяти цифр, які мають вноситися до реєстру податкових повідомлень-рішень). Вважає, що оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 року апеляційна скарга Київської ОДПІ була повернута відповідачу, оскаржувана постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року набрала законної сили, а відтак, відповідно до п.1 розділу V, п.3 та п.4 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.12.2015 року, спірне податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був власником автомобіля MERCEDES-BENZ 350, державний номер НОМЕР_1, що не заперечується позивачем по справі.

30.06.2015 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 13-17 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25000,00 грн. (а.с.7).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки, на думку суду, застосування контролюючим органом положень рішення Харківської міської ради від 21.01.2015 року № 1793/15 у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суперечить положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.

Згідно з приписами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2. ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

При цьому, згідно з пп. 14.1.251 п. 14.1 ст.14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, об'єктами оподаткування у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

За приписами п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

На виконання вищезазначених норм закону відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Щодо доводів позивача про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПК України входить транспортний податок.

Згідно з п.10.2 ст.10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

На виконання вимог даної норми Харківська міська рада прийняла рішення від 21.01.2015 року № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", яким встановлено у 2015 році на території м. Харкова податок на майно, зокрема транспортний податок, а також затверджене "Положення про транспортний податок у м. Харкові".

Зазначене рішення набрало чинності з 01.01.2015р. (пункт 2 рішення).

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Водночас підпунктом пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. незалежно від дати придбання автомобіля.

Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, а не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 р. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 267.5.1. п.267.5 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.04.2013 р. по справі №21-94а13, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача зареєстрований у 2011 році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, колегія суддів приходить до висновку, що у 2015 р. автомобіль MERCEDES-BENZ 350, державний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 5700 куб.см., 2011 року випуску є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України. У зв'язку з чим, позивач по справі як власник даного автомобіля повинен був сплачувати транспортний податок.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що вищевказаний автомобіль перебував у власності позивача з 2011 року до 28.08.2015 року, згідно даних Управління Державтоінспекції ГУМВСУ в Харківській області (а.с.24) та довідки Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Харків, Харівського, Дергачівського та Золочівського районів, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Харківській області (а.с.8).

У відповідності до пп.267.6.5. п.267.5 ст.267 ПК України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (пп.267.6.6. п.267.6 ст.267 ПК України).

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не враховано, що вказаний автомобіль перебував у власності позивача лише до 28.08.2015 року, а відтак, транспортний податок повинен сплачуватись позивачем за 7 повних місяців 2015 року, протягом яких він був власником автомобіля-об'єкта оподаткування транспортним податком.

Отже, позивач не повинен сплачувати транспортний податок за період з серпня по грудень 2015 року.

За приписами пп.267.6.10 п.267.6 ст.267 ПК України у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Разом з тим, відповідачем по справі в період з дати набрання чинності вказаною нормою (01.01.2016 року) по даний час не було відкликано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання за вказаний період (10416,67 грн.) та не було надіслано позивачеві нового податкового повідомлення-рішення на суму 14583,33 грн.

Однак, вищезазначене не було враховане судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 року №13-17 в частині визначення позивачеві грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 14583,33 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підстави для скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення у цій частині відсутні.

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 10416,67 грн. є безпідставним та підлягає скасуванню.

У відповідності до п.п.1, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року по справі № 820/11304/15 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про частове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. по справі № 820/11304/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 30.06.2015 року № 13-17 в частині визначення позивачеві грошового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» в розмірі 10416 (десять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 67 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16.05.2016 р.