ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.09 Справа№ 24/93
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-канадське підприємство „РосанПак”, с.Сокільники Пустомитівського району
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова мережа „Арсен”, м.Львів
Про стягнення 2 592,75грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача – Карп’як Ю.І. - представник
Від відповідача –не з’явився
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 2 592,75грн., в т.ч.: 2 547,68грн. основного боргу, 35,67грн. втрат від інфляції та 9,40грн. 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12.03.2009року за видатковою накладною №РП-0000622 позивач поставив відповідачеві товар на суму 2 547,68грн., який отримав представник відповідача за довіреністю №102 від 12.03.2009року.
17.04.2009року позивач звернувся до відповідача з претензією №300 від 16.04.2009року, в якій просив оплатити товар. Як зазначено у позовній заяві, відповідач товар не оплатив, відповіді на претензію не дав. На підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції в сумі 35,67грн. та 3% річних в сумі 9,40грн., які нараховані за період з 25.04.2009року по 10.06.2009року.
Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, ніяких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 08.07.2009 року поштового відправлення за №4456981.
Розглянувши матеріали справи в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.
По видатковій накладній №РП-0000622 від 12.03.2009 року позивач поставив відповідачеві товар на суму 2547,68грн., який отримав представник відповідача Оленин С.М. за довіреністю №102 від 12.03.2009року ( копії накладної і довіреності є у матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).
17.04.2009 року позивач надіслав відповідачеві претензію за №300 від 16.04.2009року про сплату суми 2547,68грн., яка залишена останнім без задоволення. Зазначена претензія та докази її надсилання додано до матеріалів справи.
На день розгляду справи відповідачем не подано доказів оплати товару.
На підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 35,67грн. та 3% річних в сумі 9,40грн., які нараховані за період з 25.04.2009року по 10.06.2009року. Розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних додані до позовної заяви.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).
Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
Згідно із ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 2 547,68грн. основного боргу законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.
На думку суду, позивачем невірно визначено період, з якого мало місце прострочення виконання грошового зобов’язання. Оскільки претензія надіслана відповідачеві 17.04.2009р., то з урахуванням часу на доставку поштового відправлення та норм ст.530 ЦК України, суд вважає, що прострочення виконання грошового зобов”язання має місце з 28.04.2009р.Відтак, за період 28.04.2009р. по 10.06.2009р. втрати від інфляції становлять 20.04грн., а 3 % річних - 9,21грн., які підлягають до задоволення. Решта втрат від інфляції та 3% річних до задоволення не підлягають.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова мережа „Арсен”, ідентифікаційний код 36361131, адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька,359, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-канадське підприємство „РосанПак”, ідентифікаційний код 22412950, адреса: 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул. Львівська бічна,3, - 2547,68грн. основного боргу, 20.04грн. втрат від інфляції, 9,21грн. 3 % річних, 101,37грн. державного мита та 310,59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя Хабіб М.