РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом   відкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води"

до                   товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл"

про                 стягнення 15 686, 59 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача        Гурова О.О. –предст. за дов.,

від відповідача    не з’явились.

Обставини справи :

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю             "МД Рітейл" про стягнення 15 686, 59 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору № 040308 (ТД-971) від 04.03.08.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2009 порушено провадження у справі           № 43/122 та призначено її  розгляд на 20.05.2009.

В судовому засіданні від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої, він просить стягнути з Відповідача 13 770, 70 грн. основного боргу, 769, 57 грн. відсотків за безпідставне користування грошовими коштами, 1 628, 30 грн. пені, 1 495, 14 грн. інфляційних нарахувань, 203, 24 грн. 3 % річних та 1 390, 00 грн. витрат на юридичні послуги.  

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, у судове засідання представник відповідача не з’явився.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника Відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 10.06.09.

Представник Відповідача в судове засідання призначене на 10.06.09 повторно не з’явився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.08 між відкритим акціонерним товариством "Завод "Березівські мінеральні води"" (далі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (далі - Відповідач) було укладено договір поставки № 040308 (ТД-971).

За умовами Договору Позивач зобов’язувався постачати, а Відповідач прийняти та оплачувати товар в асортименті, кількості та ціною зазначеними в накладних.

За період з 20.08.08 до 28.11.08 на підставі видаткових накладних, перелічених в позовній заяві, Позивач здійснив поставку Відповідачу загальною вартістю 15 686, 59 грн.

Згідно п. 6.2 Договору Відповідач зобов’язувався оплачувати товар протягом 45 календарних днів з моменту його отримання.

Відповідач свої зобов’язання згідно умов Договору належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково.

Позивач 18.12.08 направив на адресу  Відповідача претензію з вимогою оплатити отриманий товар.

Відповіді на вимогу не надійшло, товар Відповідач не оплатив.

Відповідно до уточненого розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за поставлений товар  складає: 13 770, 70 грн. основного боргу, 769, 57 грн. відсотків за користування чужими коштами, 1 628, 30 грн. пені, 1 495, 14 грн. інфляційних нарахувань, 203, 24 грн. 3 % річних та 1 390, 00 грн. юридичних послуг. Сплата пені передбачена п. 8.2 Договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України  зобов’язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України)  позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в обсязі уточненого розрахунку Позивача.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Законом та Договором  відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань  та 3 % річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком Позивача.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Позивач представив суду розрахунок пені, зроблений відповідно до умов Договору, проте зазначений розрахунок виконано позивачем в порушення ст. 232 ЦК України, згідно з якою за нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду у розмірі 1 552, 88 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 769, 57 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, сплата відсотків за користування грошовими коштами не відноситься до складу штрафних санкцій,  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання грошових зобов’язань.

Крім того, у зв’язку з даним спором Позивачем було  укладено договір про юридичне обслуговування № 17 від 04.02.09. Позивач оплатив юридичні послуги і поніс відповідні затрати у розмірі 1 430, 00 грн. (платіжне доручення № 3823 від 04.02.09, та акт виконаних робіт від 05.02.09).

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, згідно ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за юридичні послуги, пов’язані з розглядом справи, у випадку задоволення позову покладаються на Відповідача.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати  по  оплаті  держмита   та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  Відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (04080, м. Київ,                  вул. Турівська, 29, код ЄДРПОУ 34482413, р/р 26005013000433 в філії «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195, або з будь якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води" (62363, Харківська обл., Дергачівський район, с. Березівське, код ЄДРПОУ 00383030, р/р 26002016815795 в ХФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 351618) 13 770 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят) гривень 70 коп. основного боргу, 1 552 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят дві) гривні 88 коп. пені, 1 495 (одна тисяча чотириста дев’яносто п’ять) гривень 14 коп. інфляційних нарахувань, 203 (двісті три) гривні 24 коп. 3 % річних, 1 390 (одна тисяча триста дев’яносто) гривень 00 коп. витрат на юридичні послуги, 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 12 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Відмовити в задоволені позову в частині стягнення 75, 42 грн. пені та 769, 57 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Суддя                                                                                                               М.В.Пасько