ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2009 року                                                                 Справа №  10/95-09

       Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О. –доповідача;   

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання Стуковенковій О.В.

За участю прокурора Кутузова В.О., посвідчення №187 від 28.12.07р.

Представники сторін:

від позивача: Пустовойт С.В., довіреність №1744/25  від 20.07.09,  представник;

від відповідача: представник у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Синельникове  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2009 року у справі № 10/95-09

за позовом: Синельниківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі територіальної громади м. Синельникове в особі Синельниківської  міської Ради, м. Синельникове

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Синельникове  

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

        У квітні 2009 року Синельниківський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі територіальної громади м. Синельникове в особі Синельниківської  міської Ради, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Синельникове  про зобов’язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку  площею 0,0018 га, з північного боку АДРЕСА_1, власнику - Синельниківській  міській раді Дніпропетровської області.

     Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2009 року (суддя Кощеєв І.М.)  по справі № 10/95-09 позовні вимоги прокурора задоволено: зобов’язано відповідача  звільнити самовільно  зайняту земельну ділянку, площею  0,0018 га., яка розташована з північного боку буд. № 32  по вул. Миру у м. Синельникове, власнику - Синельниківській міській раді Дніпропетровської області; стягнуто з відповідача на користь  Державного бюджету в особі Відділення Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровськ 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

       Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Синельникове подала апеляційну скаргу, в якій  просить повністю скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові  Синельниківському міжрайонному прокурору в інтересах Синельниківської  міської ради.

         Скаржник вважає, рішення суду першої інстанції незаконним.

         ОСОБА_2 зазначає, що у позовній заяві прокурором неодноразово використовується формулювання «самовільно зайнята земельна ділянка»стосовно земельної ділянки, якою вона користується на даний час. Не рідко громадяни та юридичні особи, котрим земельні ділянки були надані у власність або користування рішеннями органів виконавчої влади та органів міського самоуправління, приступають до їх використання до того, як отримають право власності або права користування ними (до оформлення правовстановлюючих документів). Данні дії  є самовільним зайняттям земельної ділянки. Але, в цьому випадку має місце використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а не їх самовільне використання.

   У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2009 року у справі № 10/95-09 залишити без змін.

         Позивач зазначає, що рішення Синельниківської міської ради від 26.10.2005 року № 497/ IV не надає відповідачу право на використання земельної ділянки, а лише надає дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження. На час розгляду справи судом першої інстанції земельна ділянка в оренду не надана, договір оренди земельної ділянки не укладений. Тобто, відповідач, зайнявши самовільно земельну ділянку, порушує ст. 125 Земельного кодексу України та ст.2 Закону України "Про оплату за землю".

          Прокурор відзив на апеляційну скаргу не надав.

     Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року апеляційна скарга була прийнято до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 21.07.2009 року.

       Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку свого повноважного представника, але в матеріалах справи знаходиться письмове повідомлення, яке підтверджує, що про час та місце розгляду апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Синельникове він був повідомлений належним чином.

       Представником відповідача подано клопотання про перенесення розгляду справи на більш пізній строк.

         Розглянувши клопотання Дніпропетровський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

         Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПКУ, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

       Беручи до уваги те, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті,  матеріали справи є достатніми для розгляду справи, всі необхідні письмові докази по справі були надані до місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу по суті у відсутності представника відповідача, а клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.            

           Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

         Перевіркою дотримання вимог  земельного законодавства, проведеною 15.05.2008 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області було встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,0018 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для встановлення малої архітектурної форми, чим порушена ст.125 Земельного кодексу України, про що складений відповідний акт.

            За наслідками перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення № 42 від 20.05.2008 року, а постановою № 222 від 20.05.2008 року фізична особа підприємець ОСОБА_2 притягнута  до адміністративного стягнення.

            Підприємцю ОСОБА_2 20.05.2008 року був виданий припис № 62 про усунення порушень земельного законодавства.

         В силу ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра..., які знаходяться в межах території України,... є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та орган місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

     Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, (ст. 140 Конституції України). Наведене співпадає і з п. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97, міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

            Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту.

         Згідно з ч.2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

        Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

          Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його
державної реєстрації.

          У відповідності зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

           Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або;
землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.          

         Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обов'язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

           Поняття «самовільно зайняті земельні ділянки»визначено статтею 1 Закону
України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Згідно цієї норми
самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання
земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу
місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які
відповідно до закону є правомірними (визначення з урахуванням змін, внесених Законом
України № 271 від 15.04.2008 року).                    

     Оскільки відповідачем не оформлені правовстановлюючі документи на право користування спірною земельною ділянкою, яка ним фактично використовується без відповідних правових підстав, то даний режим користування земельною ділянкою слід кваліфікувати як самовільний, що тягне за собою відповідні правові наслідки.

           Висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач займає земельну ділянку самовільно та без належних на те документів ґрунтується на нормах земельного законодавства.

       Відповідно до п. 34 ст. 26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин ( у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки ) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії.

      Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесією.

       Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується відповідачем, Синельниківською міською радою рішення про надання відповідачу у користування земельної ділянки не приймалося.

        З огляду на викладене, зокрема, відсутність укладення договору оренди спірної земельної ділянки, позовні вимоги прокурора підлягали задоволенню.

   Відповідач, використання ним спірної земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на неї жодним чином не спростував.

         З огляду на викладене, оскаржуване рішення прийнято господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального права.

   Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Синельникове залишити без задоволення.

           Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2009 року у справі № 10/95-09 залишити без змін.

      Головуючий суддя                                                            Л. О. Лотоцька

      Суддя                                                                                   Р. М. Бахмат

      Суддя                                                                                   О.С.Євстигнеєв