ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів:

                                            за участю представників  сторін:

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ (надалі - ДП "Придніпровська залізниця") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали", м.Маріуполь (надалі - КП "Фірма "Азовбудматеріали")  про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 16095 грн., мотивуючи неправильним зазначенням вантажовідправником маси вантажу в залізничній накладній, що встановлено при контрольному переважуванні та зафіксовано у комерційному акті БН 756588/194 від 16.07.08, а статті 118, 122 Статуту залізниць України передбачають за це порушення штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати, у зв'язку з чим позивач просив стягнути зазначену суму (а.с.2-5).

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.02.2009 (суддя Матюхін В.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. у справі №21/6 (судді: Шевкова Т.А., Діброва Г.І., Стойка О.В.), позовні вимоги задоволенні та стягнуто з КП "Фірма "Азовбудматеріали" на користь ДП "Придніпровська залізниця" штраф в розмірі 16095 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарських судів вмотивовані тим, що факт неправильного зазначення відправником маси вантажу засвідчений комерційним актом БН 756588/194 від 16.07.08 який підписаний повноважними представниками залізниці і визнані судами як належні докази, а відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника передбачено стягнення штрафу у розмірі згідно із статтею 118 Статуту, яка визначає штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

В касаційній скарзі КП "Фірма "Азовбудматеріали" ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та прийняття нового про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 50% від нарахованих штрафних санкцій, оскільки, на думку касатора, суди при прийнятті рішень порушили як норми матеріального так і  процесуального права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в скарзі доводи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457, накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній –основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

За правилами ст.24 Статуту залізниць України залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст.122 Статуту залізниць України встановлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Частиною першою ст.26 Закону України  "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

За змістом ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць, а також цією нормою передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р.  №334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

 Відповідно до п.2.1 розд.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., у графі комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кілограмах, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах, дана графа заповнюється вантажовідправником.

Згідно п.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як видно із матеріалів справи 11.07.2008 року КП "Фірма "Азовбудматеріали" (вантажовідправник) на адресу ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (вантажоодержувач) у вагоні № 65354185 за залізничною накладною № 50726079 зі станції Велико-Анадоль Донецької залізниці на станцію Правда Придніпровської залізниці відвантажило вапно для флюсування, вантаж завантажений засобами відправника, ним же визначено масу вантажу: вага брутто - 84900 кг, тари - 20900 кг,  нетто - 64 000 кг (а.с.11).

16.07.08р. по прибутті вагону № 65354185  з вантажем на станцію Чаплине Придніпровської залізниці (побіжна станція) та одночасному зважуванні на тензометричних вагах було виявлено перевантаження вагону на 5 100кг, про що складено акт загальної форми № В-137 від 16.07.08р. (а.с.12).

Вагон був відчеплений від потягу для контрольного переважування (перевірки на вагонних вагах). При контрольному переважуванні вагону з вантажем  виявилось: вага брутто 89 750 кг, тара з брусу 20 900 кг, нетто 68 850 кг, що більше проти даних залізничної накладної на 4850кг.

Відповідно до Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажу залізничним транспортом договором перевезення вантажу є залізнична накладна, заповнення якої відповідно до ст.23 Статуту залізниць України покладено на відправника вантажу.

Частиною 1 ст.24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно вимог ч.2 ст.24 Статуту залізниць України позивач перевірив правильність відомостей, зазначених відповідачем у накладній, в результаті чого було встановлено, що їх реальна маса не відповідає масі, вказаній у залізничній накладній. Так, маса вагонів після їх контрольного зважування стали більшими   ніж вказано в залізничній накладній на 4850 кг.

Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом від 16.07.08р. № БН 756588/194, підписаним начальником станції Чаплине, двома приймальниками, один з яких старший.  (а.с.13).

Наведене дало підстави суду першої інстанції прийти до висновку  про задоволення позовних вимог, з яким погодився і суд апеляційної інстанції.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу в зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства судами попередніх інстанцій залишено без задоволення з огляду на його безпідставність та необгрунтованість, оскільки жодного доказу в обгрунтування свого тяжкого фінансового стану відповідач судам не надав.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій вимог ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ч.3 ст. 83 ГПК України, якими встановлено право суду на зменшення розміру неустойки, було предметом дослідження попередніх інстанцій та визнані судами необгрунтованими, оскільки юридичний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду.

З огляду наведеного, колегія суддів ВГСУ  погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, які не можуть бути скасовані.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали", м.Маріуполь залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. у справі №21/6 залишити без змін.