ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
про припинення провадження у справі про банкрутство
30 липня 2009 р. | Справа № Б-24/7 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І.В., при секретарі Чмихові Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою державної податкової інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області до фермерського господарства Завади Андрія Васильовича про банкрутство,
за участю представника ініціюючого кредитора Ружицької З.Я.,
в с т а н о в и в:
Державна податкова інспекція в Снятинському районі Івано-Франківської області звернулась до господарського суду Івано-Франківської області із заявою про порушення справи про банкрутство фермерського господарства Завади Андрія Васильовича в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Свої вимоги ДПІ обґрунтовує тим, що станом на 08 липня 2009 р. ФГ Завади А. В. має перед бюджетом заборгованість, що складається із штрафних санкцій за неподання декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2008 р., 9 місяців 2008 р., 11 місяців 2008 р., за 2008 р. та перший квартал 2009 р. на загальну суму 850 грн та пені за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання в сумі 61 коп. Відтак, оскільки боржник перед органом державної податкової служби не звітує, ДПІ стверджує про наявність підстав для визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Ухвалою від 16 липня 2009 р. господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі про банкрутство ФГ Завади А. В. в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Представник боржника в судове засідання не з'явився та вимоги ухвали суду від 16 липня 2009 р. не виконав.
Заслухавши представника ініціюючого кредитора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у даній справі необхідно припинити з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
На підставі положень ч. 1 ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2009 р. ДПІ було зобов’язано надати суду ряд доказів наявності підстав для визнання ФГ Завади А. В. банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
В ході розгляду справи суд установив, що вимоги ДПІ до боржника складаються виключно із нарахованих ФГ Завади А. В. за порушення податкового законодавства штрафу та пені.
Разом з тим, відповідно до положень абзацу 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неплатоспроможність –є неспроможністю суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобов’язання –є зобов’язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов’язань боржника не зараховується.
Відповідно ж до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування” під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Згідно із положеннями ст. 13 цього Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України “Про систему оподаткування”, сплаті не підлягають.
Отже, суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, Закон до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів) не відносить. Тому, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора – ДПІ, оскільки безспірні вимоги, згідно загальних положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України “Про систему оподаткування”.
Крім того, враховуючи встановлені ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” особливості банкрутства відсутнього боржника, в ході розгляду справи суд перевірив наявність ознак, що б свідчили про відсутність боржника, тобто про припинення ФГ Завади А. В. підприємницької діяльності.
Так, на виконання указаних в ухвалі господарського суду від 16 липня 2009 р. вимог, ДПІ надала суду ряд письмових доказів, що на думку кредитора підтверджують припинення боржником підприємницької діяльності. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що боржник, фактично, припинив свою підприємницьку діяльність. Зокрема, ДПІ посилається на те, що боржник протягом року не подає до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, у зв’язку з чим ДПІ стверджує про наявність підстав для визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тобто як відсутнього боржника. На підтвердження таких доводів ДПІ надала суду складений старшим податковим інспектором в приміщенні ДПІ в Снятинському районі Івано-Франківської області в присутності Завади А.В. акт від 25 червня 2009 р. (а.с. 7), на якому підпис інспектора не скріплений відповідною печаткою державного органу, про те, що боржником не подано декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2008 р., 9 місяців 2008., 11 місяців 2008 р., 2008 р., перший квартал 2009 р., у зв’язку з чим боржнику були нараховані штрафні санкції на загальну суму 850 грн; акт старшого державного податкового інспектора від 25 червня 2009 р. (а.с. 8), на якому також підпис посадової особи не скріплений відповідною печаткою державного органу, про вивішення податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2009 р. про нарахування згаданого вище штрафу на дошці об’яв податкового органу; акт старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб, головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб від 25 червня 2009 р., складений в присутності голови Тулуківської сільської ради (а.с. 9), на якому підписи посадових осіб також не скріплені відповідною печаткою державного органу, про встановлення факту відсутності діяльності ФГ Завади А. В. за юридичною адресою.
Однак, згідно з положеннями п. 3 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу”, державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Крім того, відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до вимог ст. 111 вказаного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
В ході розгляду справи ДПІ в Снятинському районі Івано-Франківської області не надала суду доказів на підтвердження фактів проведення органами ДПІ позапланової виїзної перевірки платника податків, як і рішення керівника податкового органу та наказу, на підставі яких проводилась перевірка органами державної податкової служби та встановлені факти ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.
Що стосується посилань ДПІ на наявність підстав для визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тобто як відсутнього боржника, з огляду на згадані вище акти, то ці доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи з урахуванням наступного. Відповідно до положень ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцеперебуванням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Згідно ст. 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Отже, оскільки відсутність боржника є фактом, який має юридичне значення і має бути підтверджений відповідними доказами, з урахуванням зазначених у ч. 2 ст. 34 ГПК України положень про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, єдиним належним і допустимим доказом підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням може бути відповідна довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцезнаходженням. Згідно даних наданого представником ДПІ в судовому засіданні витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців на даний час в Єдиному державному реєстрі відомості про те, що ФГ Завади А.В. за своїм місцезнаходженням відсутнє не зазначені. А враховуючи дані наданої представником кредитора в судовому засіданні довідки від 28 липня 2009 р. за підписом начальника ДПІ про те, що в 2007 р. боржник податкову звітність подавав, а також відомості про наявність у боржника банківського рахунку, суд приходить до висновку, що по справі не встановлено беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання боржника банкрутом.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведені вище положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України “Про систему оподаткування” та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, суд вважає, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Керуючись статтями 1, 5, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтями 74, 75, 80, 86 ГПК України, суд
у х в а л и в:
провадження у справі про банкрутство фермерського господарства Завади Андрія Васильовича припинити.
Суддя І. В. Ткаченко
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________