ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

09 червня 2009 року                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії посадових осіб Комунального підприємства “Спеціалізований комбінат ритуальних послуг”  (далі - КП “Спеціалізований комбінат ритуальних послуг”) за касаційною скаргою директора та головного бухгалтера КП “Спеціалізований комбінат ритуальних послуг”  ОСОБА_2 і ОСОБА_3. на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2005 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2004 року ОСОБА_1звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області із скаргою на неправомірні дії посадових осіб КП “Спеціалізований комбінат ритуальних послуг”.

В обґрунтування скарги послався на те, що під час роботи в КП “Спеціалізований комбінат ритуальних послуг” в період з 12 жовтня 1995 року по 16 грудня 1996 року протягом 157днів він був тимчасово непрацездатним і звільнений від роботи.  У грудні 2003 року він звернувся до директора підприємства із заявою про оплату тимчасової непрацездатності на підставі пункту 31 статті 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із заробітку, який отримував під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в червні - липні місяці 1986 року.

В задоволенні заяви посадовими особами КП “СК РП” йому було відмовлено.

Просив суд зобов'язати директора та головного бухгалтера КП “Спеціалізований комбінат ритуальних послуг” обрахувати листи непрацездатності із фактичного середнього заробітку, який він отримував під час роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зробити перерахунок вихідної допомоги та сплатити компенсацію в порядку статті 117 КЗпП України.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 листопада 2004 року у задоволенні скарги ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. частково задоволено.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 листопада 2004 року скасовано.

Скаргу ОСОБА_1. залишено без розгляду та роз'яснено йому право на пред'явлення позову на загальних підставах.

Директор та  головний бухгалтер КП “Спеціалізований комбінат ритуальних послуг” ОСОБА_2. КП  та ОСОБА_3. не погодилися з прийнятим апеляційним судом рішенням, подали касаційну скаргу, в якій просять його скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального права та залишити в силі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 листопада 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га директора КП “Спеціалізований комбінат ритуальних послуг” ОСОБА_2 та головного цього ж підприємства ОСОБА_3. задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що у даній справі має місце спір про право, який розглядається у позовному провадженні.

Колегія суддів вважає, що такий висновок апеляційного суду є правильним, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 248-1 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року (далі - ЦПК України 1963 року) право на звернення із скаргою до суду має громадянин (військовослужбовець - до військового суду), якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб підприємства щодо виплати заборгованих йому сум у зв'язку з неправильною оплатою лікарняних листків, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку. Фактично він не погоджувався з розміром коштів, які йому були виплачені за період тимчасової непрацездатності.

Даний спір випливає з трудових правовідносин, є спором про право, а отже, й підлягав вирішенню загальними судами відповідно до положень ЦПК України 1963 року в порядку позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі.

Доводи касаційної скарги правильність висновку апеляційного суду не спростовують. Судове рішення законне і обґрунтоване.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу директора та головного бухгалтера Комунального підприємства “Спеціалізований комбінат ритуальних послуг” ОСОБА_2 та ОСОБА_3. залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії посадових осіб КП “Спеціалізований комбінат ритуальних послуг” - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді                                                                                 Смокович М.І.

Весельська Т.Ф.

Горбатюк С.А.

Мироненко О.В.

Чумаченко Т.А.