ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.07.09 р.                                                                                                       Справа № 38/147                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово–промислової компанії „Стиль” м. Херсон (код ЄДРПОУ 31006793)  

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово–фінансової компанії „Прометей” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 24819472)

про стягнення основного боргу в сумі 172055,51 грн., інфляції в сумі 19830,74 грн., 3% річних у розмірі 2715,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мірошніченко А.В. за довіреністю б/н від 01.03.2009 р.

від відповідача: Аксельрод М.І. за довіреністю № 56 від 18.05.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.05.2009 р. до 08.07.2009 р., з 08.07.2009 р. до 20.07.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово–промислової компанії „Стиль” м. Херсон до товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово–фінансової компанії „Прометей” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 172055,51 грн., інфляції в сумі 19830,74 грн., 3% річних у розмірі 2715,17 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 38/147, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 20.05.2009 року справа № 38/147 передана для розгляду судді Богатирю К.В.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2003 р. сторони уклали договір поставки № 3/158, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався здійснити поставку товару (металобрухту) залізничним транспортом з відповідними супровідними документами на умовах, вказаних в специфікації, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплати вказаний товар.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об’єм, строки та місце поставки, ціна та загальна вартість товару визначається сторонами в специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно специфікації № 9/1/1 на вересень 2008 р. до спірного договору поставки сторони погодили між собою наступні умови поставки:

–          строк поставки: з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р.;

–          вид, кількість та ціна металобрухту: лом стальний вид № ЗЛ, габаритні розміри не більше 800х600х600мм, вага нетто лому в вагоні не менш 57 тон, кількість тон за ціною 2223,25 грн. (без ПДВ) за тону складає 66,00, кількість тон за ціною 2230,93 грн. (без ПДВ) за тону – 62,00;

–          датою відвантаження вважати дату відвантаження, вказану в приймально–здавальному акті ф. № 69;

–          постачальник здійснює поставку металобрухту рівномірними партіями протягом строку поставки;

–          зобов’язання постачальника по поставці вважаються виконаними після надання металобрухту в розпорядження вантажоотримувача на станції Сартана та виписки вантажоотримувачем акту ф. № 69;

–          в будь–якому випадку остаточний розрахунок здійснюється до 5–го числа наступного місяця, згідно виписаних вантажоотримувачем приймально–здавальних актів ф. № 69;

–          вантажоотримувачем є ВАТ МК „Азовсталь”, станція Сартана Донецької залізниці, код станції 484809.

До договору поставки № 3/158 від 04.07.2003 р. сторони уклали додаткові угоди № 2 від 29.12.2003 р., № 3 від 13.12.2004 р., № 4 від 01.01.2006 р., № 5 від 01.06.2006 р., № 1/И від 02.07.2007 р., № 1–ТС від 26.11.2007 р., № 1–ОП від 01.02.2008 р., № 1/АК від 27.06.2008 р., специфікацію № 9/1/1 на вересень 2008 р. Завірені копії договору та додатків до нього додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 3/158 від 04.07.2003 р. протягом вересня 2008 р. ним було поставлено відповідачу товар (металобрухт „ЗЛ”) на загальну суму 282857,00 грн. за видатковою накладною № РН–0000156 від 30.09.2008 р. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 282857,00 грн. підтверджується підписом уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видатковій накладній в графі „Отримав” та відбитком його печатки, а також залізничними квитанціями про приймання вантажу № 41813957 від 04.09.2008 р., № 41814037 від 12.09.2008 р.; приймально–здавальними актами ф. № 69 № 45509 від 11.09.2008 р., № 45997 від 19.09.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки № 3/158 від 04.07.2003 р. суд робить виходячи з того, що у видатковій накладній підставою поставки вказаний саме договір № 3/158 від 04.07.2003 р.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач станом на день подачі позову до суду здійснив часткову оплату отриманого по договору товару на суму 110801,49 грн.

Таким чином, залишилася неоплаченою частина поставленого товару на суму 172055,51 грн. (282857,00 грн. – 110801,49 грн. = 172055,51 грн.).

Вказане позивач підтверджує актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2008 р. по 28.02.2009 р., завірену копію якого він представив до суду. В даному акті звірки зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар складає 172055,51 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 3/158 від 04.07.2003 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В специфікації № 9/1/1 на вересень 2008 р. до договору № 3/158 від 04.07.2003 р. сторони передбачили, що остаточний розрахунок здійснюється до 5–го числа наступного місяця згідно виписаних вантажоотримувачем приймально–здавальних актів ф. № 69.

Виходячи з того, що приймально–здавальний акт ф. № 69 № 45509 був виписаний 11.09.2008 р., акт № 45997 –  виписаний 19.09.2008 р., строк оплати для відповідача наступив у період по 04.10.2008 р. включно, а вже з 05.10.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цими партіями товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 172055,51 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідач надав до суду відзив № 714/2 від 22.05.2009 р. на позовну заяву, в якому підтверджує факт укладення між сторонами спірного договору № 3/158 від 04.07.2003 р., виконання позивачем зобов’язань за цим договором, здійснення відповідачем часткової оплати, при цьому позовні вимоги він заперечує, посилаючись на свій складний економічний стан, викликаний кризою в металургійній промисловості.

Проти нарахування інфляції та 3% річних відповідач заперечує тим, що згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеної норми відповідач вважає, що в даному випадку застосуванню підлягають норми ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з того, що позивач не надсилав відповідачу жодних вимог щодо сплати суми інфляції та 3% річних від суми боргу у спірних правовідносинах, відповідач вважає позовні вимоги щодо стягнення інфляції та 3% річних незаконними.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача щодо порушення позивачем порядку стягнення суми інфляції та 3% річних судом до уваги не приймається у зв’язку з тим, що відповідач здійснює неправильне тлумачення правових норм. Статтею 625 ЦК України передбачений обов’язок кредитора пред’явити вимогу боржнику щодо сплати суми основного боргу. Пред’явлення додаткової вимоги стосовно сплати суми інфляції та 3% річних вказаною нормою не передбачено.

Також у відзиві відповідач вказує на численні помилки позивача при здійсненні розрахунку інфляції та 3% річних, зокрема, невірне визначення періоду прострочення виконання грошового зобов’язання.

08.07.2009 р. від позивача до суду надійшла заява від 06.07.2009 р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач уточнив період нарахування інфляції з 05.10.2008 р. по 22.04.2009 р. В даній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 172055,51 грн. (сума не змінилася), інфляцію в сумі 19899,46 грн. (сума збільшилася), 3% річних в розмірі 2814,17 грн. (сума збільшилася). Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

20.07.2009 р. до суду надійшов відзив № 1069/4 від 16.07.2009 р. на уточнення до позовної заяви, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог наступним: позивач при здійсненні розрахунку застосовує невірні індекси інфляції, крім того не враховує рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних та інфляції судом встановлено наступне:

Інфляція нараховується за період з 05.10.2008 р. по 22.04.2009 р. Враховуючи рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., за вказаний період інфляція нараховується за листопад та грудень 2008 р., січень, лютий та березень 2009 р. Інфляція за жовтень 2008 р. та квітень 2009 р. не нараховується у зв’язку з тим, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. В даному випадку вказані суми не підлягають індексації, оскільки прострочення виконання грошового зобов’язання в першому випадку (жовтень 2008 р.) виникло не першого числа відповідного місяця (жовтня), а тільки п’ятого; в другому випадку (квітень 2009 р.) період прострочення закінчується не останнього дня відповідного місяця, а двадцять другого числа. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції складає: 172055,51 грн. х 109,75% = 188830,92 грн. – 172055,51 грн. = 16775,41 грн., де 109,75% – середній індекс інфляції за період з листопада 2008 р. по березень 2009 р. включно. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 19899,46 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 16775,41 грн. В частині стягнення інфляції на суму 19899,46 грн. – 16775,41 грн. = 3124,05 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивач припустився помилки по кількості днів у 2008 р., яка складала 366 днів, оскільки рік був високосним, а також позивач припустився технічної помилки при підрахунку кількості днів прострочення виконання грошового зобов’язання. За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховується за період з 05.10.2008 р. по 22.04.2009 р. та складає: 1) з 05.10.2008 р. по 31.12.2008 р.: 172055,51 грн. х  3% х 88 днів : 366 днів = 1241,06 грн.; 2) з 01.01.2009 р. по 22.04.2009 р.: 172055,51 грн. х 3% х 112 днів : 365 днів = 1583,85 грн. Загальна сума 3% річних складає 1241,06 грн. + 1583,85 грн. = 2824,91 грн. Таким чином, сума 3% річних за розрахунком суду складає 2824,91 грн., а за розрахунком позивача – 2814,17 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 2814,17 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-фінансової компанії “Прометей” (юридична адреса: 83037, м. Донецьк, вул. газети “Комсомолець Донбасу”, 43А; код ЄДРПОУ 24819472; рахунок 26007028000 в ЗАТ “Донгорбанк”, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислової компанії “Стиль” (юридична адреса: 73000, м. Херсон, вул. Покришева, 8/124; код ЄДРПОУ 31006793; рахунок 2600901008794 у ХФ ВАТ „Кредобанк”, МФО 352413) суму 191645,09 грн. (а саме: основний борг на суму 172055,51 грн., інфляцію в сумі 16775,41 грн., 3% річних в сумі 2814,17 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1916,53 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,11 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму 3124,05 грн.

У судовому засіданні 20.07.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя