06 травня 2016 року

Справа №: 127/15812/15-к

Провадження №: 1-кп/127/271/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

при секретарі Бондарчук А.В.

за участю прокурора Шамалюка В.А.,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2015 р. за № 12015020010001356, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої менеджером ПАТ «Концерн «Хлібпром», розлученої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

28.12.2014 р. біля 11.30 год. ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись в правій смузі руху проїзної частини вул. Чорновола в напрямку вул. Театральної зі сторони вул. Київської в м. Вінниці, в районі тролейбусної зупинки «вул. Жуковського», не переконалась, що перед передньою частиною невстановленого автомобіля, який зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом в лівій смузі руху в попутному напрямку, відсутні перешкоди. При цьому перед вказаним невстановленим автомобілем зліва направо проїзну частину перетинала пішохід ОСОБА_2 Водій ОСОБА_4, не надавши перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2, продовжила рух, внаслідок чого з необережності допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 на розмітці нерегульованого пішохідного переходу.

Внаслідок вказаної пригоди згідно з висновком судово-медичної експертизи № 561/592 від 09.06.2015 р. у ОСОБА_2 були виявлені об’єктивні ознаки тілесних ушкоджень у вигляді сполучної травми тіла: контузія важкого ступеню лівого ока з підвивихом кришталика та крововиливами в середовища ока (часткова дислокація капсульного мішка в скловидне тіло, ірідіаліз, тотальний гемофтальм); закрита черепно-мозкова травма – струс головного мозку, забої м’яких тканин скроневої ділянки зліва, лівої виличної ділянки, лівої правоорбітальної ділянки, ділянок правого плечового суглобу і попереково-крижового відділу хребта; вказана контузія лівого ока у ОСОБА_2 обумовила тривалий розлад здоров’я, а також явилась причиною зниження гостроти зору до «рахунку пальців на обличчі», тому за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № 290-а від 12.06.2015 р. в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_4 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху.

Таким чином, водій ОСОБА_4 порушила вимоги п. п. 18.1, 18.4 ПДР, згідно з якими:

водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вимог п. п. 18.1, 18.4 ПДР водієм ОСОБА_4 знаходяться в причинному зв’язку з наслідками.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала та суду пояснила, що 28.12.2014 р. вона їхала автомобілем «Шевроле» по вул. Чорновола в м. Вінниці зі сторони колишнього пивзаводу до Київського мосту. Перед нею їхав тролейбус, якого вона не обганяла, оскільки ліва смуга була зайнятою. Тролейбус зупинився і вона також почала гальмувати. На пішохідному переході перед нею була жінка, яка пройшла повз машини, які були зліва. Потім жінка зупинилась і знову розпочала рух. Коли жінка стала ногою на тротуар, вона розпочала рух, але побачила, що жінка позадкувала та почала падати на машину, тому вона зупинилась і вибігла з машини. Вона побачила, що жінка сиділа біля тротуару та шукала свою шапку. Вона з якоюсь жінкою допомогли потерпілій піднятись та відвели її до швидкої допомоги.

Одна з жінок, що підбігли до них, подзвонила до сина потерпілої, який після свого приїзду почав фотографувати її автомобіль.

Вона рухалась у правій смузі, в лівій – також рухався якийсь автомобіль. Пішохода вона побачила, коли загальмував автомобіль у лівій смузі, після чого вона також почала гальмувати. Потерпіла повністю перейшла дорогу, стала на бордюр, а коли вона розпочала рух, потерпіла впала на передню частину керованого нею автомобіля.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 28.12.2014 р. вона поверталась з церкви і переходила дорогу. Вона зупинилась перед пішохідним переходом, два автомобіля пропустили її, тому вона почала перетинати дорогу. Вона побачила, що у лівій смузі рухається автомобіль, який почав гальмувати, тому продовжила рух. Вона зробила крок і на неї відбувся наїзд. Внаслідок наїзду вона втратила свідомість. Коли вона отямилась, вона побачила жінок з церкви, які допомогли їй пройти до швидкої допомоги.

Наступного дня виявилось, що в неї важка контузія ока.

Проїзну частину вона перетинала по пішохідному переходу, рухалась вона спокійно, не бігла. Тролейбуса вона не бачила. Вона вдарилась об капот автомобіля лівою скульною кісткою, її підкинуло, після чого вона впала і вдарилась стегном, поперековим відділом та плечем.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що про ДТП він дізнався від матері, яка зателефонувала до нього та повідомила, що перебуває у кареті швидкої допомоги. Він приїхав на місце, автомобіль обвинуваченої знаходився у першому ряду. Він одразу ж пішов до матері, але його попросили зачекати на вулиці. З обвинуваченою він спілкувався вже у лікарні, коли він чекав на результати. Обвинувачена визнавала, що здійснила наїзд.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що подію ДТП він не бачив, бачив лише карету швидкої допомоги та місце події. До нього зателефонувала ОСОБА_4 і повідомила, що потрапила у ДТП. Він був недалеко, тому під’їхав на місце події. Обставини ДТП йому відомі зі слів ОСОБА_4

Потерпілу не несли, вона пересувалась самостійно, лише притримували під руки.

Передня частина керованого ОСОБА_4 автомобіля знаходилась за межами пішохідного переходу.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що з потерпілою вона знайома біля 15 років. В грудні 2014 року потерпіла потрапила у ДТП: вони їхали з церкви і побачили, як потерпілу заносять до карети швидкої допомоги, тому вони зупинились. Жінки, які стояли поруч, повідомили, що потерпілу збила машина.

Вона бачила ОСОБА_4 на місці події.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він з дружиною їхав з Пятничан, неподалік від моста по Київській вони побачили, що потерпілу несуть на носилках до швидкої допомоги, тому зупинились. В потерпілої були гематома під лівим оком. Він запитав, чи потрібна допомога, на що лікарі відповіли, що не потрібна, тому він з дружиною поїхав далі.

Він бачив ОСОБА_4 на місці події: вона щось емоційно з’ясовувала з іншою жінкою.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що з потерпілою вона знайома протягом тривалого часу: вони проживають в одному будинку. Вона йшла з церкви і побачила, що під’їжджає швидка допомога. Також вона побачила машину, а потім – що потерпілу вивели з машини та повели до швидкої допомоги і поклали на ліжко. Було багато людей, в тому числі й ОСОБА_4, яка підійшла до неї, коли побачила, що вона знайома з потерпілою. ОСОБА_4 пояснювала, що зупинилась перед пішохідним переходом і потерпіла – теж, потім вона почала їхати і потерпіла також продовжила рух.

Судом згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України також досліджено й інші докази відповідно до клопотань сторін кримінального провадження, а саме:

-протокол огляду транспортного засобу від 31.03.2015 р., відповідно до якого на момент проведення огляду автомобіля НОМЕР_1, зовнішніх пошкоджень не виявлено;

-протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_4 від 29.04.2015 р., згідно з яким остання розповіла про обставини ДТП, вказала на місце здійснення наїзду на пішохода, виставила автомобіль таким чином, як він зупинився після наїзду на пішохода;

-протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_2 від 29.04.2015 р., відповідно до якого остання розповіла про обставини здійснення наїзду на неї, вказала, де саме відбувся наїзд;

-висновок експерта № 561/592 від 09.06.2015 р., згідно з яким у ОСОБА_2 були виявлені об’єктивні ознаки тілесних ушкоджень у вигляді сполучної травми тіла: контузія важкого ступеню лівого ока з підвивихом кришталика та крововиливами в середовища ока (часткова дислокація капсульного мішка в скловидне тіло, ірідіаліз, тотальний гемофтальм); закрита черепно-мозкова травма – струс головного мозку, забої м’яких тканин скроневої ділянки зліва, лівої виличної ділянки, лівої правоорбітальної ділянки, ділянок правого плечового суглобу і попереково-крижового відділу хребта; вказана контузія лівого ока у ОСОБА_2 обумовила тривалий розлад здоров’я, а також явилась причиною зниження гостроти зору до «рахунку пальців на обличчі» (до травми гострота зору на ліве око була 0,1), тому за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; закрита черепно-мозкова травма – струс головного мозку, забої м’яких тканин скроневої ділянки зліва, лівої виличної ділянки, лівої правоорбітальної ділянки, ділянок правого плечового суглобу і попереково-крижового відділу хребта належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я; вказані ушкодження у ОСОБА_2 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності відповідають строку ДТП – 28.12.2014 р.;

-висновок експерта № 290-а від 12.06.2015 р., відповідно до якого в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_4 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. п. 18.1, 18.4 ПДР; в ситуації, яка склалась, при умові, що з моменту виникнення небезпеки до наїзду потерпіла ОСОБА_2 подолала відстань 10.8 м в темпі спокійного кроку, по розмітці нерегульованого пішохідного переходу зліва направо по ходу руху автомобіля «Шевроле», ОСОБА_4 мала технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. п. 18.1, 18.4 ПДР; при умові перебування пішохода поза смугою руху автомобіля, у випадку на бордюрному камені, та русі пішохода зліва направо по ходу руху автомобіля, вимог ПДР, які не дозволяють водію продовжити рух немає, при цьому також необхідно зазначити, що пішохід рухався відносно автомобіля зліва направо і тому в момент початку руху транспортного засобу він ще міг подолати якусь відстань, віддалившись від автомобіля далі в межах тротуару;

-висновок експерта № 171-а від 21.03.2016 р., згідно з яким при умові, що в автомобілі НОМЕР_2, було деформовано капот та передній державний номерний знак внаслідок контактування з пішоходом, механізм контактування наступний: пішохід розташовувався перед передньою частиною автомобіля і в момент наїзду тіло пішохода контактувало з переднім державним номерним знаком та капотом даного автомобіля, від чого утворились вм’ятини вказаних вище частин автомобіля, питання щодо розташування пішохода (якою стороною тіла) виходить за межі компетенції експерта; якщо ж пошкодження на автомобілі НОМЕР_2, були утворені до моменту розвитку ДТП або ж не було деформовано передній державний номерний знак, тоді визначити механізм контактування автомобіля з пішоходом не видається за можливе; дати відповідь на питання щодо місця здійснення наїзду не представляється за можливе у зв’язку з відсутністю протоколу та схеми огляду місця події; при умові, що контактування автомобіля та пішохода відбулось центральною частиною автомобіля, покази водія ОСОБА_4 в частині того, що в момент падіння пішохода на автомобіль, пішохід знаходився на відстані 0,9 м від передньої осі транспортного засобу на бордюрному камені, технічно недостовірні; при умові, що фотоілюстрації, які містяться в матеріалах кримінального провадження, були виконані під час огляду місця пригоди, при цьому автомобіль розташовувався так, які він був зупинений після наїзду, покази пішохода ОСОБА_2, які вона вказала при проведенні слідчого експерименту, в частині розташування місця поїзду на неї в поперечному напрямку (відносно краю проїзної частини), технічно необґрунтовані, проте в категоричній формі дати відповідь не видається за можливе в зв’язку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження протоколу та схеми огляду місця ДТП.

Аналізуючи показання обвинуваченої, потерпілої, свідків, надані сторонами кримінального провадження докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні факту здійснення наїзду на потерпілу не заперечувала, повідомивши, що вона зупинилась перед пішохідним переходом, щоб пропустити потерпілу, а коли та стала на тротуар, продовжила рух. При цьому обвинувачена ОСОБА_4 зазначила, що потерпіла, похитнулась і впала на автомобіль. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об’єктивні дані стосовно місця вчинення наїзду на потерпілу, однак в ході проведення слідчого експерименту обвинувачена ОСОБА_4 підтвердила факт руху пішохода по розмітці нерегульованого пішохідного переходу. Дані показання обвинуваченої узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_2 та відомостями, викладеними в протоколі проведення з потерпілою слідчого експерименту. При цьому суд враховує, що згідно з висновком експерта № 171-а від 21.03.2016 р. показання потерпілої ОСОБА_2 в частині розташування місця наїзду на неї в поперечному напрямку (відносно краю проїзної частини) технічно недостовірні. Експерти зазначили, що в категоричній формі дати відповідь не видається за можливе в зв’язку з відсутністю в матеріалах провадження протоколу та схеми ДТП. Як слідує з протоколу проведення слідчого експерименту, потерпіла ОСОБА_2 зазначала, що наїзд на неї відбувся на відстані 2,4 м від краю проїзної частини. Разом з тим, суд враховує, що згідно з вказаним висновком показання обвинуваченої ОСОБА_4 в частині того, що в момент падіння пішохода на автомобіль пішохід знаходилась на відстані 0,9 м від передньої осі автомобіля на бордюрному камені технічно недостовірні.

Крім того, у висновку № 290-а від 12.06.2015 р. зазначено, що при умові перебування пішохода поза смугою руху автомобіля, у даному випадку на бордюрному камені, та русі пішохода зліва направо по ходу руху автомобіля, вимог ПДР, які не дозволяють водію продовжити рух немає, при цьому також необхідно зазначити, що пішохід рухався відносно автомобіля зліва направо і тому в момент початку руху транспортного засобу він ще міг подолати якусь відстань, віддалившись від автомобіля далі в межах тротуару. Як вже було зазначено, у висновку № 171-а від 21.03.2016 р. можливість знаходження пішохода ОСОБА_2 на бордюрному камені визнана технічно недостовірною.

Таким чином, суд аналізуючи показання обвинуваченої та потерпілої, протоколи проведення з ними слідчого експерименту, висновки проведених авто-технічних експертиз, приходить до переконання, що наїзд на пішохода відбувся саме на розмітці нерегульованого пішохідного переходу.

Зі змісту висновку № 290-а від 12.06.2015 р. випливає, що водій ОСОБА_4 мала технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. п. 18.1, 18.4 ПДР.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_2 у останньої виникла контузія важкого ступеню лівого ока з підвивихом кришталика та крововиливами в середовища ока, вказані тілесні ушкодження відповідно до висновку експерта № 561/592 від 09.06.2015 р. відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також є причиною зниження гостроти зору. У зазначеному висновку також наявне посилання на те, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин ДТП.

За таких обставин, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, обставини, що пом’якшують чи обтяжують її покарання.

Обвинувачена ОСОБА_4 вчинила необережний нетяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, частково відшкодувала потерпілій завдані збитки.

Обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченої, є часткове відшкодування потерпілій завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченої, її негативного ставлення до вчиненого, обставин, які пом’якшують та обтяжують її покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді виправних робіт.

Потерпілою ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов, згідно з яким вона просила стягнути з обвинуваченої на її користь 15000 грн. моральної шкоди та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги роз’яснення, надані в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими розмір відшкодування визначається судом залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин, до яких віднесено: характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, який залежить від часу і зусиль, необхідних для відновлення первинного стану.

Аналізуючи доводи потерпілої, викладені у позовній заяві, суд враховує, що останньою відповідно до ст. 60 ЦПК України, за правилами якої здійснюється розгляд цивільного позову, не мотивовано, з чого вона виходила оцінюючи завдану їй моральну шкоду в розмірі 15 тис. грн. Разом з тим, суд враховує характер вчиненого злочину, глибину фізичних та моральних страждань потерпілої, ступінь винуватості обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, вимоги розумності та справедливості. Крім того, суд враховує часткове визнання обвинуваченою заявлених до неї позовних вимог, а тому вважає, що заявлені потерпілою позовні вимоги в частині відшкодування завданої їй моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді виправних робіт строком 1 (один) рік з відрахуванням із суми заробітку в доход держави у розмірі 10 (десяти) відсотків.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь:

- КЗ «Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» 463 (чотириста шістдесят три) грн. 92 коп. вартості лікування потерпілої;

- держави 1194 (одну тисячу сто дев’яносто чотири) грн. 72 коп. вартості проведення криміналістичних досліджень;

- ОСОБА_2 5 (п’ять тисяч) грн. моральної шкоди та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правову допомогу.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: