ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
09.07.09 р. Справа № 39/156
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.
при секретарі судового засідання Бахрамовой А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Эффект” м. Донецьк
до відповідача: Приватного підприємства “Каверін” м. Донецьк
про: стягнення 9 926 грн. 22 коп.
За участю представників сторін
від позивача не з’явився;
від відповідача Лавреньов Д.В. - за довіреністю;
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Эффект” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства “Каверін” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 9 926 грн. 22 коп., яка складається з основного боргу в сумі 9511,72грн., пені в сумі 624,91грн, 3% річних в сумі 78,12грн., інфляції в сумі 322,47грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 37 від 03.01.2006 р., накладні, розрахунок.
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, зазначив, що товар поставлений на підставі представлених позивачем накладних постачався не за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 37 від 03.01.2006 р., що є підставою позовних вимог, оскільки в наявних у нього примірниках накладних відсутні посилання на означений договір купівлі-продажу
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
03.01.2006 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Эффект” м. Донецьк (Постачальник), та відповідачем, Приватним підприємством “Каверін” м. Донецьк (Покупець), укладено договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 37, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Постачальник поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначених цим договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід’ємною частиною цього Договору.
Як зазначає позивач, ним на виконання умов означеного Договору було поставлено товар на загальну суму 185399,73грн., на підтвердження чого представив суду видаткові накладні № 689351 від 05.12.2008 р., № 689349 від 05.12.2008 р., № 690577 від 09.12.2008 р., № 690050 від 06.12.2008 р., № 690575 від 09.12.2008 р., № 691449 від 11.12.2008 р., № 691079 від 10.12.2008 р., № 689353 від 05.12.2008 р., № 690576 від 09.12.2008 р., 689352 від 05.12.2008 р., № 689350 від 05.12.2008 р., № 689355 від 05.12.2008 р., № 689354 від 05.12.2008 р.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Підставою заявлених позовних вимог позивач визначає договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 37 від 03.01.2006 р.
Дослідивши представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог та наданих заперечень докази господарським судом встановлено, що представлені позивачем видаткові накладні містять рукописний напис кульковою ручкою мовою оригіналу “к договору № 37 от 3.01.2006 г.”, у той час як в представлених відповідачем накладних такий напис відсутній.
Відповідач факт отримання товару згідно означених накладних за договором № 37 від 03.01.2006 р. заперечив.
Суд приймає до уваги, що за приписами п. 2.2.3 Договору постачальник зобов’язаний зазначати у всіх документах, які відносяться до поставки, інформацію, що ідентична Замовленню на поставку Покупця
адрес поставки;
дата замовлення на поставку;
найменування та кількість товару, які поставляються;
найменування постачальника;
Ані представлені позивачем, ані відповідачем видаткові накладні означеним вимогам не відповідають.
Враховуючи, що представлені сторонами накладні містять суперечливі відомості щодо підстав здійснення поставки товару, у господарського суду відсутні підстави вважати, що поставка товару згідно означених накладних відбулася в межах договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 37 від 03.01.2006 р.
Наразі, приймаючи до уваги, що правовою підставою заявлених позовних вимог позивач визначає саме договір, проте не довів суду з допомогою належних та допустимих, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів факт виконання зобов’язань за договором на суму заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу, в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.
Крім того, за порушення строків оплати поставленого товару позивачем нарахована пеня в сумі 624,91грн.
Втім, означена вимога, з огляду на характер, правовідносин, що виникли з приводу поставки товара за видатковими накладними № 689351 від 05.12.2008 р., № 689349 від 05.12.2008 р., № 690577 від 09.12.2008 р., № 690050 від 06.12.2008 р., № 690575 від 09.12.2008 р., № 691449 від 11.12.2008 р., № 691079 від 10.12.2008 р., № 689353 від 05.12.2008 р., № 690576 від 09.12.2008 р., 689352 від 05.12.2008 р., № 689350 від 05.12.2008 р., № 689355 від 05.12.2008 р., № 689354 від 05.12.2008 р., не може бути задоволена судом через недотримання сторонами передбаченої статтею 547 ЦК України обов’язкової письмової форми для такого виду забезпечення зобов’язань, як пеня. Недотримання письмової форми для неустойки у вигляді пені тягне за собою недійсність (нікчемність) такої угоди (правочину) за законом. Оскільки сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання договору (правочину), позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити, на вимогу кредитора, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, застосування положень наведеної вище правової норми здійснюється лише за умови порушення зобов’язань.
Момент виникнення права вимоги та відповідно період прострочення виконання грошового зобов’язання визначений позивачем з урахуванням положень договору № 37 від 03.01.2006 р. Проте, як встановлено судом, правовідносини, що склалися між сторонами з приводу поставки товару носять позадоговірний характер. Відповідно моменту виникнення права вимоги щодо виконання боржником грошового обв’язку слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України, оскільки представлені накладні не визначають умов оплати Покупцем вартості поставленого товару.
Доказів звернення до відповідача з вимогою в порядку ст. 530 ЦК України щодо оплати вартості поставленого товару на підставі видаткових накладних № 689351 від 05.12.2008 р., № 689349 від 05.12.2008 р., № 690577 від 09.12.2008 р., № 690050 від 06.12.2008 р., № 690575 від 09.12.2008 р., № 691449 від 11.12.2008 р., № 691079 від 10.12.2008 р., № 689353 від 05.12.2008 р., № 690576 від 09.12.2008 р., 689352 від 05.12.2008 р., № 689350 від 05.12.2008 р., № 689355 від 05.12.2008 р., № 689354 від 05.12.2008 р. позивачем суду не представлено.
Наявна а матеріалах справи претензія не може бути прийнята судом до уваги в якості належного доказу на підтвердження направлення боржникові вимоги в порядку ст. 530 ЦК України, оскільки за змістом останньої, вона направлялася відповідачеві в межах договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 37 від 03.01.2006 р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України не доведено з допомогою належних та допустимих доказів виникнення у відповідача грошового обов’язку з приводу оплати вартості поставленого товару, тобто не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку, а отже факту порушення зобов’язань, в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Эффект” м. Донецьк цій частині також слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Эффект” м. Донецьк – відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.