ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»

до Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал»

про стягнення заборгованості в сумі 3 998 441,13 грн.

                                                                                        Суддя Паскарь А. Д.   

Представники:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Попов В. Д., довіреність від 01.07.2008 № 35/17.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»звернулося з позовом до Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал»про стягнення заборгованості в сумі 3998441,13 грн. за неналежне виконання умов укладеного сторонами договору від 01.02.1997 № 24 на користування електричною енергією за період з червня 2008 року по січень 2009 року.

До початку судового засідання, яке відбулося 15.05.2009, представник позивача, надавши суду письмову заяву, уточнила вимоги позивача та просить стягнути з відповідача тільки штрафні санкції на суму 740268,14 грн.

Відповідач проти задоволення позову в уточненому позивачем варіанті заперечує, посилаючись при цьому на статтю 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» якою передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково, а саме: 2 104 294,27 грн. основної заборгованості, 3011,01 грн. –3 % річних та 26224,94 грн. інфляційних; водночас зазначаючи, що суму основного боргу відповідач, станом на день винесення даного рішення, погасив. Викладене підтверджується наданими суду для ознайомлення платіжними дорученнями та уточненнями до відзиву на позовну заяву.

Позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судовому засіданні вдруге не забезпечив, однак до початку судового засідання від нього знову надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із перебуванням його представника у щорічній відпустці.

Враховуючи, що позивач не забезпечив явку свого представника вже вдруге поспіль, а також й те, що вказаний представник може бути замінений іншим працівником як юридичного відділу, так і підприємства, суд визнає незабезпечення явки представника позивача в судове засіданні без поважних причин, а у зв’язку з цим справа розглядається без його участі за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 лютого 1997 року сторонами укладений договір поставки № 24 від того ж числа (далі –Договір) на користування електричною енергією строком до 31.12.1998 та який відповідно до пункту 16 Договору є дійсним на даний момент. Відповідно до умов вказаного Договору позивач зобов’язався постачати електричну енергію у відповідності з умовами Договору, а відповідач своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови зазначені Договором та чинним законодавством.

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний до 30 числа кожного місяця звітувати за спожиту електроенергію та надавати позивачу документи, що підтверджують оплату за розрахунковий період.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, станом на день подання позову відповідач своїх фінансових зобов’язань за Договором не виконав в повному обсязі, суму заборгованості в розмірі 2104294,27 грн. за січень 2009 року не погасив. Водночас, до винесення судом даного рішення представником відповідача надано для ознайомлення суду платіжні доручення з яких вбачається, що після порушення провадження у даній справі вказану заборгованість відповідач погасив в повному обсязі. Не заперечує проти цього і позивач (а. с. 62-64)

А тому у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 1234970,01 грн. заборгованості належить відмовити, а щодо стягнення 2104294,27 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи, що позивач невірно визначив суму заборгованості, внаслідок чого завищив суму інфляційних та трьох відсотків річних, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні в розмірі 26224,94 грн. та 3 % річних в розмірі 3011,01 грн.

Щодо стягнення пені, суд зазначає, що здебільшого безпосереднім споживачем послуг, які надає відповідач, є громадяни, а відповідно до статті 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Передбачені цим законом особливості регулювання грошових відносин у житлово-комунальній сфері, а також та обставина, що нарахування та стягнення пені є правовим наслідком порушення зобов'язань і на ці відносини розповсюджується ст. 614 ЦК України, яка передбачає, що відповідальність за порушення зобов'язання настає у разі наявності вини (умислу або необережності) з боку особи, яка його порушила, мало б свідчити про те, що відповідач мав необхідні кошти для розрахунків за Договором та користувався чужими коштами неправомірно. Однак, як вбачається з довідки відповідача № 94/17 від 15.05.2009, а також з графіку періодичності погашення заборгованості перед позивачем, вини відповідача за затримку погашення заборгованості перед позивачем немає, а тому у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача належить відмовити.

За таких обставин, частково задовольняючи позов, судові витрати слід покласти на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 11 частини 1 статті 80, статтями 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал»(м. Чернівці, вул. Комунальників, 5, ідентифікаційний код 03361780) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»(м. Чернівці, вул. Прутська, 23-А, ідентифікаційний код 00130760) інфляційні в розмірі 26224,94 грн., 3 % річних в розмірі 3011,01 грн., державне мито в розмірі 21335,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 62,96 грн.

3.          В частині стягнення 2 104 294,27 грн. провадження у справі припинити.

4.          В решті позову відмовити за безпідставністю.

Суддя                                                              А. Паскарь