ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2016 р. Справа № 917/2629/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №8 від 18.01.2016 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. №9 від 01.04.2016 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1163П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 01 березня 2016 року у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Фіалка", с. Великі Будища, Гадяцький район, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення 979566,32 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - СТОВ "Фіалка" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому після остаточних уточнень просив стягнути з ТОВ "Гадячсир" заборгованість за договором поставки №30-Ф від 01.06.2012 р. у розмірі 979 566,32 грн., з яких: 961183,04 грн. – основний борг, 16173,71 грн. – штраф, 2209,57 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 р. у справі №917/2629/15 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення при прийняття рішення норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки постачальником не було надано покупцеві повного пакету документів, зазначених у п. 2.3. договору поставки №30-Ф від 01.06.2012 року, зокрема, спеціалізованих товарних накладних за формою № 1 - ТН (МС), ТОВ “Гадячсир”, скориставшись правом, передбаченим пунктом 2.4. договору, було призупинено оплату товару за договором, що виключає порушення прав позивача та свідчить відсутність підстав для задоволення позову, оскільки є наслідком порушення умов договору самим постачальником..

Разом з цим, за твердженням відповідача, приймальна квитанція не може підтверджувати факт здійснення конкретної поставки, так як вона не є первинним документом, який підтверджує факт здійснення поставки, а є лише узагальнюючим (зведеним) обліковим документом бухгалтерської звірки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 12.05.2016 року на 12:30 год.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2016 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№4812 від 12.05.2016 року) та його представник у судовому засіданні проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що твердження відповідача про неотримання ним спеціалізованих товарних накладних не відповідає дійсності, оскільки на кожну поставлену місячну партію товару відповідачем надана підписана приймальна квитанція, яка складається на підставі спеціалізованих товарних накладних, як це передбачено умовами пункту 2.5 договору та Інструкцією про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. № 3-ПК (МС)), затвердженою Міністерством аграрної політики України № 176 від 01.07.2002 року.

Також зазначає, що відповідач в порядку статті 666 Цивільного кодексу України не надав суду жодного доказу звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів які зазначені в п. 2.4. договору, та встановлення строку для їх повернення, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого ним товару. .

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, доводи відповідача та позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 01 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Гадясир”, покупцем, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Фіалка”, продавцем, було укладено Договір № 30-Ф поставки (далі договір), за умовами якого постачальник зобов'язався систематично передавати у власність покупця молочну сировину (молоко коров’яче незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), далі за текстом молоко, а покупець - приймати й оплачувати молоко на умовах та в порядку визначеному цим договором.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що кількість молока зазначається в спеціалізованій товарній накладній на перевезення молочної сировини за формою-1 ТН (МС), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 176 від 01 липня 2002 року (далі - Товарна накладна), ціна - у протоколах погодження цін (Додаток № 1), які після погодження (в порядку передбаченому цим договором), належного оформлення та підписання сторонами, є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1.1 договору сторони обумовили умови поставки: EXW Інкотермс 2010 - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: с. Великі Будища Гадяцького району, Полтавської області.

Право власності на молоко переходить до покупця з моменту його приймання і визначається датою підписання представником Покупця товарної накладної крім випадку виявлення Покупцем невідповідності молока вимогам ДСТУ 3662-97, діючим в Україні стандартам, а також ветеринарним та санітарним вимогам (п.2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.5. договору визначено, що не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним покупцем, на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою № 3-ПК (МС), в якій вказується кількість та вартість молочної сировини.

Покупець проводить оплату за придбане молоко у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту переходу права власності на молоко (п.5.4)

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору за період з 01.09.2015 року по 31.10.2015 року було передано відповідачу товар на загальну суму 1617371,42 грн., а відповідач, підписавши договір поставки, видаткові накладні, приймальні квитанції та видавши довіреності на отримання товар, взяв на себе обов‘язок з оплати товару.

Однак, за твердженням позивача, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором виконав частково в розмірі 166188,39 грн.(відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 01.03.2016р. вх. канцелярії суду №2616), на момент розгляду справи зобов'язання відповідача в частині сплати 961 183,04 грн. ним не виконані.

Таким чином, за висновком позивача, з відповідача підлягає стягненню 961 183,04 грн. основного боргу, а також 6173,71 грн. – штраф, 2 209,57 грн. – 3% річних.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач належним чином виконував зобов'язання за договором щодо здійснення ним поставки товару, однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів статті 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 961183,04 грн.

Також місцевий господарський суд зазначив, що позивачем з урахуванням статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статей 199, 230 Господарського кодексу України, пункту 6.2 договору правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі 16 173,71 грн., а також з урахуванням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3% річних в сумі 2 209,57 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У пункті 4.4 договору встановлено, що молоко вважається прийнятим належним чином і уповноваженою на це особою, якщо у товарній накладній постачальника поставлені підпис, печатка або штамп покупця.

Згідно з пунктом 5.4 договору покупець проводить оплату за придбане молоко, у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту переходу права власності на молоко.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов‘язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору за період з 01.09.2015 року по 31.10.2015 року передав відповідачу товар на загальну суму 1 617 371,42 грн., що підтверджується:

приймальна квитанція № 141 від 30.09.2015 року на суму 784 282,81 грн.;

видаткова накладна № 614 від 29.09.2015 року на суму 261 512,00 грн.;

видаткова накладна № 618 від 30.09.2015 року на суму 522 770,81 грн.;

приймальна квитанція № 166 від 31.10.2015 року на суму 833 088,61 грн.;

видаткова накладна № 698 від 31.10.2015 року на суму 833 088,61 грн.;

довіреність № 1254 від 01.09.2015 року;

довіреність № 1395 від 01.10.2015 року.

Вказані документи підписані керівником та головним бухгалтером відповідача та містять печатку ТОВ "Гадячсир".

Таким чином, підписання вказаних документів відповідачем свідчить про передачу продавцем у власність покупця товару, що створює для останнього обов’язок з його оплати.

Однак, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором виконав частково в розмірі 166 188,39 грн., у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість на суму 961 183,04 грн.

Отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 961 183,04 грн. основного боргу.

Відповідно до пункту 6.2 договору у випадку якщо заборгованість з оплати молока (п. 5.4 цього договору) становить 10 (календарних) днів і більше, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 1 (одного) % від суми боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій та 3% річних і знаходить його обґрунтованим, у зв’язку чим колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 6173,71 грн. штрафу та 2209,57 грн. 3% річних

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що постачальником не було надано покупцеві повного пакету документів, зазначених у п. 2.3. Договору, зокрема, спеціалізованих товарних накладних за формою № 1 - ТН (МС), ТОВ “Гадячсир”, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 2.4. договору, на законних підставах було призупинено оплату товару за договором, що виключає порушення законних прав позивача та свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки є наслідком порушення умов договору самим постачальником..

Разом з цим, за твердженням відповідача, приймальна квитанція не може підтверджувати факт здійснення конкретної поставки, так як не є первинним документом, який підтверджує факт здійснення поставки, а є лише узагальнюючим (зведеним) обліковим документом бухгалтерської звірки.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про

господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності пункту 2.1 Порядку застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини, затвердженого постановою Укоопспілки від 29.05.2000 року від 29 травня 2000 р. N 118 за погодженням з Держкомстатом України (далі Порядок №118), приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.

Разом з цим, згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 N 176, приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Таким чином, зі змісту вказаних норм випливає, що приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за своєю природою є первинними документами і їх виписка є неможливою без попереднього складання товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС), на підставі яких такі приймальні квитанції складаються.

При цьому накладна товарна за своєю природою - це первинний бухгалтерський документ, призначений для оформлення операцій по відпустці і прийому товарно-матеріальних цінностей.

Отже факт виписки відповідачем приймальних квитанцій свідчить про інший факт - виписку накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) і вказаний різновид первинних документів підтверджує факт здійснення операції з передачі позивачем у власність відповідача обумовленого договором товару.

При цьому, як вже зазначалося, відповідно до пункту 4.4 договору молоко вважається прийнятим з моменту оформлення покупцем належним чином товарної накладної, тоді як умови пункту 5.4 договору покладають на покупця обов’язок проводить оплату за придбане молоко протягом 10 банківських днів з моменту переходу права власності на молоко.

Обставина призупинення оплати товару за договором на підставі п. 2.4. договору до моменту надання позивачем документів, зазначених в пункті 2.3. договору, не підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження факту зупинення ним оплат і повідомлення про це позивача.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 р. у справі №917/2629/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13.05.2016 року.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Гетьман Р.А.