ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А. (доповідач), Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області (далі - УПФ України в Сокальському районі) про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 у Сокальському районному суді Львівської області пред'явив позов до УПФ України в Сокальському районі про визнання дій неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що у вересні 2006 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки після призначення пенсії з 01 серпня 2006 року він продовжував працювати.

05 жовтня 2006 року відповідачем йому було відмовлено в задоволенні даної заяви.

Вважаючи, таку відмову безпідставною, просив визнати неправомірним рішення відповідача про відмову в перерахунку його пенсії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 28 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2007 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без розгляду з підстав, передбачених частиною шостою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, як таку що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої, п'ятої, шостої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Як видно з матеріалів справи, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції від 28 грудня 2006 року була подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження 25 січня 2007 року, тобто після спливу терміну на подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення.

При цьому клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги  ОСОБА_1 не порушувалось.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції з урахуванням пропуску строку на  подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення правильно залишив апеляційну скаргу без розгляду.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі наведеного, керуючись статтями  210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання дій неправомірними - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді                                                                                      Смокович М.І.

Весельська Т.Ф.

Горбатюк С.А.

Мироненко О.В.

Чумаченко Т.А.