ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Ківерцівська МДПІ) за касаційною скаргою Ківерцівської МДПІ на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернулася у Ківерцівський районний суд Волинської області із скаргою на неправомірну бездіяльність Ківерцівської МДПІ у зв'язку з відмовою суб'єкта оскарження звільнити її від ідентифікаційного номеру.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона є віруючою людиною і за своїми релігійними переконаннями відмовляється від присвоєного ідентифікаційного номера, але відповідач залишив її заву про відмову від ідентифікаційного номера без задоволення.

Просила визнати неправомірною бездіяльність Ківерцівської МДПІ та зобов'язати її зробити на одній із сторінок її паспорта відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, завіривши її гербовою печаткою ДПІ.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2004 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано бездіяльність Ківерцівської МДПІ неправомірною та зобов'язано її задовольнити вимоги ОСОБА_1 і внести в її паспорт відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06 травня 2004 року апеляційну скаргу Ківерцівської МДПІ відхилено. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2004 року залишено без зміни.

Ківерцівська МДПІ подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що відповідно до Положення про паспорт громадянина України, яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року № 3423-ХІІ, і яке регламентує перелік записів та відміток, що вносяться до паспорту, посадові особи податкової служби не зобов'язані вносити будь-які дані та записи до паспортів громадян України.

Просила скасувати  обидва судові рішення, як такі, що постановлені з порушення норм матеріального та процесуального права. 

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га Ківерцівської МДПІ не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів” особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, мають право сплачувати податки та інші обов'язкові платежі за раніше встановленою формою обліку, про що робиться відповідна відмітка в паспорті такої особи.

Частиною другою статті 5 цього Закону передбачено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

 Внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформації про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, заборонено  частиною другою статті 5 Закону України  “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів”. А у випадку, коли відповідна інформація про таку особу вже внесена до реєстру - то вона підлягає негайному та безумовному виключенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до даних спірних правовідносин положення Закону України від 22 грудня 1994 року             № 320/94-ВР “Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів” (із змінами та доповненнями) і дійшли обґрунтованого висновку, що для ОСОБА_1, яка через релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, має бути збережена раніше встановлена форма обліку і звітності платників податків, інших обов'язкових платежів.

Судові рішення законні і обґрунтовані.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 травня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді                                                                                      Панченко О.Н.

Весельська Т.Ф.

Горбатюк С.А.

Мироненко О.В.

Чумаченко Т.А.