КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2016 р. Справа№ 911/5354/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

секретар судового засідання: Степанець О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Коломієць М.О. (дов. б/н від 15.10.2014 року),

від відповідача - ОСОБА_3 (дов. б/н від 24.12.2015 року),

від третьої особи1 - ОСОБА_3 (дов. №1042 від 27.05.2015 року),

від третьої особи2 - ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1 від 05.02.2007 року),

від третьої особи3 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Адвокатського бюро "Василика В.В."

на рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 року

у справі №911/5354/15 (суддя В.М. Антонова)

за позовом Адвокатського бюро "Василика В.В.", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке", Київська обл., с. Княжичі

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_5, м. Київ

2. ОСОБА_3, м. Київ

3. ОСОБА_6, Черкаська обл., смт. Маньківка

про стягнення 319 945,21 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Адвокатське бюро "Василика В.В." звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" про стягнення 319 945,21 грн., з яких 24 571,31 грн. 3% річних та 295 373,90 грн інфляційних втрат.

21.01.2016 року через канцелярію Господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника позивача надійшла заява б/н від 21.01.2015 року (вх. 1255/16) про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої просив стягнути з відповідача 325 765,73 грн., з яких 25 729,22 грн. 3% річних та 300 036,51 грн. інфляційних втрат. Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2016 року залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5 та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2016 року залучено до участі у справі у якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 року у справі №911/5354/15 позов задоволено частково; суд вирішив стягнути Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" на користь Адвокатського бюро "Василика В.В." 161 135,53 грн. інфляційних втрат, 13 580,06 грн. 3% річних та 2 620,73 грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сума, яка підлягає стягненню за рішеннями господарського суду Київської області від 02.09.2013 року у справі №911/2547/13 та від 17.09.2013 року у справі №911/2670/13 є грошовим зобов'язанням, а тому позивач має право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. Однак, враховуючи те, що позивач здійснив відступлення права вимоги зобов'язань за зазначеними вище рішеннями у розмірі 39 776,16 грн. за рішенням у справі №911/2547/13 та 130 750,00 грн. за рішенням у справі №911/2670/13, суд дійшов висновку про безпідставне нарахування інфляційних втрат та 3% річних на зазначені суми.

Не погодившись із вказаним рішенням, Адвокатського бюро "Василика В.В." подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 року у справі №911/5354/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Крім того, скаржник просить поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 року у справі №911/5354/15.

Судова колегія зазначає, що скаржником не було пропущено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 09.03.2016 року. З апеляційною скаргою Адвокатське бюро "Василика В.В." звернулось до суду 28.03.2016 року, про що свідчить відбиток штампу Господарського суду Київської області, тобто в межах десятиденного строку, як того вимагає ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 року прийнято апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Василика В.В." на рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 року у справі №911/5354/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Сулім В.В. та призначено розгляд справи на 10.05.2016 року.

У зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Суліма В.В. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Василика В.В." на рішення господарського суду Київської області від 09.03.2016 року у справі №911/5354/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Василика В.В." на рішення господарського суду Київської області від 09.03.2016 року у справі №911/5354/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Київської області від 02.09.2013 року у справі №911/2547/13 (а.с. 22-26) за позовом Адвокатського об'єднання „Адвокатська контора „Василик і Євстігнєєв" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Княжицьке" про стягнення 230 761,65 грн. позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Княжицьке" на користь Адвокатського об'єднання „Адвокатська контора „Василик і Євстігнєєв" 120 000,00 грн. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010 юридичні послуги, 5 135,08 грн. пені, 3 454,29 грн. 3 % річних та 2 571,78 грн. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

16.09.2013 року на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ №911/2547/13 від 16.09.2013 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2013 року у справі №911/2670/13 (а.с. 27-29) за позовом за позовом Адвокатського об'єднання „Адвокатська контора „Василик і Євстігнєєв" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Княжицьке" про стягнення 234 391,58 грн. позовні вимоги задоволено. Суд вирішив стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" на користь Адвокатського об'єднання "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" 224 500,00 грн. заборгованості, 224,50 грн. інфляційних втрат, 10 167,08 грн. 3% річних та 4 687,84 грн. судового збору.

На виконання зазначеного рішення видано наказ №911/2670/13 від 07.10.2013 року.

На підставі наказів №911/2547/13 від 16.09.2013 року та №911/2670/13 від 07.10.2013 року відділом Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавчі провадження №39933761 (а.с. 31) та №40158588 (а.с. 30).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2014 року (а.с. 89-94), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року, порушено провадження у справі №911/119/14 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке".

Постановою господарського суду Київської області від 26.05.2014 року у справі №911/119/14 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановами відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 24.06.2014 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказів №911/2547/13 від 16.09.2013 року та №911/2670/13 від 07.10.2013 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 03.02.2014 року, справу №911/119/14 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" передано на новий розгляд на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

07.10.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області в межах провадження у справі №911/119/14 від Адвокатського бюро "Василик В.В." надійшла заява про відкликання заяви про порушення справи про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке".

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2014 року у справі №911/119/14 (а.с. 35-36) було задоволено зазначену вище заяву та залишено без розгляду заяву Адвокатського об'єднання "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" б/н від 15.01.2014 року про порушення провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке".

30.03.2015 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайоного управління юстиції з заявами про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішень господарського суду Київської області від 02.09.2013 року у справі №911/2547/13 та від 17.09.2013 року у справі №911/2670/13.

Постановами відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайоного управління юстиції від 23.04.2015 року відкрито виконавчі провадження з виконання наказів №911/2670/13 від 07.10.2013 року та №911/2547/13 від 16.09.2013 року (а.с. 37, 39).

Станом на дату звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Київської області рішення господарського суду Київської області від 16.09.2013 у справі №911/2547/13 та від 07.10.2013 у справі №911/2670/13 не виконані.

Колегією суддів встановлено, що 10.02.2014 року між Адвокатським об'єднанням "Адвокатська контора "Василик та Євстігнєєв" (первісний кредитор) та ОСОБА_5 (новий кредитор) укладено договір №01 про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) (а.с. 131), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ "Княжицьке" у розмірі 39 776,16 грн, які належать первісному кредитору на підставі рішення господарського суду Київської області по справі №911/2547/13 від 02.09.2013.

05.11.2013 року між Адвокатським об'єднанням "Адвокатська контора "Василик та Євстігнєєв" (первісний кредитор) та ОСОБА_6 (новий кредитор) (а.с. 130) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги у розмірі 44 000,00 грн, належне первісному кредитору на підставі рішення господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, боржником в якому виступає Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Княжицьке".

20.11.2013 року між Адвокатським об'єднанням "Адвокатська контора "Василик та Євстігнєєв" (первісний кредитор) та ОСОБА_6 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1 (а.с. 168), згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги у розмірі 21 000,00 грн, належне первісному кредитору на підставі рішення господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, боржником в якому виступає Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Княжицьке".

20.11.2013 року між Адвокатським об'єднанням "Адвокатська контора "Василик та Євстігнєєв" (первісний кредитор) та ОСОБА_6 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2 (а.с. 169), згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги у розмірі 23 000,00 грн, належне первісному кредитору на підставі рішення господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, боржником в якому виступає Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Княжицьке".

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому зазначені вище угоди були розірвані в добровільному порядку на підставі додаткових угод №1 від 10.02.2016 року (а.с. 163-165) до кожного з договорів.

10.02.2014 року між Адвокатським об'єднанням "Адвокатська контора "Василик та Євстігнєєв" (первісний кредитор) та ОСОБА_5 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ "Княжицьке" у розмірі 45 750,00 грн.

Враховуючи, що 10.02.2014 року між Адвокатським об'єднанням "Адвокатська контора "Василик та Євстігнєєв" та ОСОБА_5 було укладено два договори відступлення права вимоги, в одному з яких визначено, що борг виник на підставі рішення у справі №911/2547/13, колегія суддів дійшла висновку, що договором про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) від 10.02.2014 року сторони визначили, що борг у розмірі 45 750,00 грн. виник на підставі рішення господарського суду Київської області від 17.09.2013 року у справі №911/2670/13.

17.02.2014 року між Адвокатським об'єднанням "Адвокатська контора "Василик та Євстігнєєв" (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ "Княжицьке" у розмірі 85 000,00 грн. з основної суми боргу, визначену за рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2013 року у справі №911/2670/13.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем рішень суду, внаслідок чого виникла заборгованість у вигляді суми штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 03.02.2014 у справі №911/119/14, справу №911/119/14 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" передано на новий розгляд на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2014 у справі №911/119/14 залишено без розгляду заяву Адвокатського об'єднання "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" б/н від 15.01.2014 про порушення провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке".

Таким чином, судом першої інстанції було обґрунтовано визначено, що рішення, на підставі яких діяв мораторій скасовані, а тому позивач мав право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 03.02.2014 року по 28.10.2014 рік.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право вимоги заборгованості за рішення господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 у розмірі 91 384,99 грн (131 161,15 грн (загальна сума боргу, що підлягає стягненню за рішенням від 02.09.2013 у справі №911/2547/13) - 39 776,16 грн (сума згідно договору відступлення права вимоги №01 від 10.02.2014) та за рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 у розмірі 108 829,42 грн (239 579,42 грн (загальна сума боргу, що підлягає стягненню за рішенням від 17.09.2013 у справі №911/2670/13) - 45 750,00 (сума згідно договору відступлення права вимоги від 10.02.2014) - 85 000,00 грн (сума згідно договору відступлення права вимоги від 17.02.2014)).

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною п'ятою статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 599 Цивільного кодексу визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума, яка підлягає стягненню за рішеннями господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 та від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 є грошовим зобов'язанням.

Отже, позивач має право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Місцевий суд обґрунтовано зазначив, що позивач здійснив відступлення права вимоги зобов'язань за зазначеними вище рішеннями у розмірі 39 776,16 грн. за рішенням у справі №911/2547/13 та 130 750,00 грн. за рішенням у справі №911/2670/13, з огляду на що позивачем безпідставно нарахувано інфляційні втрати та 3% річних на зазначені суми.

Крім того, враховуючи передбачений абз. 4 п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду Київської області від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", який зазначає про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на стягнуту суму пені, з огляду на те, що її правова природа залишається незмінною, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних на суму пені у розмірі 5 135,08 грн, стягнуту за рішенням господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13.

Відтак, враховуючи вищевикладені обставини, позивач має право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних на 86 249,91 грн. заборгованості за рішенням господарського суду Київської області від 02.09.2013 року у справі №911/2547/13, яке набрало законної сили 16.09.2013 року та на 108 829,42 грн. заборгованості за рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2013 року у справі №911/2670/13, яке набрало законної сили 04.10.2013 року.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом протягом заявленого позивачем періоду з урахуванням наведених законодавчих та договірних положень становить за період з 17.09.2013 року по 21.01.2016 року 161 135,53 грн інфляційних втрат та 13 580,06 грн. 3% річних, тому вимоги позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 300 036,51 грн. інфляційних втрат та 25 729,22 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 161 135,53 грн. інфляційних втрат та 13 580,06 грн. 3% річних.

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що договори про відступлення права вимоги у судовому порядку не визнавались недійсними.

Крім того, п.5 договорів про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) визначено, що з моменту укладення цього договору та набрання ним чинності: права, вказані в п. 3 цього договору - вимагати (в тому числі - в порядку провадження у справі про банкрутство боржника) і отримувати від первісного боржника вказану в п. 2 цього договору суму боргу в повному обсязі із урахуванням вказаних в п. 4 цього Договору штрафних санкцій припиняється для первісного кредитора, натомість названі права з моменту укладення цього договору виникають у нового кредитора. Таким чином, укладаючи договори про відступлення прав вимоги, сторони у добровільному порядку дійшли згоди про те, що право вимагати борг у позивача припинилося.

Інші доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 року у справі №911/5354/15.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Василика В.В." на рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 року у справі №911/5354/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 року у справі №911/5354/15 залишити без змін.

3. Справу №911/5354/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко