ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
15 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, судді Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А. (доповідач), Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (далі - УПФ України в Іллічівському районі м. Маріуполя) про визнання неправомірною відмову у перерахунку пенсії та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії за касаційною скаргою УПФУ в Іллічівськом районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2007 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. в Донецькому окружному адміністративному суді пред'явили позов до УПФ України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання неправомірною відмову у перерахунку пенсії та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії.
Вимоги обґрунтовували тим, що вони є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, визнанні інвалідами 3-ої групи за захворюванням, пов'язаним з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” їм призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами.
Проте, відповідач визначив розмір зазначених пенсій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.
Вони зверталися за перерахунком пенсії у відповідності з Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але у цьому відповідач відмовив.
Просили визнати неправомірною відмову УПФ України в Іллічівськом районі м. Маріуполя провести перерахунок пенсії з інвалідності і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати відповідача провести перерахунок їхніх пенсій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого чинним законодавством.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року позовні вимоги позивачів задоволено.
Зобов'язано УПФ України в Іллічівськом районі м. Маріуполя провести перерахунок основної та додаткової пенсій ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. з 01 жовтня 2007 року у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з послідуючим перерахунком їх у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2008 року апеляційну скаргу УПФ України в Іллічівськом районі м. Маріуполя частково задоволено.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року змінено в частині визначення розміру додаткової пенсії, з розрахунку якого необхідно виходити при нарахуванні додаткової пенсії відповідно до норм статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язано УПФ в Іллічівськом районі м. Маріуполя перерахувати ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 жовтня 2007 року із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, які не можуть бути нижчою за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.
В іншій частині постанову суду залишено без зміни.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України в Іллічівськом районі м. Маріуполя подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. є інвалідами 3-ої групи за захворюванням, яке пов'язане з роботою з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і належать до осіб категорії 1, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, перебувають на обліку в УПФ України в Іллічівськом районі м. Маріуполя.
Їм призначені державна та додаткова пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1“Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.
ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. зверталися до УПФ України в Іллічівськом районі м. Маріуполя з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та у з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої чинним законодавством, але в проведенні перерахунку пенсії їм було відмовлено.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач неправомірно відмовив позивачам у перерахунку пенсій і його дії суперечать вказаним вимогам Конституції України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачів застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Тому, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачам має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачам повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції припустився помилки при визначенні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка підлягала виплаті позивачам, але цю помилку суд апеляційної інстанції виправив з урахуванням положень статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішення суду апеляційної інстанції та частково рішення суду першої інстанції є законними і обґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що з резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід виключити вказівку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в частині зобов'язання проводити перерахунок пенсії позивачам у відповідності до змін чинного законодавства і встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, оскільки таким чином судом встановлені обов'язки відповідача на майбутнє без урахування можливих змін чинного законодавства.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2008 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірною відмову у перерахунку пенсії та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії - без зміни, виключивши з резолютивної частини постанови суду першої інстанції вказівку про зобов'язання проводити перерахунок пенсії позивачам у відповідності до змін чинного законодавства і встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді Смокович М.І.
Весельська Т.Ф.
Горбатюк С.А.
Мироненко О.В.
Чумаченко Т.А.