ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А. (доповідач), Мироненка О.В.,              Чумаченко Т.А., провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН Сніжнянського міськвиконкому) про стягнення коштів за касаційною скаргою УПСЗН Сніжнянського міськвиконкому на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до УПСЗН Сніжнянського міськвиконкому про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення.

Вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом 3-ої групи, відноситься до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон № 796) має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати періодично підвищувався, але відповідач при виплаті допомоги ці обставини не брав до уваги та у період з 2001 по 2006 роки виплачував йому щорічну допомогу в розмірі, встановлену постановами  Кабінету Міністрів України.

Вважає, що такі розміри щорічної допомоги визначені без урахування положень статті 48 Закону № 796.

Просив стягнути з УПСЗН Сніжнянського міськвиконкому заборгованість з виплати щомісячної допомоги на оздоровлення за  період з 2001 по 2006 роки в сумі 4942,50 грн.

Постановою Сніжнянського міського суду Донецької області від 16 січня 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

Ухвалою апеляційного адміністративного суду Донецької області від 15 травня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1задоволено.

Постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 16 січня 2007 року скасовано. Позов ОСОБА_1задоволено.

Стягнуто з УПСЗН Сніжнянського міськвиконкому на користь ОСОБА_1. щорічну допомогу на оздоровлення за 2001-2005 роки у розмірі 3823,50 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, УПСЗН Сніжнянського міськвиконкому подало касаційну скаргу, в якій вказало на те, що оскаржуване рішення апеляційним судом у справі прийняте з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  огляду на таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та інвалідом 3 групи за захворюванням, яке пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. У 2001-2005 роках УПСЗН ОСОБА_1було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 21,50грн. щомісячно, а у 2006 році - 90,00 грн.

Відповідно до статті 48 Закону № 796 інвалідам третьої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Положеннями Закону № 796 України визначено основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки, відповідно до частини першої статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Законом № 796 Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще в 1996 році Кабінетом Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, а тому, не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки в наступному будь-яких рішень із цих питань Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не приймалось, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796 та положення інших законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на кожен рік.

Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину третю статті 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796, є безпідставним.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку про те, що Законами України “Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2001 рік”, “Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік”, “Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, “Про Державний бюджет України на 2005 рік” розмір мінімальної заробітної плати неодноразово збільшувався і тому, дії УПСЗН щодо фактично проведених позивачу виплат на оздоровлення за період 2001-2005 років є неправомірними. 

         Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду та встановлених обставин справи.

Судове рішення є законним і обґрунтованим.

За правилами частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення,  а судові рішення - без зміни.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230,  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради Донецької області про стягнення коштів - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді                                                                                 Смокович М.І.

Весельська Т.Ф.

Горбатюк С.А.

Мироненко О.В.

Чумаченко Т.А.