ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2009 р.                                                            Справа № 50/101-09

вх. № 5582/2-50

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,дов. від 14.07.2009 р.,

 відповідача - Тарасов А.Г.,   дов. № 08-11/3683/2-08 від 25.12.2008 р.

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_3, м. Харків  

до  Харківська міська рада, м. Харків  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд  визнати за нею право власності на  господарську нежитлову будівлю - сарай літ."Ж"  загальною площею 25,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні 20.07.2009 р. позивач надав уточнення позовних вимог (вх. № 18747 від 20.07.2009 р.), в яких просить суд визнати за нею право власності на нежитлове приміщення - сарай літ."Ж" загальною площею 30,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Розглянувши надану заяву, враховуючи, що у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову і це не суперечить законодавству та не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе  прийняти  надані уточнення.

Представник відповідача  повідомив суд про порядок  реєстрації права власності на нежитлові будинки та зазначив, що вирішення питання по суті спору покладає на розсуд суду.

В судовому засіданні 20.07.2009 р. оголошувалося перерву до 22.07.2009 р.

В судовому засіданні 22.07.2009 р., дослідивши  матеріали справи та надані документи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно договору довічного утримання від 08.04.1985 року, позивач  отримав у власність житловий будинок літ."А" з надвірними  будівлями літ."Б", літ."В", літ"Г", літ."Д", літ."Е", що знаходяться  в АДРЕСА_1.

Відповідно викопіровки із плану будівельного кварталу на земельну ділянку №64, складеної Харківським міським БТІ 17.11.1984 р., позивач є користувачем цієї земельної ділянки.

Позивачем на цій земельній ділянці збудовано нежитлову будівлю - сарай загальною площею 30,3 кв.м., який Комунальним підприємством "Харківське міське БТІ"  включений до технічного паспорту на садибний житловий будинок по АДРЕСА_1.

Відповідно технічного висновку,  виготовленого ТОВ "Харківреконструкція",  всі основні будівельні конструкції на момент дослідження  наявних деформацій не мають, знаходяться в задовільному  технічному стані, відповідають умовам міцності та стійкості та придатні до подальшої експлуатації.

Згідно ст.375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі  та споруди,  створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, власник  земельної  ділянки  набуває  право  власності  на  зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.  Право власника  на  забудову  здійснюється  ним  за  умови додержання архітектурних,  будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил,  а  також  за  умови  використання  земельної ділянки за її цільовим призначенням.   Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на  його  земельній  ділянці,  встановлюються  статтею  376  цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наведена норма передбачає, що житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст.  ч.1 ст.376 ЦК України.

Відповідно до  ч.5 ст.376 ЦК України,   на  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд  може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке  самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.  Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним . Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права власності у його здійсненні.

Відповідно  ст. 392 ЦК України,  власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд дійшов до  висновку, що право власності на зазначений об"єкт підтверджуються наданими в судовому засіданні документами, у зв"язку з чим, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача витрат по сплаті державного мита та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу, суд вважає за можливе залишити їх за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.16,319,321,331,376,392 ЦК України,   ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43,44, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Визнати за  фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1)  право власності на нежитлове приміщення - сарай літ."Ж" загальною площею 30,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Суддя