АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1941/16 Справа № 175/3332/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року 26 квітня 2016 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Назаренко А.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів та інфляційних витрат

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» про визнання недійсним розписки, -

В с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ТОВ «Континент» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів та інфляційних витрат посилаючись на те, що 21.03.2006 року ОСОБА_3, діючи від його імені, передав ОСОБА_2, а ОСОБА_2 отримала грошові кошти у розмірі 77550,00 грн. за земельну ділянку, на підтвердження чого ОСОБА_2 написала власноручно розписку та підписала її у присутності двох свідків. ОСОБА_2 отримала в повному обсязі грошові кошти з метою в подальшому укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Зрозумівши, що укладання основних договорів купівлі–продажу у найближчий час неможливо, вони вирішили відмовитися від придбання земельних ділянок. ОСОБА_2 було запропоновано повернути отримані нею грошові кошти у розмірі 77550,00 грн., але вона відмовилася. ТОВ «Континент» звернулося до суду з позовною заявою про визнання права власності на відповідну земельну ділянку. Суд виніс рішення, яким задовольнив вимоги ТОВ «Континент». Право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано за ТОВ «Континент» відповідно до чинного законодавства України. Але згодом ОСОБА_2 змінила своє рішення стосовно відчуження належної їй земельної ділянки та звернулася до суду з метою повернути право власності на земельну ділянку, не повертаючи грошей ТОВ «Континент». Тому позивач звернувся з позовом до суду і рішенням Третейського суду від 25.09.2006 року за ним визнане право власності на вказану земельну ділянку відповідача. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2010 року вказане рішення Третейського суду було скасовано. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 року ухвалу суду від 08.06.2010 року залишено без змін. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2014 року скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2013 року про відмову ОСОБА_2 було відмовлено з підстав спливу строків позовної давності та позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано недійсними та скасовано Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 927075 від 22.04.2009 року площею 0,8183 га, серії ЯЖ № 927027 від 22.04.2009 року площею 0,8183 га, серії ЯЖ № 927099 від 22.04.2009 року площею 0,8182 га, та серії ЯЖ № 927051 від 22.04.2009 року площею 0,8183 га, що розташовані на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 020912000131, 020912000129, 020912000112, 020912000130 та видані ТОВ «Континент» на підставі рішення Третейського суду від 25.09.2006 року по справі № 10-12/виконавчий лист № 2в-10-12 від 25.09.2006 року; визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 3,2731 га, що зареєстровано за № 020712000015 відділом Держкомзему в Дніпропетровському районі має кадастровий номер 1221455800:01:072:0215 та складається з земельних ділянок: за кадастровим номером 1221455800:01:072, державний акт серії ЯЖ № 927075, реєстраційний номер 020912000131, зареєстрованого 22.04.2009 року, площею 0,8183 га; за кадастровим номером 1221455800:01:072, державний акт серії ЯЖ № 927027, реєстраційний номер 020912000129, зареєстрованого 22.04.2009 року площею 0,8183 га; за кадастровим номером НОМЕР_1:01:072, державний акт серії ЯЖ 927099, реєстраційний номер 020912000112, зареєстрованого 22.04.2009 року площею 0,8182 га; за кадастровим номером 1221455800:01:072, державний акт серії ЯЖ 927051, реєстраційний номер 020912000130, зареєстрованого 22 квітня 2009 року, площею 0,8183 га. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 04.06.2014 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року залишено без змін. Таким чином, ТОВ «Континент» було позбавлено права власності на вищевказані земельні ділянки на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року. В зв’язку із скасуванням права власності ТОВ «Континент» на земельну ділянку та визнання права власності на цю ділянку за ОСОБА_2, правова підстава, на підставі якої відповідачка одержала від них грошові кошти у розмірі 77550,00 грн. відпала. Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням індексу інфляції складає: 77550,00 грн. х 346,7 % (за період з 21.03.2006 року по 10.08.2015 року - 3430 днів)) : 100 % = 268865,85 грн. Станом на 10.08.2015 року загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_2, складає 268865,85 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу та індекс інфляції (а.с.4-8).

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Континент» про визнання недійсною розписки посилаючись на те, що директор за за змістом розписки від 21.03.2006 року, на яку посилається TOB «Континент» на отримання нею грошей, зазначено лише - ОСОБА_2, позикодавець не зазначений, ані його прізвища, ані його паспортних даних. В період з 2006 року TOB «Континент» не зверталося до неї з вимогами про повернення коштів за розпискою, на протязі 9 років до неї позовних вимог не пред'являлось, саме з цих підстав вона і не зверталася до суду про визнання розписки недійсною. Тому позивач за зустрічним позовом просила суд поновити їй строк позовної давності для можливості захисту прав та на підставі ст.ст.203,215 ЦПК України визнати розписку недійсною (а.с.42-45).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти в розмірі 77550,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 138089,76 грн. та судовий збір, в задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено (а.с.64-71).

В апеляційній скарзі (а.с.73-77) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги, оскільки:

- в розписці не зазначено позикодавця, його ім’я та паспортні дані;

- ОСОБА_3 кошти апелянту за розпискою не передавав;

- ТОВ «Континент» не надало суду доказів щодо звернення до апелянта з вимогою повернення грошових коштів;

- посилання суду на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року як на підставу позбавлення права власності ТОВ «Континент» є недоречним, оскільки право власності на спірну земельну ділянку повернуто апелянту 02.11.2010 року;

- достатніх правових підстав набуття грошових коштів за розпискою не існувало, а тому згідно ст.1212 ЦК України задоволенню не підлягає;

- позивачем пропущено строк позовної давності, по поновлення якого питання перед судом мне ставилось.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимог та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки за умовами якого відповідачу під розписку були передані грошові кошти; внаслідок ухвалення ряду судових рішень, результатом якого стало скасування права власності позивача на спірну земельну ділянку; передані грошові кошти позивачу відповідачу повернуто не було.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З матеріалів справи вбачається, що 21 березня 2006 року ОСОБА_3, діючий від імені ТОВ «Континент» за довіреностю від 21 січня 2006 року (а.с.11), передав, а ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі 77550,00 грн. за продаваєму нею земельну ділянку (пай) в сел. Ювілейне № 579, зареєстрований в книзі записів № 158, на підтвердження чого ОСОБА_2 написала власноручно розписку та підписала її у присутності двох свідків (а.с.12).

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання цієї розписки недійсною з підстав, зазначених в позовній заяві, а саме за відсутності в розписці імені та паспортних даних позикодавця, не можуть бути враховані, оскільки вказана розписка не є доказом укладення договору позики, а навпаки свідчить про отримання нею грошових коштів за продаж нею земельної ділянки (пая).

Тому підстав для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання розписки недійсною немає.

Доводи апеляційної скарги щодо заперечення ОСОБА_2 про отримання грошових коштів саме від ОСОБА_3 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказана розписка надана позивачем на підтвердження свого позову про витребування від відповідача грошових коштів, зазначених в розписці, як отриманих відповідачем саме від позивача, при тому що сам факт отримання таких коштів на умовах, вказаних в розписці, відповідач не заперечувала.

З аркушу № 49 цивільної справи № 6-44/12 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Континент» про скасування рішення третейського суду від 25.09.2006 року, дослідженої апеляційним судом, вбачається, що з метою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (земельної частки-паю № 579) площею 3,270 га в сел. Ювілейне, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю під № 158, ОСОБА_4 надана довіреність від 21 березня 2006 року, яку на цей час не визнано недійсною, на ім’я ОСОБА_5 (а.с.123), яка представляла інтереси ОСОБА_4 в третейському суді при вирішенні питання про визнання права власності ТОВ «Континент» на належну ОСОБА_4 земельну ділянку, за продаж якої нею надано розписку про отримання грошових коштів в розмірі 77550,00 грн.

Тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача правових підстав для витребування у відповідача зазначених грошових коштів в порядку ст.1212 ЦК України після повернення ОСОБА_4 у судовому порядку своєї земельної ділянки є необгрунтованими.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги позивача про витребування цу відповідача безпідставно отриманих грошових крштів, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що у позивача виникла правова підстава для витребування грошових коштів лише після ухвалення апеляційного судом судового рішення від 20 лютого 2014 року про скасування права власності позивача на земельну ділянку і визнання права власності за відповідачем.

З аркушів №№ 49-53 тому № 1 цивільної справи № 2-175/508/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Континент» про визнання недійсними Державних актів на право власності ТОВ «Континент» на земельні ділянки, дослідженої апеляційним судом, вбачається, що підставою для визнання за ТОВ «Континент» права власності на належну відповідачу земельну ділянку є рішення Третейського суду від 25.09.2006 року.

Спочатку на підставі рішення третейського суду від 25.09.2006 року ТОВ на виконавчого листа від 25.09.2006 року ТОВ «Континент» 07.02.2007 року отримало державний акт на земельну ділянку площею 3,2731 га (а.с.128), потім ТОВ «Континент» 22.04.2009 року отримало державні акти на чотири земельні ділянки площами 0,8182 га, 0,8183 га, 0,8183 га та 0,8183 га (а.с.129-132).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2010 року (а.с.15-17), залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 року (а.с.18), рішення третейського суду скасоване.

З матеріалів цивільної справи № 6-44/12 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Континент» про скасування рішення третейського суду від 25 вересня 2006 року вбачається, що ТОВ «Континент» з судовим рішенням про скасування рішення третейського суду не погодилось та звернулось до апеляційного суду з заявою про апеляційне оскарження, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скаргою на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2010 року.

Представник ТОВ «Континент» на підставі довіреності ОСОБА_6 приймала участь у розгляді апеляційної скарги в апеляційному суді та копію ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 року отримала 19.11.2010 року.

Отже слід визнати, що саме після набрання 02.11.2010 року законної сили ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2010 року про скасування рішення третейського суду та отримання 19.11.2010 року копії ухвали апеляційного суду ТОВ «Континент» стало відомо про безпідставність володіння ОСОБА_4 грошовими коштами в сумі 77550,00 грн., отриманими нею в рахунок відчудження на користь ТОВ «Континент» земельної ділянки.

Тому з цього часу протягом трьох років ТОВ «Континент» мало право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно одержаних коштів та інфляційних витрат.

Натомість ТОВ «Континент» з таким позовом до ОСОБА_4 звернулосб до суду 14.08.2015 року (а.с.4-8).

Відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається зі справи, в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про застосування строків позовної давності (а.с.39-41).

За таких обставин судом першої інстанції з врахуванням заяви відповідача не було підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Континент».

З огляду на це колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ТОВ «Континент» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів та інфляційних витрат підлягає скасуванню у зв’язку з порушення норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,309,314,316 Цивільного процесу­ального кодексу України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» – скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів та інфляційних витрат - відмовити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: