Справа № 183/5920/15

№ 1-кп/183/133/16

В И Р О К

іменем України

11 травня 2016 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Олійника А.В.,

секретаря - Бабенко Л.М.,

за участю прокурора - Киричок О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015040010000323 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, солдата військової частини А1126, не судимого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України, -

в с т а н о в и в:

25 листопада 2013 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 наказом № 257 (по стройовій частині) командира військової частини А1126 призначено на посаду помічника командира 2 парашутно-десантного батальйону з оперативного забезпечення військової частини А1126, яка дислокується у смт. Гвардійське, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

За наведених обставин, старший лейтенант ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов’язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, зобов’язаний берегти державне майно та виконувати службові обов’язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Згідно п. 1.3 наказу Міністра оборони України від 29 червня 2005 року № 359 «Про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», командири (керівники) завжди повинні мати точні дані про наявність і стан зброї та боєприпасів, зобов’язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання і використання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.

Помічник командира 2 парашутно-десантного батальйону з оперативного забезпечення старший лейтенант ОСОБА_1, згідно накладних № 162/Т та 266/Т 13 березня 2014 та 27 березня 2014, відповідно, отримав на особовий склад зведеної роти 2 парашутно-десантного батальйону, зі складу ракетно-артилерійського озброєння військової частини А1126 на відповідальне зберігання, стрілецьку зброю серед якої були АКС-74 №2222073, АКС-74 №6283854, АКС-74 №6246503, АКС-74 №6438345, АКС-74 №2221865, АКС-74 №6304940, АКС-74 №6188334, АКС-74 №6296889, АКС-74 №6466911, АКС-74 №6208883, РПКС - 74 №ЛР1587, для подальшого її закріплення за військовослужбовцями підрозділу та організації зберігання. Зброя згідно відомості закріплення зброї була закріплена за особовим складом зведеного підрозділу, про що зроблено відповідні відмітки у військових квитках військовослужбовців.

Наказом командира військової частини А1126 місце для зберігання вказаної зброї було визначено в кімнаті зберігання зброї та боєприпасів 4 парашутно—десантної роти військової частини А1126, де вона й зберігалася до 5 червня 2014 року у смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області та за забезпечення збереження якої у вищевказаній кімнаті зберігання зброї відповідав ОСОБА_1

З 06 червня 2014 року, всупереч наказу командира військової частини А1126, розпорядженням старшого лейтенанта ОСОБА_2, вищевказана зброя в ящиках була переміщена в кімнату зберігання зброї 8 парашутно - десантної роти (казарма 2 парашутно - десантного батальйону), особовий склад якої на той період був залучений до виконання завдань у зоні АТО. У зв’язку із викладеним зброя під охорону добового наряду не здавалась.

13 червня 2014 року, старший лейтенант ОСОБА_1 вибув для виконання завдань у зону проведення АТО. При цьому передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, легковажно розраховуючи на їх відвернення, у порушення пункту 1.3 наказу Міністра оборони України від 29 червня 2005 року № 359 «Про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», належний порядок охорони зброї не забезпечив, відповідальних за видачу зброї старший лейтенант ОСОБА_1 не призначив, та на склади РАО вищевказану зброю не здав, при цьому, ключі від ящиків зі зброєю залишив у легкодоступному місці – кімнаті казарми 2 парашутно-десантного батальйону.

09 жовтня 2014 року, прибувши до військової частини А1126, старший лейтенант ОСОБА_1 виявив, що кімната зберігання зброї відчинена, при цьому зброя в комплекті, а саме - АКС-74 №2222073, АКС-74 №6283854, АКС-74 №6246503, АКС-74 №6438345, АКС-74 №2221865, АКС-74 №6304940, АКС-74 №6188334, АКС-74 №6296889, АКС-74 №6466911, АКС-74 №6208883, РПКС - 74 №ЛР1587 в ящиках та інших кімнатах зберігання зброї 2 парашутно-десантного батальйону відсутня.

Таким чином, у період з 13 червня 2014 року по 09 жовтня 2014 року старший лейтенант ОСОБА_2, внаслідок невиконання наведених вище вимог нормативних документів, а також службових обов’язків через недбале ставлення до військової служби втратив ввірену для службового користування зброю – АКС-74 №2222073, АКС-74 №6283854, АКС-74 №6246503, АКС-74 №6438345, АКС-74 №2221865, АКС-74 №6304940, АКС-74 №6188334, АКС-74 №6296889, АКС-74 №6466911, АКС-74 №6208883, РПКС - 74 №ЛР1587, що заподіяло істотну шкоду у виді втрати зброї підрозділу, підриву його боєздатності та авторитету ЗСУ.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю їх підтверджує. У скоєному щиро кається.

В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з’ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз’яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України – недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду.

Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, прийняття участі в проведенні антитерористичної операції на сході країни.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.

Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, враховуючи те, що ОСОБА_1 вину визнав повністю, за місцем служби характеризується задовільно, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, бажає продовжувати службу у лавах Збройних Сил України, разом з обставинами, які пом’якшують покарання, дає суду підстави для призначення ОСОБА_1 покарання у виді штрафу на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 425 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 1 020 гривень.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Олійник