ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2009 р.                                                            Справа № 61/72-09

вх. № 2687/4-61

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - за первісним позовом -  Гнидки М.В., за довіреністю б/н від 09.12.2008р.;

відповідача за первісним позовом –ОСОБА_2 особисто за паспортом  

НОМЕР_1, виданим 12.11.2001р.;

розглянувши справу за позовом за первісним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп”,  м.Київ    

до  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків  

про  стягнення 15824,97 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.

Харків  

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп”,  м.Київ  

про дострокове розірвання  договору суборенди

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ТОВ “Меркс Груп”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 про  стягнення 15824,97 грн.  боргу, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору  суборенди нежитлових приміщень № А/Х -1504 від 01.10.2008 року, з яких: 12366,62 грн.  основний борг з суборендних платежів та компенсація за комунальні послуги та експлуатаційні  витрати, 3458,35 грн. штрафних санкцій. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати державного мита та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

24 червня 2009 року відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп", в якому просить достроково розірвати Договір суборенди нежитлових приміщень № А/Х- 1504, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з 06 лютого 2009 року і, таким чином, з цієї дати вважати Договір розірваним, приміщення повернутим і недійсними всі нараховані платежі за цим Договором після 06 лютого 2009 року. Також ФОП ОСОБА_2 просить судові витрати на інформаційно-технічне обслуговування у розмірі 312, 50 грн., та витрати на сплату держмита у розмірі 85,00 грн., покласти на відповідача за цим зустрічним позовом. При цьому ФОП ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом витрати на юридичне обслуговування у розмірі 1000 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2009 року даний зустрічний позов прийнято судом до спільного  розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 06.07.2009 року було оголошено перерву до 16.07.2009 року об 11 годині 30 хвилин.

Представник позивача за первісним позовом (ТОВ "Меркс Груп") в судовому засіданні 16.07.09р. первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив первісний позов задовольнити, проти зустрічного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, а саме, посилаючись на те, що умовами договору суборенди не передбачено права дострокового розірвання договору за ініціативою однієї із сторін, а посилання ФОП ОСОБА_2 на істотну зміну обставин, як підставу для дострокового розірвання договору вважає необґрунтованим, а тому просив в задоволенні зустрічного позову відмовити.

ФОП ОСОБА_2 в судовому засіданні  16.07.09р. проти вимог первісного позову заперечував повністю, просив в його задоволенні відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю з підстав того, що ним повернуто суборендоване приміщення ТОВ "Меркс Груп", договір є розірваним з 06.02.09р. , а тому немає підстав для нарахування суборендних платежів після 06.02.09р.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи первісного позову , зустрічного позову, відзивів на первісний та зустрічний позови, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

01.10.2008 року між ТОВ "Меркс Груп" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № А/Х-1504 (арк. спр. 15). Об’єкт  суборенди знаходиться в оренді у ТОВ "Меркс Груп" на підставі договору оренди нежитлового приміщення №1/АБ-0018 від 01.10.07р. (арк. спр. 89), та переданий в суборенду на підставі п.3.3.1 вказаного договору оренди  за згодою власника приміщення.

Відповідно до умов договору суборенди № А/Х-1504  від 01.10.2008р. ТОВ "Меркс Груп" передало, а  ФОП ОСОБА_2 прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення № 9 на другому поверсі загальною площею 31,90 кв.м. з них площа офісних приміщень – 29,0 кв.м. та площа загального користування – 2,9 кв.м., згідно з планом, які розміщені в будинку, що знаходиться за адресою: м.Харків, пр. Московський, 199, літера Д-5.  Вказане  підтверджується актом прийому-передачі приміщення  від 21.11.2008 року (арк. спр. 28).

ФОП ОСОБА_2 , обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги посилається на те, що  21.01.2009 року він повернув ТОВ "Меркс Груп" суборендоване приміщення та ключі від нього, однак відповідач за зустрічним позовом від складання акту приймання-передачі приміщення відмовився.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди  (їх окремої частини) оформляється  відповідним документом (актом), який підписується  сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору  найму також оформлюється  відповідним документом (актом), який підписується  сторонами договору (пункт  2 ст. 795 ЦК України). З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до  ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками  судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені  письмово.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ФОП ОСОБА_2 в підтвердження своїх посилань щодо повернення суборендованого приміщення ніяких належних, достатніх та  допустимих доказів (як-то, акт приймання-передачі або звернення ФОП ОСОБА_2  до ТОВ "Меркс Груп" з вимогою про підписання такого акту) на підтвердження вказаного не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, посилання ФОП ОСОБА_2 на повернення об’єкту суборенди 21.01.09р. не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки в листі від 22.01.09р. (арк. спр. 130) позивач за зустрічним позовом звертається до відповідача за зустрічним позовом з проханням достроково розірвати договір суборенди без зазначення на тому, що приміщення вже повернуто.

Посилання  ФОП ОСОБА_2 в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог на те, що деякий час спірне приміщення наймає інша особа, не приймаються судом, оскільки позивач за зустрічним позовом в порушення приписів ст. 32, 33, 34 ГПК України не надав суду доказів на їх підтвердження.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог про те, що з 06 лютого 2009 року  приміщення слід вважати повернутими, позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

ФОП ОСОБА_2, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання договору суборенди з 06.02.09 року, посилається на те, що умовами договору суборенди передбачено право суборендаря в односторонньому порядку відмовитись від договору.

Згідно з пунктом 3.1.1 термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення і складає 364 календарних днів, крім випадків, зазначених у пункті 3.1.2 цього договору.

Відповідно до пункту 3.1.2 термін користування приміщенням припиняється раніше дати закінчення, у випадку надсилання орендарем або суборендарем  повідомлення про припинення цього договору , розірвання договору, як це передбачено статтею 11 цього договору.

Відповідно до статті 11.2 дія цього договору може бути припинена в зв’язку з припиненням терміну користування, як це передбачено в пунктах 3.1.2 (1) і 3.1.2 (2) цього договору.

Згідно з пунктом 11.3 сторони виразили свою взаємну згоду з тим, що в окремих випадках, передбачених у статті 10 цього договору , термін користування  може бути припинений до дати закінчення за повідомленням орендаря або суборендаря. У такому випадку термін користування  закінчується через 30 календарних днів після направлення такого повідомлення.

Як вбачається з тексту договору суборенди № А/Х-1504 від 01.10.08р., право суборендаря шляхом повідомлення орендаря припинити термін користування приміщенням достроково сторони визначили у 2-х випадках: у разі, якщо стан приміщення погіршився, а орендар не здійснює дій щодо його поновлення (п.10.8) та у випадках, передбачених законом (п.10.11). Всі інші пункти статті 10 договору суборенди містять посилання на право орендаря - ТОВ "Меркс Груп", на дострокове припинення користування приміщенням.

Як вбачається з тексту листів ФОП ОСОБА_2, направлених ним ТОВ "Меркс Груп", з пропозицією дострокового розірвання договору, позивач за первісним позовом не обґрунтовував такі свої вимоги тими обставинами, що стан приміщення погіршився, а орендар не здійснює дій щодо його поновлення (п.10.8). В матеріалах справи такі докази відсутні.

Щодо пункту 10.11 договору суборенди № А/Х-1504 від 01.10.08р., суд зазначає. Відповідно до статті 784 Цивільного кодексу України наймач  має право вимагати розірвання договору найму , якщо : наймодавець передав у користування річ, якість якої  не відповідає умовам договору та призначенню речі або наймодавець не виконує свого обов’язку щодо проведення  капітального ремонту речі.

Доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ст. 784 ЦК України позивач за первісним позовом суду не надав.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача за первісним позовом на дострокове розірвання договору суборенди з його ініціативи.

При цьому, ФОП ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги істотною зміною обставин, які є правовою підставою у відповідності до ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору. На підтвердження вказаного позивачем за зустрічним позовом надано суду письмову консультацію Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої курс долару США по відношенню до гривні з моменту укладання договору суборенди зріс на 58,39 %, що є істотною зміною обставин.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання.   Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах.  Якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились, або щодо його розірвання,   договір   може   бути   розірваний,   а  з  підстав, встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони  за наявності одночасно таких умов:    1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане;   2) зміна  обставин  зумовлена  причинами,  які заінтересована сторона  не  могла  усунути   після   їх   виникнення   при   всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;  3) виконання  договору  порушило  б  співвідношення  майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази  не мають  для господарського суду  заздалегідь встановленої сили.

З тексту договору суборенди вбачається, що укладаючи вказаний договір сторони статтею 8 визначили умови договору щодо суборендної плати і порядку розрахунків, зокрема ними було погоджено  порядок визначення суми суборендної плати на кожний наступний місяць суборенди  шляхом її розрахунку за формулою, які містить в собі елемент – вартість одного долару США.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтями 6 та 627 ЦК України  визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати  від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов’язковість положень актів цивільного законодавства  випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

До того ж, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З вказаного вище вбачається, що сторони, укладаючи спірний договір суборенди  та зазначаючи необхідною величиною курс долару США  для визначення суми суборендних платежів, передбачали його зміни та діяли на власний ризик. До того ж, передбачивши такі умови договору сторони розуміли та передбачали можливість істотної зміни курсу долару США, що унеможливлює віднесення факту зростання курсу долару США до істотної зміни обставини, оскільки в момент укладання договору сторони виходили з того , що така зміна обставин може відбутися.

На підставі вказаного суд дійшов висновку про необґрунтованість  посилань позивача за зустрічним позовом на наявність істотної зміни обставин, як на підставу  для  дострокового розірвання договору суборенди.

Відповідно до пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України  договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення  договору  другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення  стороною договору, коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона  значною мірою позбавляється  того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, стаття 188 Господарського кодексу України, визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів , відповідно до якого сторона договору, яка вважає  за необхідне  змінити або розірвати  договір, повинна  надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору , яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону  про результати її розгляду. У разі якщо  сторони не досягли  згоди щодо  зміни (розірвання ) договору  або у разі неодержання відповіді  у встановлений строк з урахуванням  часу поштового обігу, заінтересована  сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вже зазначено вище, ФОП ОСОБА_2 звертався до ТОВ "Меркс Груп" з листами про дострокове розірвання договору суборенди на підставі істотної зміни обставин, сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договору. На цій підставі позивач за первісним позовом просить  суд достроково розірвати договір суборенди  з 06.02.2009 року. Проте, відповідно до статті 188 Господарського кодексу України якщо  судовим  рішенням  договір  змінено  або  розірвано,  договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним  рішенням,  якщо  іншого   строку   набрання   чинності   не встановлено за рішенням суду.

Зважаючи на те, що підставою для розірвання договору суборенди № А/Х-1504 від 01.10.08р. ФОП ОСОБА_2 визначив істотну зміну обставин, а судом встановлено, що такі посилання позивача за первісним позовом є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а навпаки ними спростовуються, беручи до уваги відсутність права суборендаря на дострокове розірвання договору суборенди в односторонньому поряду за умовами договору, а також зважаючи на недоведеність наявності інших підстав, передбачених чинним законодавством для дострокового розірвання договору, суд дійшов висновку , що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про дострокове розірвання Договіру суборенди нежитлових приміщень № А/Х- 1504, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з 06 лютого 2009 року і, таким чином, з цієї дати вважати Договір розірваним, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_2  про стягнення витрат на юридичне обслуговування у розмірі 1000,00 грн., суд вказує на таке.

Відповідно до наявної у справ угоди від 21.04.09р. адвокат ОСОБА_4 надавала ФОП ОСОБА_2 юридичні послуги у вказаній справі. Згідно з умовами угоди вартість послуг складає 1000,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено  відповідними фінансовими документами.

З наявної у справі копії угоди, укладеної між адвокатом ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 не вбачається підтвердження факту сплати суми 1000,00 грн., навпаки, графа «кінцевий розрахунок внесено ____грн.» не заповнена. Будь-яких фінансових документів на підтвердження здійснення заявлених витрат ФОП ОСОБА_2 суду не надав.  

На підставі вказаного, суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення 1000,00 грн. з оплати послуг адвоката.

Щодо первісних позовних вимог ТОВ "Меркс Груп"   до ФОП ОСОБА_2  про стягнення 15824,97 грн.  боргу, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору  суборенди нежитлових приміщень № А/Х -1504 від 01.10.2008 року, з яких: 12366,62 грн.  основний борг з суборендних платежів та компенсація за комунальні послуги та експлуатаційні  витрати, 3458,35 грн. штрафних санкцій., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 договору суборенди нежитлових приміщень № А/Х -1504 від 01.10.2008 року сторони визначили порядок розрахунку суборенд них платежів та порядок їх сплати.

Згідно з пунктом 8.2 плата за суборенду складається з базової плати та додаткової плати, які визначаються за формулою.  Додаткова плата за  суборенду є компенсацією експлуатаційний витрат.

У відповідності до п.8.3 плата за суборенду сплачується на підставі рахунків орендаря у національній валюті України.

Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що суборендар компенсує орендарю витрати на комунальні послуги (електроенергію, опалення,водопостачання, тощо) на підставі виставлених орендарем рахунків, згідно отриманих від орендаря рахунків фактичних витрат , а також у випадку встановлення орендарем лічильників – на підставі їх показників.

Відповідно до п.8.6 перерахування плати за суборенду , компенсації за комунальні послуги, оплати експлуатаційних витрат здійснюється на підставі виставлених орендарем рахунків, протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку, за його платіжними  реквізитами, вказаними у цьому договорі. У випадку прострочення надання орендарем рахунку суборендарю, строки сплати платежів  за таким рахунком збільшуються пропорційно кількості днів прострочення орендаря.

Згідно з п. 8.7.1.5 договору плата за суборенду  перераховується суборендарем орендарю авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який  здійснюється  оплата на підставі отриманого рахунку від орендаря.

Згідно  зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України  за  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму.  Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з  урахуванням споживчої якості речі та інших обставин,  які мають істотне значення. Плата за користування майном  може  вноситися  за  вибором сторін   у   грошовій   або  натуральній  формі.  Форма  плати  за користування майном встановлюється договором найму.  Договором або законом може  бути  встановлено  періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.  Наймач  має  право  вимагати  зменшення плати,  якщо через обставини,  за які  він  не  відповідає,  можливість  користування майном істотно зменшилася. Плата  за  користування  майном вноситься щомісячно,  якщо інше не встановлено договором.  Наймач звільняється від плати за весь час,  протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт неповернення ФОП ОСОБА_2 суборендованого приміщення, відповідач за первісним позовом доказів на підтвердження не користування ним вказаним приміщенням не надав, а також те, що умовами договору визначено обов’язок суборендаря сплачувати всі платежі авансом, умовами договору визначено порядок розрахунку суми суборендної плати за кожний місяць, договір не містить умов що безумовною підставою сплати платежів є лише рахунки , а також зважаючи на те, що разом з позовною заявою  ТОВ «Меркс Груп» було направлено ФОП ОСОБА_2 рахунки на оплату заборгованості, суд дійшов  висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12366,62 грн.  основного боргу з суборендних платежів та компенсація за комунальні послуги та експлуатаційні  витрати.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 10.1 та 10.1.1 позивач за первісним позовом нарахував відповідачу  пеню та штраф на загальну  суму 3458,35 грн., яку суд визнає такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічної позовної вимоги в частині визнання недійсними всіх нарахованих платежів за договором суборенди з 06.02.2009 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені ТОВ «Меркс Груп» за подання первісного позову   покладаються на відповідача за первісним  позовом – ФОП ОСОБА_2

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені ФОП ОСОБА_2 за подання зустрічного позову   покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 22, 204, 509,   530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 651, 652, 762, 782, 784, 795 Цивільного кодексу України, статтею 42, 174, 188, 193  Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 82-85 , 121, Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (адреса: 61075, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(адреса: 01004, м.Київ, Бесарабська площа, будинок 7, літера А, ідентифікаційний код 34980420, р/р 26000010806911 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 15824,97 грн.  боргу, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору  суборенди нежитлових приміщень № А/Х -1504 від 01.10.2008 року, з яких: 12366,62 грн.  основний борг з суборендних платежів та компенсація за комунальні послуги та експлуатаційні  витрати, 3458,35 грн. штрафних санкцій, 158,25 витрат зі сплати державного мита  та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення  судового процесу у сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 17  липня 2009 року.

Справа № 61/72-09.