Cправа № 2-а-151/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2009 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Карімова І.В.,
за участю секретаря Коваль Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чугуїві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про стягнення недовиплаченої щорічної разової грошової допомоги,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області недовиплачену щорічну грошову допомогу до Дня Перемоги: за 2007 рік - в сумі 2920 грн. 48 коп. та за 2008 рік - 3448 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 150 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що є інвалідом війни 2-ї групи та має статус учасника бойових дій, у зв’язку з цим відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» має право отримати до 5 травня щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік у розмірі –восьми мінімальних пенсій за віком, що складає 2920 грн. 48 коп. При цьому, зазначена допомога була виплачена йому до 05 травня 2007 року у відповідності зі ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» у розмірі 360 гривень.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 р. положення ст. 29 Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було визнано неконституційним.
Таким чином позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому різницю між вищевказаною щорічною грошовою допомогою, встановленою п. 5 ст. 13 Законом України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту» та фактично отриманою за 2007 рік.
Також вважає, що відповідач не в повному обсязі виплатив йому зазначену допомогу в 2008 році на підставі ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» в попередній редакції, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 зміни, які внесені підпунктом «б» пункту 2 пункту 20 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік», були визнані неконституційними. Так як відповідач виплатив йому допомогу в розмірі 400 грн., а повинен виплатити 3848 грн., просить стягнути на його користь 3448 грн., визнавши такі дії відповідача протиправними.
Відповідач, не заперечуючи того, що позивач має статус учасника бойових дій та користується пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту», яким передбачено виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, проти позову заперечував, вказуючи, що ще у квітні 2007 року ОСОБА_1 була зроблена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 360 грн. у відповідності з чинним та той час законодавством. При цьому Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. не було прийнято на момент цієї виплати.
Зазначав також, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення пункту 20 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік», були визнані неконституційними та втрачали чинність з моменту ухвалення цього рішення. Тому виплата разової допомоги ОСОБА_1 за 2008 рік, яка була нарахована та сплачена у квітні 2008 року, здійснена у строки та в розмірі діючого на час виплати законодавства.
Сторони в судове засідання не з’явилися, надали суду заяви з проханням слухати справу за їх відсутності.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, інваліда війни 2-ї групи у відповідності з посвідченням виданим 28.03.2007 року (а.с. 3) та користується пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», у зв'язку з чим йому виплачується у квітні кожного року щорічна до 5 травня разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Дію частини 5 ст. 13 цього Закону було зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру щорічної разової грошової допомоги (ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік») та дана щорічна грошова допомога була передбачена у 2007 році у розмірі 360 гривень.
У квітні 2007 року ОСОБА_1 отримав вищевказану допомогу у розмірі 360 гривень.
Отже в період з 01.01.2007 року до 09.07.2007 рік орган соціального захисту населення не мав повноваження виплачувати зазначені виплати у розмірах встановлених ч.5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
28.12.2007 р. п.20 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік» частина 5 ст.11 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» була викладена в новій редакції, яка передбачала виплату щорічно до 5 травня інвалідам війни разової грошової допомоги в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» разова грошова допомога інвалідам війни другої групи була встановлена в розмірі 400 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення пункту 20 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік», були визнані неконституційними та втрачали чинність з моменту ухвалення цього рішення. Таким чином виплата разової допомоги ОСОБА_1 за 2008 рік, яка була нарахована та сплачена у квітні 2008 року, здійснена відповідачем у строки та в розмірі діючого на час виплати законодавства.
Зазначені виплати до 5 травня щорічної разової допомоги здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
При цьому суд виходить з висновків Конституційного суду України, наведених у мотивувальній частині рішення від 03.10.1999 року № 4-зп, який у п. 3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать однин одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачене самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно Законом «Про державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків. Закон України «Про державний бюджет України» є правовим актом, зміст якого чітко зумовлений поняттям бюджету, як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
Виходячи з наведеного, покладення на органи соціального захисту населення обов’язку здійснити виплати щорічної допомоги до 5 травня, особам, які отримали таку допомогу протягом 2007 року - 2008 року, у розмірах встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не законом про державний бюджет на відповідний рік є безпідставними. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства. А враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізує своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов’язок щодо їх виплати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту», Рішенням КСУ від 03.10.1999 року № 4-зп, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., п. 20 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст.ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про стягнення недовиплаченої щорічної разової грошової допомоги – відмовити.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: