П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,

суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови у поновленні виплати йому раніше призначеної пенсії та зобов'язати відповідача поновити виплату позивачу пенсії на підставі статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) з 7 жовтня 2009 року по 13 жовтня 2013 року з урахуванням перерахунку та індексації пенсії.

На обґрунтування позову ОСОБА_11 зазначив, що Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 (далі - Рішення № 25-рп/2009) щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV невиплату громадянам України, які виїхали з неї, пенсій визнано неконституційною, а тому управління ПФУ повинно поновити із вказаної дати належну позивачу виплату пенсії та відновити його конституційне право на отримання такої.

Суди встановили, що 13 жовтня 2013 року представник позивача звернувся із письмовою заявою до управління ПФУ про поновлення виплати раніше призначеної пенсії позивачу, при цьому додавши до заяви копію легалізованої апостилем довіреності.

12 листопада 2013 року на адресу представника позивача надійшов лист від відповідача від 7 листопада 2013 року № 221/к-9, в якому він повідомив, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто в орган, що призначає пенсію, за місцем проживання. Особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт та додати передбачені відповідним порядком документи. Отже, представник позивача вказує, що у своєму листі відповідач фактично відмовив у поновленні виплати раніше призначеної пенсії позивачу, порушивши таким чином його конституційні права як громадянина України, оскільки, проживаючи у США, позивач як громадянин України має такі ж конституційні права, як і інші громадяни України.

Залізничний районний суд міста Львова ухвалою від 16 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, позовні вимоги про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії за період з 7 жовтня 2009 року по 9 червня 2013 року залишив без розгляду та відкрив скорочене провадження у цій справі про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії за період з 9 червня по 9 грудня 2013 року.

Залізничний районний суд міста Львова постановою від 3 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року, позов задовольнив: визнав дії управління ПФУ щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії неправомірними та зобов'язав управління ПФУ поновити виплату раніше призначеної пенсії за період з 9 червня по 9 грудня 2013 року.

Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, а відтак підлягають задоволенню позовні вимоги за період з 9 червня по 9 грудня 2013 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 травня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, представник ОСОБА_10 - ОСОБА_12 зазначає, що оскаржувана ним ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеному у постановах Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. Просить рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача поновити виплати раніше призначеної пенсії з 7 жовтня 2009 року з урахуванням перерахунку та індексації пенсії.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права і в постановах від 6 жовтня 2015 року (справи №№ 21-2419а15, 21-2427а15) зазначив таке.

З дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону № 1058-ІV. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Водночас у постанові від 8 грудня 2015 року (справа № 21-5440а15) Верховний Суд України, переглядаючи рішення суду касаційної інстанції у справах зазначеної категорії за заявами, в яких, крім іншого, йшлося про усунення розбіжностей у застосуванні законодавства, що регламентує строки звернення до адміністративного суду, вказав на те, що ці спори мають вирішуватися з урахуванням вимог статей 99 та 100 КАС.

У справі, що розглядається, касаційний суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо можливості задоволення позовних вимог про зобов'язання виплатити пенсію в межах передбаченого статтями 99, 100 КАС шестимісячного строку звернення до суду з огляду на те, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

За таких обставин у задоволенні заяви представника ОСОБА_10 - ОСОБА_12 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_10 - ОСОБА_12 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков

Судді: М.І. ГрицівО.А. Коротких

О.В. КривендаВ.Л. Маринченко

П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко

І.Л. СамсінО.О. Терлецький