Справа № 2-а-414/2009 року

                          ПОСТАНОВА

                      ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

              01 липня 2009 року                          м.Валки

        Валківський районний суд Харківської області  у складі:
головуючого судді                                                                          Степаненко Г.І.

при секретареві                                                                                      Хвостенко Н.М.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Валки в порядку письмового провадження справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання вчинити певні дії,-

                                 ВСТАНОВИВ:

    Позивачка   звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених  прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 по 31 грудня 2007 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області нарахувати та виплатити на її користь недоплачену   їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок.

       Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006 - 2007 років не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

        В судове засідання позивачка не з”явилася, про час слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, подала заяву про розгляд справи за її  відсутності, просить розглянути справу в порядку письмового провадження.

    Відповідач до суду свого представника не направив, надав клопотання з проханням слухати справу без участі його представника. До суду надав заперечення, відповідно до яких проти позову заперечував. Частина 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «Дитина війни» величина мінімальної пенсії за віком, на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно - правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії, а також відсутній механізм реалізації положень ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».      

      Листом від 31 серпня 2007 року № 21-46-561 Міністерства юстиції України встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з виплатою державної соціальної допомоги, слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

      ОСОБА_1  є пенсіонером за віком, що підтверджується копією посвідчення №   НОМЕР_2, має статус «Дитина війни».

    Враховуючи зазначений статус позивачки ,  суд зазначає, що її соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

      В позовній заяві позивачка  просить суд зобов'язати відповідача провести нарахування невиплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни.

    Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

    Другий розділ Закону України «Про соціальний захист дітей війни» містить в собі дві статті: стаття 5. Пільги дітям війни; стаття 6. Державна соціальна підтримка дітей війни.

      Таким чином, із аналізу вказаних норм вбачається, що державна соціальна підтримка осіб, яким надано статус «Дитина війни», включає надання державної соціальної допомоги та пільг.

      Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Аналізуючи норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (надалі Закон), суд зазначає, що поняття «державна соціальна допомога», зазначене в ст.1 Закону, є узагальнюючим поняттям, яке включає у себе «підвищення державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії» та «підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».

      Таким чином, враховуючи статус позивачки - пенсіонер за віком, заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що в позові «державна соціальна допомога» слід розуміти як синонім «підвищення пенсії».

      Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Законом України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

      Законом України ?ро внесення змін до Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статгі 110 Закону України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

      Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.

      Закони України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та ?ро внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року не конституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

    Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

      Крім того, надаючи перевагу Законам України ?ро Державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та Про внесення змін до Закону України ?Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

      Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: ?онкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

      Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачці щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

      Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню з таких підстав.

      Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.

      Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 6, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).

      Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані не конституційними.

      Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх не конституційність.

      Таким чином, положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 pоку № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.

       Виходячи з приписів ч.4.ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення    

Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо не конституційності пункту 12 статті 71 Закону України ?ро Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачц і   відповідні доплати.

     Суд зазначає, що з моменту прийняття Конституційним судом України рішення щодо не конституційності положень п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ці норми втратили чинність, а тому з цього часу виплаті підлягало підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 «Про соціальний захист дітей війни».

     В судовому засіданні судом встановлено, що в 2007 році позивачці підвищення до пенсії не виплачувалося.

    Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно із ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

      Згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за  віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

  Посилання представника відповідача на неможливість застосування до вказаних правовідносин ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд не бере до уваги з огляду на наступне.

      Відповідно до вимог ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

      Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
       За змістом абзацу третього ст.1 вказаного Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами  мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно - правовими актами, які забезпечують рівень життя не
нижчий від прожиткового мінімуму.

      Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім”ям з дітьми,  допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції  України та законів України.

       Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

        Суд, приходить до висновку, що визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне   пнсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

        Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною від якої проводиться розрахунок доплати до пенсії, призначеної по Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та  з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п”ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

      Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення ?ро Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області.

      За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивачки задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в  Валківському районі Харківської області та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 710  гривень 97 копійок, а саме, за липень (4,06+406)=410,06х30%=91,34 гривень; серпень  (4,06+406)= 410,06х30 % =123,02 гривні; вересень (4,06+406) = 410,06х30 % =123,02 гривні; жовтень (4,11+411)=415,11х30%=124,53 гривні; листопад ( 4,11+411)х30%=415,11х3 0 % = 124,53; грудень (4,11+411)х30%=415,11х30 % = 124,53 гривні.  

     Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

     Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області, за місцем проживання позивачки.

    Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу не виконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

    Щ одо строку звернення до суду із адміністративним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне,

      порушення прав  позивачки, за захистом яким вона звернулася до суду тривало з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилося лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”

      Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління Пенсійного Фонду України у Валківському районі Харківської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.  

        Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона   звернулася до суду, суд вважає необхідним на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Валківському районі Харківської області, по не виконанню з 09 липня 2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування доплати до пенсії.

  Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача щодо не виплати позивачці  доплати до пенсії як «Дитині війни» в розмірах, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

     На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. № 489-У, Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30, 39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,101,103,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 року від 09 липня 2007 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України “Про державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року Законом України ?ро внесення змін до Закону "Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року, Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст.160,161,п.4 ч.2 ст.162, ст.ст. 163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,                                            

                                                                            ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку  для звернення до суду та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

          Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Валківському   районі Харківської області по не виконанню з 09 липня 2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 про   своєчасне нарахування та виплату доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

        Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії на  користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , уродженки села Мирошниківка, Коломацького району, Харківської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за 2007 рік з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

      В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 гривень.

      Постанова  може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Валківський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення повної постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

      Повний текст постанови виготовлено 06 липня 2009  року.

                  Суддя