ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2009 року Справа № 31/107-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій О.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 16.07.2009 року:
позивача: Ямковий В.Ф.- юр., дов.№1 від 09.04.2009 року
відповідача-1: Пека А.І.- юр. відділу, дов.№46 від 05.09.2008 року
відповідача-2: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб боротьби “Терос” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009р. у справі №31/107-09
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб боротьби “Терос” (м. Дніпропетровськ)
до: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)
2. Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект»(м. Дніпропетровськ)
про: визнання договору оренди нерухомого майна продовженим
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2009 року (підписано 02.06.2009р.) у справі №31/107-09 (суддя Єременко А.В.) відмовлено у позові товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб боротьби “Терос” (м. Дніпропетровськ) до регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) і державного підприємства “Дніпропетровського державного проектного інституту житлового і цивільного будівництва “Дніпроцивільпроект” (м. Дніпропетровськ) про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №12/02-1460-ОД від 01.04.2005р. продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб боротьби “Терос” (м. Дніпропетровськ), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 року у справі №31/107-09 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів солідарно. Позивач вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з тих підстав, що не відповідає фактичним обставинам справи та прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, судом зроблений висновок про продовження спірного договору до 01.02.2009р. Керуючись ст.ст. 251, 252 ЦК України та посилаючись на п.1 додаткової угоди від 23.05.2006р. до договору, в якому вказаний строк дії договору –11 місяців, позивач звертає увагу на те, що судом невірно здійснено обчислення строку дії договору після закінчення його терміну, який був вказаний в додатковій угоді від 08.08.2007р. (“Цей договір діє до 01.02.2008р.”) та визначено його строк дії в 12 місяців, встановивши термін закінчення договору до 01.02.2009р., тоді як він закінчився 01.01.2009р. При розгляді справи суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 65 ГПК України: не оглянув і не дослідив надані відповідачем-1 письмові докази. Так, лист від 30.01.2009р. №11-03-00835 про припинення дії договору у зв’язку із закінченням строку і повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу 12.02.2009р. не є доказами належного і своєчасного повідомлення позивача про припинення дії договору і не відповідають вимогам, які встановлені ч.1 ст. 36 ГПК України. В листі від 30.01.2009р. не зазначено адресата, якому адресований даний лист та не вказано, який саме договір припиняє свою дію. Щодо повідомлення про вручення поштового відправлення, то він містить нібито підпис уповноваженої особи позивача, яка отримала лист, проте без зазначення прізвища і посади особи. Сам підпис на повідомленні не належить ні директору товариства Шпак В.Я., ні уповноваженій на отримання кореспонденції Лутовій Н.Б. Повідомлення не містить і підпису працівника поштового відділення. Крім того, на відміну від суду скаржник вважає, що вимоги ст. 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” не поширюються на майно, здане в оренду до вступу цього закону в дію, а при вирішенні питання продовження договору слід керуватись ст. 764 ЦК України і ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідач-1 –регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області – у відзиву на апеляційну скаргу і представник відповідача-1 у судовому засіданні пояснив, що він не мав законних підставі для пролонгації договору у зв’язку з прийнятим Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яким встановлена передача майна в оренду виключно на конкурсних засадах. Відповідач-1 пояснив, що він у встановленому порядку попередив позивача про неможливість пролонгації договору, тобто виконав умови ст.764 ЦК України і ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідач-2 – державне підприємство «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва “Дніпроцивільпроект” відзив на апеляційну скаргу не надав. 14.07.2009 року від відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника у зв’язку із зайнятістю його в іншому судовому процесі. Беручи до уваги, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає перегляду справи по суті, справа слухалася без участі представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.20 21 липня 2009 року.
Вислухавши представників позивача і відповідача-1, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб боротьби “Терос” 01.04.2005р. був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №12/02-1460-ОД. Предметом договору відповідно до р.1 стало вбудоване приміщення в будівлі ДДПКІБМ “Дніпробудмпроект” площею 135,0 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Ім. Газети “Правда”, 3 на 4, 7 поверхах 7-ми поверхової будівлі, що знаходиться на балансі ДДПКІБМ “Дніпробудмпроект”. Майно було передано в оренду з метою виготовлення швейних виробів.
Пунктом 10.1 договору сторони узгодили , що договір діє до 01.03.2006р. включно. “У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за Договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження Балансоутримувача, Договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі”.
Додатковою угодою про внесення змін до вищезазначеного договору від 23.05.2006р. сторони внесли зміни до п.10.1 і встановили, що договір діє до 01.02.2007р.
08.08.2007р. додатковою угодою сторони внесли зміни до п.10.1 договору в наступній редакції: “Цей договір діє до 01.02.2008р.”.
Пунктом 9 додаткової угоди про внесення змін до договору від 17.12.2008р. сторони внесли зміни щодо балансоутримувача за цим договором. “Відповідно наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 11.07.2008р. №308 у Розділу 1, у п.2.5, п. 5.12 Балансоутримувачем за цим договором оренди визначити ДП ДДПІ “Дніпроцивільпроект”. Крім того, сторонами доповнено Розділ 5 Обов’язки орендаря наступними пунктами:
5.15. “Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов’язаний за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
У разі неподання Орендарем до Орендодавця заяви на протязі встановленого цим пунктом договору терміну, або відмови Орендодавця від продовження строку дії договору оренди на новий термін, договір припиняє свою дію, а Орендар зобов’язаний виселитися у день, визначений за договором, як кінцевий термін дії договору оренди...”.
Відповідачем-1 30.01.2009 року за вих.№11-03-00835 на адресу позивача був направлений лист, у якому з посиланням на ст.73 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»повідомлено, що «договір оренди від «___»______ ____ №_____-ОД припинив свою дію з ____»____ 2009р. у зв’язку з закінченням строку, на який він був укладений»(а.с. 68). У даному листі також відсутня назва юридичної особи, якій направлений зазначений лист.
За таких обставин неможна вважати, що відповідача-1 виконав умови ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»і ст.764 ЦК України щодо попередження про припинення договору або направлення заперечень щодо його продовження, тобто договір №12/02-1460-ОД від 01.04.2005 року з урахуванням додатковий угод до нього є чинним (не припинився) і продовжив свою дію на наступний період.
Разом з тим у позові слід було відмовити не з обставин, які викладені в рішенні господарського суду, а з наступних підстав.
Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Ні законом, ні договором не встановлений такий спосіб захисту права, як визнання правочину (договору) продовженим, тому у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено, а встановлювати факт, який просить позивач, можливо лише в рамках наявності спору про право.
Оскільки місцевий господарський суд відмовив позивачу у позові з інших підстав, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, але у задоволенні позовних вимог слід також відмовити з підстав, зазначених вище.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Спортивний клуб боротьби “Терос” (м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2009 року у справі №31/107-09 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат